"Ми не хочемо бути в цій администрації. Ми знайдемо місце", - одна з перших заяв новообраного президента України Володимира Зеленського. За його словами, він хотів би знайти таке місце в Києві або за його межами, щоб не створювати трафік на дорогах, та щоб не було кортежів. Наскільки реалістична заява Зеленського? Чи є переніс Адміністрації президента функціонально можливим?

Коли у 1934 році адміністративний статус повертається з Харкова до Києва, починається створення управлінського осередку в місцевості "Липки" та на території Маріїнського парку. Реалізація містобудівного задуму була багаторазово змінена та втілена лише частково.

Однак адміністративний осередок дійсно локалізувався і досі функціонує. Неподалік одне одного: Верховна Рада, Кабінет міністрів, Адміністрація президента, резиденції та готелі, особливі житлові квартали та інші будівлі. Все це, на сьогодні, системно організовано та функціонально пов'язано.

Київ має дуже складну та суперечливу історію і у багатьох видатних будівлях за різних часів були представництва усіх "влад".

Від органів царської влади до установ визвольного періоду, потім радянські, потім окупаційні, потім знову радянські, потім вже часів незалежної України. Тобто, можна відчути непереборну відразу до певного періоду і починати зміни у всіх будівлях.

Наприклад, будівля Адміністрації президента, Кабміну, МІДу (особливо його), Верховної Ради, міської адміністрації – це зразки архітектури радянського неокласицизму, що від початку виявляли тоталітарний образ радянської влади.

Однак, це дуже якісні споруди, тоталітарні символи, переважно, зняті і замінені, вони створювались працею українців, ефективно використовуються, і з 1991 року символізують вже початок нової доби, що формувалась всередині цих самих будівель, особливо, Верховної Ради, яка є найбільш архітектурно-якісною спорудою з цього ряду.

Щодо архітектурних якостей споруди Адміністрації президента, в якій, саме АП є тільки епізодом довгої історії різних військових та інших установ, це якісна архітектура, реконструкція на основі більш старовинних будівель, що виконав видатний архітектор Сергій Григор'єв, використавши прийом колосального ордеру величних колон, що створюють урочистий образ в принципі невеликої споруди. На відміну від дійсно важкої будівлі на Михайлівській площі.

Отже, якщо відмовлятись від тоталітарної архітектури для сучасних вітчизняних установ, доведеться відмовлятись від усіх, інакше нелогічно.

А будівля Верховної Ради є прикладом успішної зміни асоціацій на символ вільної України, що перегукується формою з будівлею Центральної Ради. І не є більше Верховна Рада символом радянської влади.

З часом змінюється сприйняття і відчуття суспільством значних будівель. Гарна історична архітектура може адаптуватись суспільством і сприйматись як оновлений архітектурний образ, що символізує перехід від минулого до сучасності без забуття історичних подій.

Можливо, найбільш сумний приклад – колишній Інститут шляхетних дівчат, потім катівня, потім розважальний заклад Жовтневий палац, потім знову місце трагічних подій. І така будівля має зберігатись як втілення незнищенності історичної пам'яті. Тільки розважальний заклад з кінозалом там видається вже остаточно недоречним.

Стосовно відповідності будівлі Адміністрації до процесів сучасного життя. Є певна проблема з недостатньою площею перед головним фасадом. Адже ця будівля створювалась для більш локальної військово-адміністративної установи. Зараз там нелегко розгортати офіційні зустрічі. Однак у безпосередній близькості будинок Городецького, що вражає усіх високих гостей під час зустрічей у його інтер'єрі.

Поруч і аналогічний за важливістю Маріїнський палац, який, якщо не розвалиться внаслідок реставрації, буде знову вражати високі делегації. А ці зустрічі є невід'ємною частиною діяльності президента і близькість місць зустрічей до Адміністрації дуже важлива.

До того ж, ми бачимо лише фасад, але насправді, це – великий комплекс корпусів і підземних комунікацій з особливо складними інженерними системами і налагодженими системами безпеки. Переносити доведеться не будинок, а великий інженерний комплекс. Думаю, головний чинник тут, навіть, не капітал, а час на створення нового, протягом якого Адміністрації треба все одно функціонувати на повну потужність.

Над концепцією загального перенесення чи створення додаткового адміністративного центру держави є сенс розмірковувати, бо в умовах Липок досить затісно з різних точок зору і нема перспективи до розвитку.

Однак, це перспективна, а не сьогоденна концепція. Сьогодення вимагає скоріше створення ділового центру за межею історичного Києва. Наприклад, на Лівому березі. Однак це пов'язано з обов'язковим посиленням зв'язків через Дніпро, точніше: більше мостів треба. 

Знайти будівлю, яку можна пристосувати під функції АП досить складно, і вона не буде виглядати символом оновлення, заради чого і міркується дана ідея. А будувати нову сучасну будівлю Адміністрації з конгресцентром, якого досі дуже бракує в столиці, – це якраз кілька років і піде. І, якщо потрібен максимально символічний ефект, це може бути створено на основі реновації і відновлення якоїсь занедбаної промислової зони. Навіть початок цих робіт буде символом оновлення і міста, і влади.

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
администрация президента