Постправда или 22-й урок от Юваля Ноя Харари. Что-то пошло не так
Ізраїльський вчений Юваль Ной Харарі - нашумілий інтелектуал. Автор бестселера "21 урок для 21 століття" зміг вкрай просто пояснити, яким може бути наше майбутнє, чим захопив масову публіку.
Однак, в останні дні його згадують зовсім в іншому контексті. Справа в тому, що історик затвердив російськомовний переклад своєї книги, в якому російське видавництво "адаптувало" частини тексту про окупацію Криму, перейменувавши слова "анексія" на "приєднання", а замість критики Путіна – розкритикувало Трампа.
Інцидент з одного боку цинічний та обурливий, з іншого – представляє 22-й урок від Харарі.
Ось порівняння трьох варіантів тексту: англійського (оригіналу), українського і російського. Ви можете переконатись, що змінено цілі шматки тексту.
Цікаво, що українською книжка "21 урок для 21 століття" вийшла у видавництві "Бук шеф" - представництві московського гіганта "Ексмо" ще в кінці літа минулого року. І тільки в червні 2019 року світ побачив переклад російською мовою в Москві. Тобто, маємо ситуацію, коли українською мовою книжка вийшла майже на рік раніше, ніж російськомовний варіант.
Сам автор так прокоментував російське видання:
"Моя мета полягає в тому, щоб основні ідеї книги про небезпеки диктатури, екстремізму і фанатизму досягли якомога ширшої аудиторії. В тому числі аудиторії, яка живе в країнах з недемократичним режимом. Деякі приклади в цій книзі можуть відштовхнути цю аудиторію або привести до цензури з боку певного режиму. З цієї причини я зрідка припускаю адаптацію книг і затверджую зміни конкретних прикладів - але ніколи основних думок твору", - йдеться у відповіді, яку наводять російські ЗМІ.
Ринок перекладної літератури базується на мовах. Це означає, що російський видавець має пріоритет в купівлі прав на російськомовний переклад для розповсюдження по всьому світу, німецький видавець - на німецькомовні тексти, а український – на україномовні. Для українського читача ця ситуація має стати уроком – треба або вивчати мови і читати в оригіналі, або підтримувати розвиток власного сильного видавничого ринку з кваліфікованими українськими редакціями, на які суспільство може впливати і які не бояться діалогу з ним. Це і є елементом побудови інформаційної незалежності.
За останні 5 років українська видавнича галузь показала справжній ривок, великою мірою через значну підтримку активної частини суспільства. В результаті ми почали не тільки надолужувати втрачений обсяг текстів за минулі десятиліття, а й рухатись вперед по швидкості і якості текстів.
Українські переклади і видавництва не ідеальні, помилки трапляються у всіх, особливо, коли ринок перебуває турбулентному періоді, суспільство ж реагує на ці помилки правильно – вимагаючи якості текстів. Але ця ситуація - не помилка в перекладі, а наочна ілюстрація того, що таке "м'яка сила" і чому література з РФ, навіть науково-популярна, має проходити контроль. Особливо в епоху "постправди", про яку так розлого пише Юваль Ной Харарі, чиї слова звучать як знущання на фоні "прогину" тексту під російську аудиторію.
