Через відсутність ефективної антикризової програми підтримки, зупинених на карантин галузей економіки, зараз ми підійшли до ситуації, коли українське суспільство, фактично, саме почало зняття, запровадженого урядом карантину.

Через протести підприємців, уряд відкриває ринки, в спальних районах великих міст все більше відверто працюють МАФи, кав’ярні та інші, зачинені на карантин заклади. Загальне невдоволення карантином і неготовність йому слідувати зростають.

Що буде далі, і які висновки можемо з цього зробити?

Одне з найбільших і найважливіших досягнень Майдану - це остаточне закріплення суспільства в Україні, як сильнішого за державу.

Саме цей феномен ми зараз спостерігаємо на прикладі початку зняття карантину - зненацька озвученого урядового рішення про відкриття ринків з середи, всупереч озвученому ним же за декілька днів до того плану виходу з карантину.

Уряд, на жаль, так і не спромігся сформувати ефективну антикризову програму на час карантину.

Коли мільйони сімей (за оцінкою Торгово-промислової палати, безробіття після впровадження карантину зросло на 1-1,3 млн та становить 2,5-2,8 млн людей) штучно позбавлені доходів, довго така ситуація тривати не може. Оскільки держава не зуміла швидко взяти їх утримання на себе, люди взяли ситуацію в свої руки і почали виходити на роботу, всупереч карантину, що ми побачили на вихідних у вигляді хвилі бунтів підприємців по країні.

Такий результат був прогнозований.

Зупинка кількох галузей з мільйонами робітників та сотнями тисяч бізнесів у бідній економіці, без надання цим робітникам та бізнесам прямої державної підтримки, не може тривати довго.

Експерименти з намаганням їх підтримати через програми дешевого кредитування, як це зараз намагається робити уряд - це сумнівний підхід, навіть у розвинених країнах з широким доступом до кредитування.

В Україні, де МСБ та фізособи дуже слабко кредитуються (через об'єктивні причини, в першу чергу, тінізацію), цей підхід під час кризи може бути лише додатковим до прямих програм підтримки.

З цього можна зробити наступний висновок.

Де факто, протягом травня, карантинні заходи швидко послаблюватимуться. Єдиний спосіб в такій ситуації запобігати поширенню епідемії - гнучкий карантин, режим якого має розробити та імплементувати знову ж таки уряд.

Нажаль, спроможність уряду це зробити, як бачимо на практиці, під питанням.

Якщо гнучкий карантин не буде розроблено та впроваджено, фактично, карантину, як такого, в країні не буде. Або він буде відносно слабким та базуватиметься на діях самих громадян.

Тоді можемо сподіватися лише на те, що загроза від короновірусу, в принципі, перевищена (на що частково натякає статистика з країн без карантину).

Також в цій історії є стратегічний урок для реформування України.

В умовах домінування суспільства над державою, стійкі реформи здебільшого потребують не стільки розвитку державних інститутів та правил, скільки зміни норм суспільної поведінки.

Ефективність ринків, зниження корупції та навіть посилення спроможності держави, виглядає, що все це, на даному етапі, найбільше залежить від суспільних норм та поведінки суспільства. Держава ж сама відіграє дещо другорядну роль.

Відповідно, в реформах пріоритет треба віддавати тим, які суттєво змінюють стимули для суспільної поведінки та, відповідно, цю поведінку.

Наприклад, приватизація різко зменшує можливості для корупції. Відповідно, і суспільний запит та толерантність до корупції (які існують, і є потужними - не треба ілюзій).

Так само, реформа ринку праці здатна значно вплинути на економічну поведінку громадян, а з нею і на суспільні норми, за якими вони живуть - зробити їх менш патерналістичними та більш налаштованими на самостійність у житті.