Работать из дома – это удобно. Но законно ли? Что нужно знать сотрудникам компаний

Від початку 2021 року кількість вакансій, що пропонують виконувати роботу дистанційно, продовжувала зростати. Особливо збільшився попит на дистанційних працівників із початком січневого локдауну: тоді за два тижні кількість віддалених вакансій збільшилась майже на 40%. Доля таких пропозицій сьогодні в середньому складає 4% від усіх вакансій на ринку.

Дані: Синтетичні індекси ринку праці, 1 січня 2021 року = 100%, за даними Jooble, розрахунки ЦЕС. Права шкала показує частку вакансій, що пропонують виконувати роботу віддалено, у загальній кількості наявних вакансій. ​

Україна – одна з небагатьох країн світу, що узаконила віддалену роботу.  Верховна Рада ухвалила законопроєкт №4051 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи". Але поняття дистанційної роботи та гнучкого графіку з’явились у законодавстві ще у березні 2020 року. Що змінилося в сфері трудового регулювання із прийняттям цього закону? Як же має бути організована віддалена робота згідно з законодавством та який вплив це матиме на гендерну нерівність у залученні до ринку праці? 

Дистанційна та надомна робота – різні речі

По-перше, закон розділив два види віддаленої роботи – надомну та дистанційну. Різниця між ними тепер полягає в тому, що в режимі надомної роботи робоче місце "фіксується" та узгоджується із роботодавцем. Це може бути квартира або дім працівника, або нежитлове приміщення поза територією роботодавця. Власник забезпечує надомного працівника технічними засобами виробництва, інструментами, приладами, необхідними для виконання роботи.

До того ж, на надомного працівника розповсюджуються правила внутрішнього розпорядку підприємства, тобто робочі часи можуть бути фіксованими, наприклад, з 9 до 18.

У випадку дистанційної роботи працівник самостійно обирає звідки працювати та коли. Це може бути як місце проживання, так і будь-яке інше місце за вибором працівника. Власник необов’язково має знати точну адресу.

На працівника також поширюється гнучкий графік роботи, тобто він самостійно обирає, як розпорядитися робочим часом. Роботодавець надає віддаленому працівнику інформаційно-комунікаційне обладнання для виконання роботи, або ж працівник використовує власне, але потім може домовитись з роботодавцем про відшкодування коштів. 

Хто несе відповідальність за безпечні умови праці віддалених працівників

В обох випадках працівник самостійно відповідає за безпечні і нешкідливі умови праці (якщо робота виконується на території роботодавця, відповідальність лягає на нього). Водночас, за роботодавцем закріплюється відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання віддаленої роботи.  

Батьки тепер можуть працювати віддалено

Документ надає право  працювати дистанційно робітникам, як чоловікам, так і жінкам, які мають дитину віком до трьох років. Очікується, що такі зміни у законодавстві матимуть позитивний вплив на економіку.

У 2019 році економісти ЦЕС опитали жінок, які не працюють, про причини їхньої незайнятості. 56% респонденток відповіли, що хотіли би почати працювати, якби в них була можливість робити це дистанційно або на умовах неповної зайнятості. Як ми побачили за останній рік, через пандемію роботодавці стали лояльніше відноситися до прохання працівників виконувати роботу віддалено, а тепер така форма трудових відносин  прописана й на законодавчому рівні.

Можливість працювати дистанційно пом’якшить необхідність для жінки роботи вибір між сім’єю та кар’єрою. Молоді татусі тепер також матимуть можливість працювати з дому та приділяти більше часу дитині без негативних наслідків для кар'єри. Працюючи дистанційно, батьки зможуть самостійно розподіляти час між роботою та сімейними обов’язками та, наприклад, підлаштовувати свій графік під розклад роботи дитячого садка (багато опитаних жінок назвали це як одну з причин своєї незайнятості – через роботу не встигали забирати дитину). Це сприятиме залученню більшої кількості жінок до ринку праці. Як результат — продуктивність економіки також зросте.

Період "відключення"

Відтепер дистанційні працівники мають право на гарантований роботодавцем період "відключення": час, коли працівник може не відповідати на робочі дзвінки та повідомлення. Це важливе уточнення. Коли людина працює з дому, межі між роботою та приватним життям стираються. Виникає відчуття, що потрібно бути постійно "на зв’язку", а вимушений перехід на віддалений режим роботи під час карантину загострив цю проблему.

Постійне "включення" може створити контрпродуктивний ефект і навіть спричинити професійне вигорання. Деякі дослідження показують, що люди витрачають більше часу на роботу в день, коли працюють з дому, аніж в офісі. Такий ефект можна пояснити психологічними чинниками: працівник сприймає можливість працювати віддалено як привілегію, тому намагається "сигналізувати" керівникові та співробітникам, що він насправді працює, а не користується нагодою зайнятися власними справами у робочі часи.

В Європі "право на відключення" було визнано фундаментальним правом людини. Франція, Бельгія, Італія та Іспанія закріпили це на законодавчому рівні, в Нідерландах та Португалії зареєстровані відповідні законопроєкти, у Німеччині питання винесене на публічне обговорення.

Деякі статті закону потребують доопрацювання

Хоча закон вносить важливі зміни до трудових відносин із віддаленими працівниками, деякі пункти потребують доопрацювання. По-перше, у законі не прописана відповідальність за відшкодування непрямих витрат, пов’язаних з роботою не на території роботодавця – наприклад, витрати на електроенергію, зв’язок та інтернет. Це питання є особливо актуальним для надомних працівників, адже вони працюватимуть з технікою роботодавця, яка, скоріш за все, працює від розетки. 

До того ж, у законі говориться про те, що оформлення трудових відносин за надомною формою роботи можливо для осіб, які мають "потрібні житлово-побутові умови". Водночас, залишаються невизначеними критерії умов, яким має бути робоче надомне місце роботи. На додаток, роботодавець разом із представниками санітарного та пожежного нагляду за законом мають право обстежувати робоче місце надомних працівників. Це втручання в особистий простір людини, такі заходи мають бути краще врегульовані.

Як це працює в інших країнах 

Із початком пандемії майже всі працівники відчули на собі, що таке віддалена робота. Проте, далеко не всі розвинені країни встигли внести зміни до трудового законодавства. У США, наприклад, можливість працювати віддалено все ще узгоджується із роботодавцем в індивідуальному порядку. Лише у цьому році Ірландія та Німеччина планують визнати дистанційну роботу окремою формою трудових відносин. Тож Україна – одна з небагатьох країн світу, де домашні офіси здобули легальний статус.

Проте деякі країни ще минулого року запровадили систему компенсацій непрямих витрат, пов’язаних з виконанням роботи поза офісом, які зазвичай бере на себе компанія. В Ірландії, наприклад, працівники мають право на компенсації витрат на електроенергію та інтернет у розмірі до 3,2 євро за кожний відпрацьований вдома день. У Нідерландах власник має забезпечити ергономічне робоче місце дистанційним працівникам: сюди входить забезпечення монітором, офісним кріслом, клавіатурою. У Німеччині зараз розглядається законопроєкт, який надасть можливість дистанційним працівникам зменшити суму річних податкових виплат у розмірі 5 євро за кожний робочий день, але максимум на 600 євро на рік.