Совет президенту: как стране победить "картофель головного мозга"

Думаю, багатьом українцям добре відома ситуація, коли завітаєш в гості до батьків чи родичів в село на вихідні, особливо весною, і, замість того щоб насолоджуватися спільно проведеним часом, ми всі стаємо заручниками незрозумілих традицій.

Чи не основна – саджання картоплі. Українці вирощують біля 20 млн тон картоплі щороку. Приблизно третя частина або гниє прямо на городі або потім в погребі. Недотримання сучасних умов зберігання забирає ще третю частину. Весною рештки, в кращому випадку, з’їдають свині. Індустріальне виробництво і інвестиції в картоплю апріорі не мають змісту, бо конкурувати з "менталітетом городів" немає жодного сенсу.

Город зазвичай перемагає. Таким чином, забираючи десятки тисяч робочих місць в картоплярстві, мільярдні інвестиції в галузь, додаткові надходження в бюджет, наше з вами здоровя і, що найважливіше час, який можна провести з своїми рідними в спілкуванні у родинному колі, а не травлячи колорадів, очікуючи свою органічну картоплю.

Цю хворобу в Україні я називаю "картоплею головного мозку", де багато хто, навіть, розуміючи безглуздість садіння картоплі на городі, але знаходить сотні аргументів, чому так треба робить.

Я хочу що б новий президент почав лікувати свій народ від цієї хвооби минулого сторіччя.

Очікую від президента правди в підходах роботи, і ця правда має стосуватися всіх сфер людського життя, в тому числі і нашоі картоплі. Я надіюсь, що президент нарешті нас поведе в справжню Європу, де немає городів, де люди не хворі "картоплею головного мозку".

Якщо мова йде про бізнес, радив би президенту сконцентруватися на наступних реформах.

Реформа освіти та інновації

Сучасна система освіти України наразі не пристосована до підготовки фахівців нового покоління. Методи викладання часто є застарілими та не відповідають вимогам часу. Аграрний сектор, да і не тільки, стикнувся з проблемою нестачі кваліфікованих кадрів. Система освіти залишилася на рівні радянських догм з додаванням сучасних бюрократичних і нікому не потрібних правил і норм.

Наприклад, підготовка сучасних механізаторів потребує інших підходів до побудови навчального курсу, аніж 25 років тому, оскільки інновації змінили умови праці. Те саме стосується і спеціалістів інших профілів, зокрема агрономів, економістів та менеджерів.

Крім того, держава недостатньо стимулює абітурієнтів до навчання на робітничих та технічних спеціальностях. Сучасне навчання має бути нерозривно пов’язане із практикою. Необхідно долучати бізнес до формування навчальних програм відповідно до потреб ринку, що забезпечить підготовку фахівців, готових до роботи в реальному секторі, одразу після навчання.

Нове трудове законодавство

Про стан теперішніх трудових відносин найкраще скаже дата прийняття чинного Кодексу законів про працю та кількість змін, які вносились в нього за час дії. Кодекс затверджено у 1971 році, за цей час внесено понад 100 поправок різного обсягу. Через це трудове законодавство не відповідає сучасним реаліям організації праці й містить значні прогалини та неузгодженості. Для будь-якого підприємства, а особливо з великою кількістю працівників, кадрова робота є викликом.

Бюрократичні процедури табелювання, оформлення відряджень, організації праці та контролю, тощо, вимагають великих часових затрат та робіт з паперами. Натомість, процедура звільнення працівника з причини появи на роботі в нетверезому стані - виклик для роботодавця через складність бюрократичних процедур.

Необхідно змінити підхід до регулювання трудових відносин в державі.

Проведення земельної реформи

Одним із найбільш вагомих питань за своїм впливом на економічну, соціальну та політичну сфери є земельна реформа. Розпочата ще в 90-х роках вона досі не знайшла свого вирішення та є тягарем для аграрного сектору.

Впроваджена у 2001 році заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення, фактично заморозила природнє перетікання землі із власності тих, хто її отримав безкоштовно від колгоспу, у власність тих, хто її насправді обробляє. Наразі 16,7 млн га приватних паїв перебувають в оренді аграрних виробників. Це призводить до стабільного зменшення інвестицій у довгострокові проекти, які тісно залежать від прав на землю, а також унеможливлює доступ аграрних господарств до кредитних ресурсів під заставу землі.

Відкриття ринку землі дасть поштовх для подальшого розвитку аграрного сектору та притоку інвестицій в Україну.

Податкова лібералізація для виведення економіки з тіні

Значна частина бізнесу в Україні перебуває в тіні й тим чи іншим чином ухиляється від сплати податків, виводить кошти за кордон, не реінвестуючи їх в Україні.

За оцінками експертів Міжнародного валютного фонду у 2018 році обсяг тіньової економіки України складає 44,8% від національного ВПП. Це зумовлено багатьма факторами, зокрема системою оподаткування, складною нормативною базою з великою кількістю прогалин, колізіями та вимогами, які іноді неможливо виконати. Це у свою чергу породжує корупцію.

Ситуація ускладняється недовірою до судової системи та низьким рівнем захисту бізнесу. Важливо, щоб президент забезпечив стимули виходу з тіні для українського бізнесу та спонукав реінвестувати в Україну кошти, виведені за кордон.

Першими кроками до цього можуть стати податкова лібералізація, спрощення нормативних вимог та зменшення контролю походження коштів, за умови, що вони будуть інвестовані бізнесом в економіку України.

Приватизація держмайна і держкомпаній

Значний інфраструктурний та промисловий ресурс, що перебуває у власності держави, став все менш привабливим для інвестицій через його зношення за часи незалежності. Держава неодноразово показала нездатність ефективно управляти ресурсами та комерційними підприємствами. Не зважаючи на те, що процес приватизації не показує очікуваних результатів, залишилася частина підприємств та інфраструктурних об’єктів, які викликають зацікавленість в інвесторів.

Важливо докласти максимум зусиль для приватизації таких державних фондів приватним бізнесом за прозорими тендерами. Це зменшить рівень корупції в державі, сприятиме покращенню ефективності роботи цих підприємств та підвищенню якості товарів та послуг.

Часткова приватизація УЗ шляхом допуску приватних операторів 

Логістична складова міститься у вартості кожного товару та має суттєвий вплив на його конкурентоздатність. Україна отримала у спадок від Радянського Союзу одну з найбільш широких інфраструктурних мереж залізниці. Однак нинішній стан інфраструктури та рухомого складу Укрзалізниці перебуває у незадовільному стані. Рівень амортизації вантажних вагонів та локомотивів УЗ сягає понад 90%. При наявній динаміці найближчі роки Україна може отримати значний удар по економіці через незадовільний стан залізниці.

Разом з тим, щороку все частіше з’являється необхідність ремонту залізничних шляхів на різних ділянках, а середня тривалість такого ремонту збільшується.

Для виправлення ситуації необхідно скасувати монополію УЗ на перевезення вантажів та допустити приватних операторів до ринку залізничних перевезень. У власності Укрзалізниці необхідно залишити лише нерухому інфраструктуру залізниці, яка забезпечуватиме прибуток через платежі приватних операторів ринку за користування залізничними шляхами.