1. Конституційний Суд не скасовував Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг". Його рішення стосувалось конкретних норм Закону, а саме - частини першої статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частини першої, абзацу першого, другої частини другої статті 5, абзацу другого, третього, четвертого, тридцять дев’ятого, сорокового частини третьої, частини шостої статті 8 Закону.

2. Ці норми стосуються незалежності Регулятора - що це "постійно діючий незалежний державний колегіальний орган" (ст.1), "його принципом є самостійність та незалежність" (ст.4), що Регулятор, члени Регулятора та посадові особи Регулятора "діють самостійно і незалежно" (ст.5), а також процедури призначення і припинення повноважень членів Регулятора (ст.8).

3. До прийняття Закону про Регулятора його члени призначались виключно президентом. Закон забрав частину повноважень в президента, передавши функцію обрання членів Конкурсній комісії. Тому заяви про те, що Закон був пропрезидентським могли робити тільки ті, хто не читав Закон або не знав, як взагалі формувався Регулятор.

Але два роки тому ця тема весело гуляла інформаційним простором, вона була легка і зрозуміла, "бо все пропало", перебити її було надзвичайно складно.

4. Новий Регулятор, попри всі складнощі, показав якісну роботу і справді став більш незалежним. Це не лише моя оцінка, але і оцінка Енергетичного Співтовариства. Кому цікаво - пошукайте на сайті Співтовариства "The National Energy Regulatory Authority of Ukraine. Governance and Independence. An Update of the Energy Community Secretariat’s Review of March 2018. 
Також, нагадую - незалежність Регулятора є вимогою Директив ЄС, правил ЄС.

5. В Україні створити незалежного Регулятора складно, бо історія в нас така. Нагадую всім, хто зараз каже і буде казати "а я казав" - спроби зробити лотерею серед кандидатів, обирати Верховною Радою - також були б визнані неконституційними. Формула з Конкурсною Комісією народжувалась складно, обговорювалась депутатами, донорами, громадськими організаціями - довго, але публічно. Можливо, вона не ідеальна, але вона давала можливість створити Регулятора, рівновіддаленого від всіх гілок влади. І нагадую - до процесу конкурсу, до того, як працювала Конкурсна Комісія, не було претензій, за що велика подяка членам Конкурсної Комісії.

6. Міняти Конституцію два роки тому заради Регулятора ніхто з депутатів не збирався. Починати процес зі змін до Конституції означало б заморозити реформу Регулятора на роки вперед. Трюк зі змінами до Конституції - досить звичний для колись таких партій як СДПУ(о) чи Комуністична партія, які такими питаннями намагались стримувати розгляд і прийняття нагальних рішень. Давайте згадувати зміни до Конституції щодо мови, щодо двопалатного парламенту - до речі, ця тема знову вийшла на порядок денний, з такими ж цілями.

7. Відповідно до рішення Конституційного Суду, Регулятор не може бути незалежним. Він має стати центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів. Це означає - бюджет не може формуватись самостійно, рішення повинні будуть проходити відповідну процедуру. Чи дасть такий статус незалежність? Можливо, в Великобританії - так, в Україні - сумніваюсь. Особливо, якщо більшість буде формувати одна партія, уряд - одна партія, і під цим урядом буде Регулятор.

7. У нас зараз два варіанти. Один - міняти Закон, і до кінця 2019 року робити НКРЕКП підпорядкованим Кабінету Міністрів, інший - міняти Конституцію і передбачати там регуляторні органи, антикорупційні (у них такі самі проблеми можуть бути, просто ще ніхто не ходив із запитами в Конституційний Суд) та інші.