Порошенко vs Зеленский. Чья экономическая программа лучше?

Хоча кандидати в президени погоджуються, що економічне зростання, - один із ключових пріоритетів України, їхні програми не дають чіткого плану дій, як його забезпечити. В той же час, добробут українців може покращитись  лише за рахунок сталого та інклюзивного зростання.

Що ж саме пропонують виборцям робити з економікою Петро Порошенко та Володимир Зеленський? 

Один був у владі п’ять років, інший вперше заявив про свої політичні амбіції лише декілька місяців тому, їхні стиль виступів та риторика здаються кардинально протилежними. Здавалося б Порошенко і Зеленський - два абсолютно протилежні кандидати, які могли б вийти у другий тур. Однак, економічна частина їх програм набагато більш схожа, ніж може здаватись на перший погляд.

За даними опитування Фонду Демократичні ініціативи спільно з Київським міжнародним інститутом соціології, 23% виборців називають економічну політику кандидатів одним із основних чинників, що вплинули на їх вибір. Тому, хоча повноваження президента в економічній сфері обмежені, це не заважає кандидатам наповнювати свої програми економічними обіцянками.

За даними аналізу програм кандидатів в президенти, який Центр еконономічної стратегії провів перед першим туром виборів, Порошенко та Зеленський є найбільшими лібералами в економіці: у них на 10% та на 7% більше ліберальних обіцянок порівняно з неліберальними.

Але лібералам рано радіти. У Порошенка лише 22% економічної частини програми можна назвати конкретними обіцянками. Значну частину своєї програми він присвячує своїм досягненням за минулі п'ять років, а не баченню наступної п’ятирічки.

У Зеленського конкретики більше, але все ж менше половини (38%). Велика частина його програми складається з коротких фраз, як то "розвиток внутрішнього виробництва", "платити податки мають усі" без пояснень того, як він планує досягти цього.

Галузеві пріоритети не дорівнюють економічному зростанню

Порошенко наголошує, що він бачить п’ять стратегічних пріоритетів для економіки, які мають забезпечити економічне зростання:

• аграрний сектор;
• IT-сектор;
• високотехнологічні індустрії з великою доданою вартістю (наприклад, авіабудування, космічна галузь, тощо);
• експорт продукції з великою часткою доданої вартості;
• модернізація транспортної інфраструктури.

Петро Олексійович правий у наголошенні важливості економічного зростання. Однак, стимулювання окремих галузей може бути не найбільш ефективним способом досягти цієї мети, адже це означатиме несправедливу конкурентну перевагу одним галузям порівняно з іншими. Натомість, правильно було б забезпечити легкі та рівні для всіх умови ведення бізнесу та ефективне врядування.

Також, Порошенко багато згадує і про важливість соціальної підтримки, а саме впровадження принципу "гроші ходять за людиною", важливість надання адресної підтримки найбіднішим верствам та обіцяє збільшити допомогу при народжені дитини.

Такі принципи можуть зробити соціальну допомогу ефективнішою. Спрямувавши кошти тим, хто їх потребує найбільше, можна, з одного боку, домогтися інклюзивного економічного зростання та соціальної справедливості, а з іншого - забезпечити збалансований бюджет, зменшивши соціальні витрати на тих, хто цього не потребує.

Багато про реформи взагалі і мало про механіку

У Зеленського немає таких чітко окреслених пріоритетів, але є теми, про які він згадує найбільше.

Зеленський погоджується із Порошенком у тому, що відновлення інфраструктури є важливим. Він обіцяє будівництво доріг за європейськими стандартами, відновлення аеропортів у кожному обласному центрі, підписання угоди "Відкрите небо" з ЄС, усунення монополізму на транспорті та забезпечення доступу до швидкого інтернету для всіх громадян.

Усунення монополізму на транспорті при виваженій стратегії забезпечення ринкових умов у галузі, є позитивним кроком. Це змусить учасників ринку бути більш ефективними та надавати ті послуги, яких потребують споживачі.

Другим дотичним до економіки пріоритетом програми Зеленського є боротьба з корупцією. Він обіцяє нульову толерантність до корупції, скасування застави для підозрюваних, конфіскацію майна та довічну заборону обіймати державні посади для засуджених у корупції. Молодий політик також обіцяє довіряти антикорупційним органам, автоматизувати публічні процеси та захищати викривачів корупції.

Справжня боротьба з корупцією може збільшити довіру до державних інституцій, встановити рівні для всіх умови гри, що стимулює економічне зростання та сприятиме ефективному врядуванню.

У той же час, деякі із обіцянок кандидата уже виконані. Наприклад, він обіцяє зробити інформацію про проведення тендерів доступною та автоматизованою: це уже є нормою закону з 2016 року та втілено в системі ProZorro.

Третя тема, яку часто згадує Зеленський досить - захист та стимулювання бізнесу. Він обіцяє припинити економічний тиск на бізнес, запровадити "нульову декларацію", замінити податок на прибуток податком на виведений капітал та дати державну підтримку та рік пільгового оподаткування молодим підприємцям.

Захист та стимулювання бізнесу, безумовно є позитивним кроком. Зокрема, припинення тиску на бізнес сприятиме економічному зростанню. Однак, інші його пропозиції, як-то нульова декларація, запровадження податку на виведений капітал, є спірними. Їхній вплив на  економіку України важко спрогнозувати.

Тобто, обидва кандидати є найбільш ліберальними із першої шестірки кандидатів, які змагалися за президентство в першому турі. Володимир Зеленський приділяє більшу увагу боротьбі з корупцією, а Петро Порошенко - соціальній підтримці. Однак, вони обидва вважають пріоритетами інфраструктуру та бізнес, підтримують введення податку на виведений капітал замість податку на прибуток та монетизацію пільг та субсидій. Програми кандидатів також поєднує відсутність конкретики: через це можливо, важко знайти те, у чому вони не погоджуються.

Варто пам’ятати, що хто б не став наступним президентом, ймовірність виконати усі економічні обіцянки в нього невелика. Перш за все тому, що повноваження президента у сфері економіки дуже обмежені. Варто читати програми кандидатів, щоб розуміти ідеологію та пріоритети наступного президента. Але обирати 21 квітня потрібно, проаналізувавши усю наявну інформацію про кожного претендента, щоб ваш вибір був свідомим та відповідальним.