Нелегальний видобуток бурштину ховає від держави грошові потоки, шкодить екології Полісся та не дає легально розвиватись суміжним галузям. Влада налаштована швидко вирішити цю проблему: зменшити рентну ставку за реалізований бурштин-сирець з 25% до 15%, розподілити платежі між місцевими та державним бюджетами, а також встановити прозоріші правила отримання ліцензій для легальних гравців та жорсткіше карати нелегалів.

Чи дійсно це допоможе легалізації та що ще можна зробити, базуючись на польському досвіді?

Україна: закриття очей на "місячний пейзаж"

За світовими мірками, в Україні бурштину не багато, але він високої якості. Близько 90% світових запасів знаходиться у Калінінградській області Росії, а решта розподілено між Польщею, Литвою, Україною та іншими країнами. Український бурштин в порівнянні з іноземним має дві основні переваги. Його поклади є найменш глибокими в світі – від 2 до 10 метрів під землею. Також до чверті сирцю є придатною до обробки з ювелірною метою. Тож добувати його легше, а якість – вища.

Ці переваги грають на боці старателів, але не природи чи суспільства. Близькість залягання збільшує спокусу видобувати камінь мотопомпами. Цей спосіб є шкідливим для ґрунту. Внаслідок його масштабного використання на великих площах утворюється "місячний пейзаж".

Також, на відміну від промислового способу (будівництво кар’єрів та шахт), він дозволяє видобути не більше 40% від всіх запасів – решта розбивається на менші фракції та втрачає цінність. Але, як ми вже казали, якість добутого бурштину надзвичайно висока – відповідно, добувати його мотопомпами все одно вигідно.

З видобутком бурштину пов’язаний цілий клубок проблем, деякі з яких не обмежуються Житомирською, Рівненською та Волинською областями, а впливають на всю країну. Основні з них:

1. Багато покладів знаходяться під природоохоронною територією лісів.

Ці ліси варварські знищуються копачами внаслідок використання мотопомп і не відновлюються. На відміну від Польщі, де такий нелегальний видобуток точковим і, скоріше, виключенням, ніж правилом – в Україні ним охоплено сотні гектарів. Повністю заборонити видобуток на таких землях буде дуже складно – оскільки нелегальні бурштинокопачі в Україні, на відміну від інших країн, не ховаються від сил правопорядку, а навпаки – активно домовляються з ними та диктують свої умови.

2. Більшість видобутого бурштину проходить повз облік держави.

Бурштин є корисною копалиною і, відповідно, держава має знати, скільки його добувається та залишається в надрах. Зараз невідомо, скільки конкретно бурштину видобувається, переробляється, експортується, залишається в надрах тощо.

Офіційний річний обсяг видобутку протягом останніх років коливався від 2,5 до 5 тон, тоді як незаконний видобуток за різними оцінками – від 70 до 350 тон на рік. Періодично в польських новинах з’являються новини про затримання на кордоні з Україною значних партій контрабандного бурштину. В 2018 році вилучили 1236 кг каміння, в цьому році найбільша партія була перехоплена в травні – приблизно 400 кг. Такий бурштин в Польщі реєструють, обробляють та продають вже з доданою вартістю клієнтам в Китай, США та решту країн світу.

3. Суміжні галузі не розвиваються в правовому полі.

Бурштин мають право легально видобувати державне, комунальне та кілька приватних підприємств. Але основними видобувачами є нелегальні старателі. Нелегальний видобуток не дозволяє найбільшим споживачам – ювелірам – офіційно купувати і переробляти бурштин.

Поморський регіон Польщі та його центр Гданськ є бурштиновою меккою світу. Там проводяться міжнародні бурштинові торги та куди активно залучаються ювелірні компанії, що переробляють бурштин в тому числі з Росії (де видобуток каменю монополізовано) та України.

Українське Полісся навпаки – відлякує небажаних гостей, а народні майстри та кустарні виробники вимушені продавати бурштинові ікони та прикраси "з-під поли".

4. Бюджет майже нічого не отримує від видобутку сонячного каменю.

Існує два прямих платежі, пов’язаних з видобутком, – плата за ліцензію (спеціальний дозвіл) на розробку ділянки та видобуток, а також рента – частка доходу від продажу бурштину. Ставка ренти у розмірі 25% від доходу встановлена з 2016 року. І, якщо у 2016 році до зведеного бюджету надійшло 2,08 млн грн, то у 2017 році – 1,75 млн, а у 2018 році – 793 000 гривень.

Рік тому Центр економічної стратегії вирахував, що навіть у випадку легалізації у сфері видобутку бурштину не варто очікувати значних прямих бюджетних надходжень. За нашими розрахунками, вони складуть $0,4-2,6 млн на рік – це менше 1% всіх надходжень від ренти на видобуток корисних копалин за 2019 рік.

Натомість держава має переслідувати інші цілі.

Україна має зменшити негативні ефекти від видобутку бурштину, зокрема:

- екологічний (рекультивація земель);
- корупційний (підвищення прозорості галузі та кращого обліку бурштину);
- соціально-економічний (шляхом приватизації існуючих підприємств та інвестицій в цю та суміжні галузі).

Польський ліберальний підхід

В Польщі так само небагато покладів бурштину, як і в Україні –  але це не завадило польському Гданську стати справжньою бурштиновою столицею світу. Щорічно в країні видобувається близько тисячі тон бурштину. Видобуток лібералізованаий.

На видобутий бурштин встановлена фіксована рентна ставка – $2,8 (10 злотих) за кілограм, незалежно від фракції (розміру каміння). Вартість ліцензій на видобуток також фіксована – близько $165 (616 злотих) за гектар. Ліцензії видаються регіональною владою (воєводствами).

