Что поможет спасти Украину?

Нещодавно я мала нагоду побувати в Чернівцях та Івано-Франківську, і це ще раз підштовхнуло мене замислитись, чому ж у нас і далі немає стрімкого зростання. Чому саме Чернівці і Івано-Франківськ? Ось чому.

В Чернівцях я познайомилась з оригіналами праць відомого світовий економіста, професора Йозефа Шумпетера, який там викладав. Саме він - автор теорії "креативного руйнування в економіці". Після Чернівців Шумпетер працював професором Грацького університету, міністром фінансів Австрії, професором Рейнського (Бонн) та Гарвардського університетів. Професор "безстрашно розглядав вирішальну роль, яку відіграють підприємці в реальному світі капіталізму... ПІДПРИЄМЕЦЬ - це не керівник підприємства, який працює на заводі, і, навіть, не просто власник або керівник успішної фірми. Підприємець - сучасний тип капітана промисловості, що ОДЕРЖИМО шукає ІННОВАЦІЙНУ перевагу".

Я також відвідала село Волока біля Чернівців: найбільші і найуспішніші українські виробники і експортери весільного, вечірнього вбрання і мережив - тут. Це мікро-, малий і середній бізнес. Розуміючи, що по одинці нічого не зробиш, - вони об’єднуються: зробили дорогу до села, створили кластер, який має бути драйвером участі у міжнародних виставках і проведення заходів для усунення бар’єрів в Чернівцях, вирішувати питання освіти, а ще податків, якщо вони навчатимуть молодь. Для інформації - рівень трудової міграції з цього села, хоча вони близько до кордону, надзвичайно низький.

А у Івано-Франківську, звичайно, були зустрічі з командою "Промприлад.Реновація" - інноваційного центру на базі старого заводу, який працює на перетині чотирьох напрямків розвитку регіону: нової економіки та урбаністики, сучасного мистецтва та освіти.

Це проект зі сфери імпакт-інвестування, де інвестори одночасно вкладають в соціальний вплив на регіон та отримують повернення інвестицій у вигляді дивідендів. І ще цей проект заснований і реалізується командою людей, які вірять в підприємництво та українських підприємців.

До чого це я?

Я дуже і дуже багато спілкувалась з українськими підприємцями протягом останніх п'яти років: великими, середніми, малими, мікро. Я бачила огонь в їх очах, важку працю, віру в Україну. Я бачила радість від успіхів, смуток від невдач, розчарування роботою уряду (іноді і моєю), посмішку і тепло, коли я просто дякувала за їх роботу. А ще я бачу їх бажання разом з своїм бізнесом ростити свої громади, регіони і країну. А це вже про капіталізацію країни. Бо капіталізація країни для них - це питання розвитку і росту їх бізнесу: вартості кредитних ресурсів, більше експортних контрактів, залучення до глобальних ланцюжків доданої вартості, залучення інвестицій. А це все безпосередньо впливає на рівень доходів українців.

Тому, я вірю, що економічному зростанню в Україні бути лише тоді, коли у нас всі, всі без винятку, почнуть не лише поважати, а й цінувати, підтримувати і пропагувати культуру ПІДПРИЄМНИЦТВА в Україні!

Коли:

- український бізнес буде отримувати той самий рівень уваги від держави і уряду, як іноземний, і на засіданнях уряду, поряд з європейськими та американськими, будуть присутні представники провідних українських бізнес-об‘єднань;

- український інвестор отримає той самий рівень підтримки і допомоги, що й іноземний, і у нас також будуть працювати державні і місцеві офіси, які працюють з інвесторами;

- український бізнес отримає підтримку своїх освітніх ініціатив, запровадження інновацій і технологій, і не лише на словах, але й у вигляді податкових преференцій;

- ми цінуватимемо та підтримуватимемо всіх виробників незалежно від галузі та товару чи послуги, які вони виробляють, а ще й експортують: сталь це чи авіа-запчастини, соняшникову олію чи ІТ-послуги, дизайнерські кепки чи м'ясо, IT-продукти чи шоколадні вироби, меблі чи фармацевтику;

- держава створюватиме і фінансуватиме більше інституцій та програм розвитку підприємництва та інтернаціоналізації українського бізнесу, таких як Офіс з просування експорту, та плекатиме і підтримуватиме глобальні амбіції українських підприємців;

- курс з підприємництва та інновацій стане обов’язковим в український вишах та професійній освіті;

- інтернаціоналізація українського бізнесу буде пріоритетом державної політики: експорт, залучення технологій та інвестицій, відкриття виробництв за кордоном, франчайзинг, сильні українські бренди;

- підприємець стане героєм, а не буде називатись баригою, торгашем;

- великий український бізнес буде сприйматись як надбання, а не як зло;

- український бізнес навчиться не лише просити, вимагати і критикувати державу та представників органів влади, але й буде об‘єднуватись і взаємодіяти, випрацьовувати спільну позицію, пробувати співпрацювати з владою і разом з нею творити нові проекти;

- держава: президент, прем'єр, міністри, депутати і ми всі говоритимемо "дякую" публічно тим, хто виробляє, заробляє, продає на зовнішні ринки, залучає технології і інвестиції, створює робочі місця і платить податки;

- український бізнес теж дякуватиме державі і всім вищепереліченим особам за співпрацю, підтримку і допомогу;

- український бізнес почне говорити про успіхи перемоги інших бізнесів, і, навіть, своїх конкурентів, і буде мотивувати одне одного. Бо у нас єдиний шлях - стати кожному і всім разом успішними.

І знаєте, це також дасть приріст іноземних інвестицій, бо найкращими промоутерами України в світі є українські підприємці, і, як свідчить світова практика, великі іноземні інвестори приходять надовго в ті країни, де добре національному бізнесу!

Почну з себе. Дякую вам, українські підприємці та український бізнес! Ви мої герої!

Републікація повної версії матеріалу заборонена (без письмового дозволу редакції)