Публічні обіцянки новообраних політиків не змінювати існуючу модель спрощеної системи оподаткування, принаймні в частині ставок та граничних річних лімітів, із одночасним декларуванням рішучої боротьби із ухиленням від сплати податків – цілі несумісні, проте, лише на перший погляд. Не завжди треба змінювати податковий кодекс, іноді достатньо змінити підходи в адмініструванні податків та зборів. 

Згідно із Законом України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку. Справжні підприємці залюбки розкажуть перевіряючим про своє підприємництво. А от тим, кого змусили зареєструватися суб’єктом підприємницької діяльності заради отримання заробітної плати, буде набагато важче пояснити, яку саме підприємницьку діяльність вони проводять.

Офіціанти в ресторанах, де зазвичай виписують два чеки – один на напої, а інший - на їжу, відверто визнають, що така система використовується з тим, аби заощадити на податках. Я завжди питаю в ресторані, а чому саме два чеки, а не один? Цікаво, ще ніхто мені не сказав, що це два різні бізнеси із різними власниками: обслуговування напоями та надання послуг з харчування споживачам. Саме за такою логікою відбувається дроблення бізнесу, адже торгівля алкогольними напоями потребує наявності відповідної ліцензії, тому напої, зазвичай, оформлюються на юридичну особу з ліцензією, а їжа – на ФОПів, які змінюються, щойно виберуть свій річний ліміт. 

Власники бізнесу заохочують своїх співробітників реєструватися ФОПами більшими зарплатами та гарантуванням роботи бухгалтера, який буде опікуватися бухгалтерськими питаннями та податковими звітами. А от якщо працівник раптом вирішив змінити місце роботи, про свого ФОПа він має подбати далі самостійно.

Подібна ситуація мала місце з однією моєю знайомою, яка дуже далека від податків та бухгалтерії. Вона вирішила змінити роботу, а от про те, що ФОПи мають сплачувати щомісячно фіксовану суму ЄСВ незалежно від того, чи ведеться підприємницька діяльність, вона не знала. Дізналася лише тоді, коли отримала повідомлення від податкової на домашню адресу про наявність податкового боргу. Саме тоді і зателефонувала мені поскаржитися на незаконні дії податківців. Відверто кажучи, мені чимало часу знадобилося аби їй пояснити просту істину - "незнання законів не звільняє від відповідальності", податковий борг має бути погашений.

Отже, навіть, якщо існуюча спрощена система оподаткування не зазнає змін, є інші інструменти, які допоможуть, якщо не повністю викоренити фіктивне підприємництво, проте значно зменшити його масштаби.

По-перше, контроль за обігом грошових коштів або обов’язкове застосування РРО (в т.ч. цифрових) підприємцями-спрощенцями із одночасним введенням касової лотереї, яка стимулюватиме громадян вимагати саме фіскальні чеки. Виключенням може бути лише перша група платників єдиного податку із максимальним річним оборотом до 300 000 грн.

З точки зору громадян, обов’язкове застосування РРО значно посилить захист прав споживачів, адже, при проведенні операцій через касові апарати, покупці будуть отримувати касові чеки, що є документом, який дозволяє, в разі придбання неналежної якості товару чи послуги, повернути такий товар продавцеві чи оскаржити продаж у суді.

З точки зору підприємців, запровадження РРО і, відповідно, декларування реальних обсягів проданих товарів та послуг, слугуватиме рівності усіх платників податків перед законами та створить рівні конкурентні умови для різних груп платників податків.

До речі, драконівські штрафи за несвоєчасне оприбуткування готівки в касу вже скасовані. З точки зору держави, запровадження РРО має сприяти детінізації економіки України, оскільки посилить контроль за обігом готівкових коштів в економіці. Окрім того, використання РРО унеможливить продаж контрафактних та контрабандних товарів. 

По-друге, проведення фактичних перевірок, передбачених Податковим кодексом, на предмет дотримання порядку здійснення розрахунково-касових операцій, наявності ліцензій, патентів, в тому числі дотримання роботодавцем вимог закону оформлення трудових відносин з працівниками, укладення трудового договору тощо.

Такі перевірки проводяться без попередження платника податків. Наприклад, прийшов перевіряючий в ресторан із фактичною перевіркою до ТОВ Х, під час якої стало відомо, що в тому ж самому приміщенні ресторану має місце не лише обслуговування напоями, а ще й надаються послуги з харчування споживачам, причому іншим суб’єктом або взагалі декількома суб’єктами господарювання. Отримана перевіряючими податкова інформація може свідчити про порушення платником податків податкового законодавства. Це підстава для проведення документальної позапланової перевірки як ТОВ Х, так і інших суб’єктів господарювання, на яких побудований бізнес. У фокусі уваги податківців будуть вже первинні документи, договори оренди тощо.

По-третє, проведення інвентаризації на вимогу податківців. Контролюючі органи згідно пп. 20.1.9 Податкового кодексу мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Відмова від проведення інвентаризації може призвести до застосування арешту майна платників податків.

Уявіть собі, приходить податківець на перевірку до ФОПа у великий торговельний центр та просить провести інвентаризацію складу. Важливо, що податківець має право залучити, у разі потреби, експертів, в тому числі оцінювачів. За результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей за участю незалежного експерта–оцінювача, податківець може виявити, що вартість товару на складі перевищує річний обсяг ліміту такого підприємця. Звісно, далі ланцюг буде розкручуватися, як саме товар потрапив в країну, чи правомірно підприємець використовує певну групу спрощеної системи оподаткування і так далі.

Думаю, декілька показових кейсів новоствореної Державної податкової служби України із висвітленням результатів у ЗМІ буде достатньо, аби вплинути на поведінкову модель підприємців.

Як бачимо, у держави достатньо ефективних інструментів аби зупинити штучне підприємництво. Питання лише в тому, чи буде достатньо політичної волі навести порядок в країні, і чи зможе керівництво новоствореної ДПС впоратися із таким завданням.