Розподіл рентних платежів відбувається наступним чином: 60% - до бюджету гміни (аналог українського району), 40% до фонду захисту навколишнього середовища. Той бурштин, який приносить на узбережжя Балтійського моря, може офіційно збирати і продавати кожен – жодних ліцензій не потрібно, варто лише сплатити фіксовану ренту.

Щодо розвитку супутніх галузей, стратегія Польщі полягає в тому, що вона акумулює власне та іноземне каміння як сировину для виробництва товарів з бурштину – і не тільки біжутерії, але і, наприклад, товарів для оздоблення оселі. Близько 60% підприємств з видобутку та переробки бурштину – малі і середні, на них працюють близько 5 тисяч осіб.

Проблема нелегального видобутку в лісах на північному заході Польщі залишається актуальною, і з нею безуспішно намагається боротись місцеве Мінекології. Але на захід від України "чорні копачі" діють в дуже незначних масштабах та ховаються від денного сонця і поліції в прибалтійських лісах. Їх українським "колегам" поліція, лісники та місцева влада не страшні – результат захоплення ними земель та вимивання з них бурштину видно навіть на супутникових знімках.

Незважаючи на збереження частини нелегального видобутку, ліберальний підхід дає відчутні результати. Вже за кілька місяців в українських копачів може з’явитись новий конкурент (або місце легальної роботи): в Люблінському воєводстві, що межує з Україною, планується відкриття бурштинової шахти. Вже надано концесію приватній компанії, яка планує видобути мінімум 100 тон бурштину упродовж 5-7 років.

Що пропонується урядом та що ще можна зробити?

Знизити ренту з 25% до 15% від доходу – такою є основна озвучена пропозиція Кабміну. Також урядові законопроєкти впроваджують прозорі аукціони на надання спеціальних дозволів, розподіл доходів між центральним та місцевими бюджетами та суворі покарання для нелегальних копачів.

Варто визнати, що повністю припинити нелегальний видобуток, особливо упродовж короткого часу, в Україні нереально. Але скоротити його до мінімуму шляхом підвищення привабливості легального видобутку та залучення інвестицій в нього – цілком досяжна ціль.

Зниження рентної ставки навряд чи виведе з тіні всіх копачів. Водночас зменшить тиск на існуючих та перспективних легальних підприємців. Нові легальні видобувачі бурштину з’являться лише тоді, коли їм буде забезпечено рівні правила гри: нелегальний видобуток та ухилення від податків не мають толеруватись, спеціальні дозволи повинні видаватись прозоро, а інформація про розвідані запаси – бути публічною.

В контексті підвищення прозорості рішення запропонувала Державна служба геодезії, картографії та кадастру. На проведення геологічної розвідки та надання якісної геологічної інформації вона просить 20-30 млн грн (що складає лише кілька відсотків доходів самої служби, які вона спрямовує до бюджету). Це передумова проведення прозорих аукціонів на ділянки для видобутку бурштину.

Вирішення екологічних проблем, пов’язаних з видобутком – знищення лісів, зміна стану ґрунту – потребують узгодженого підходу з професіоналами – екологами. Потрібно розробити програми рекультивації ще до розвідування покладів та видобутку. Первісна вартість ліцензій та обсяг необхідних інвестицій мають враховувати майбутні витрати на рекультивацію ураженої землі.

Іншим кроком може стати приватизація підприємств, що займаються видобутком та розвідуванням покладів сонячного каменю – луцького КП "Волиньприродресурс" та рівненського "Бурштин України". Цим підприємствам надано спецдозволи, але достеменно невідомо, чи не діють на їхній території нелегальні копачі. Приватний власник буде ефективніше протидіяти нелегалам, та буде зацікавлений в розвитку суміжних галузей.

Але найголовніше – це встановлення фіксованої ставки ренти. Ціна на бурштин в світі постійно змінюється, а також дуже залежить від його фракції – розміру камінців. Тож набагато легше сплачувати державі єдину фіксовану суму за кожен кілограм каміння незалежно від фракції, аніж вираховувати відсоток від доходу, який отримано від продажу. Це також може допомагати геологам більш реалістично оцінювати поклади цієї копалини. Фіксована ставка зробить оподаткування "легалізованого" бурштину набагато легшим. Розмір такої ставки має спонукати населення і бізнес, що задіяний у видобутку бурштину, вийти з тіні.

Висновки

Повністю припинити нелегальний видобуток бурштину неможливо, натомість легалізувати його та зробити легальний видобуток безпечнішим для довкілля та кориснішим для суспільства – можливо.

Законопроєкти Кабміну зменшують податковий тягар для легальних підприємств з видобутку бурштину – рента зменшиться з 25% до 15% та впроваджують ряд інших важливих регуляцій в сфері прозорості та правовладдя. Втім, якщо Україна хоче повністю використати потенціал покладів цього цінного каменю, варто розробити повноцінну стратегію розвитку бурштинової галузі. Стратегія має бути реалістичною та довгостроковою і враховувати екологічний, корупційний та соціальний аспекти для повноцінного розвитку бурштинової галузі та Полісся.

Фіксована ставка ренти призведе до згортання чорного ринку цього каменю та повноцінної легалізації видобутого бурштину.

Прозора та достовірна інформація про поклади бурштину, аукціони на ліцензії на його видобуток сприятимуть розвитку прозорості в галузі.

Держава та місцеве населення виграють радше від того, що сонячний камінь залишиться в Україні та буде перероблений у ювелірну та оздоблювальну продукцію замість через експорту. Нові інвестиції у промисловий видобуток та ювелірну галузь сприятимуть тому, що більше місцевих людей будуть мати альтернативу "копанню" у вигляді легальної роботи, а бренд українського бурштину стане знаним у світі. Польський досвід ліберального підходу показав, що це цілком можливо.