Зе экономика: как украинцы заплатят за выбор "кандидат Зеленский"

Сьогодні 2 квітня 2019 року. Центральна виборча комісія порахувала 98,90 % голосів виборців. З них 30,23% - за Володимира Зеленського і близько 15,91% за чинного президента Петра Порошенка. Експерти аналізують результат, дискутують про причини. Але попри симпатії, прогнози та емоції усім без виключення цікаво спостерігати за цим реаліті-шоу. Особливо у магнетичному світлі софітів, камер та виборчих спец-ефектів…

Особисто я розумію кожного, хто голосував за Володимира Зеленського у першому турі. Вони НЕ "вата" і НЕ "зрадники", а такі як ми люди - втомлені від війни, корупції та бідності. Ми усі прагнемо змін: гідних зарплат і пенсій, підсильної квартплати, подолання корупції, припинення війни... Ми довго боремося за це, виснажилися і хочемо радості, легкості та перемоги.

Наче молоді батьки-студенти після народження першої дитини, коли їх сімейне життя наповнюють неромантичні брудні підгузки, безсонні ночі і безліч рішень, які слід приймати в умовах обмеженого бюджету і часу.

Нова Україна також "народилася" п'ять років тому під час Революції Гідності і як батькові довірилася новому президенту Петру Порошенку. Ми багато очікували, і він рішуче почав діяти. Він помилявся, як помиляються усі батьки, але продовжував працювати попри втому і труднощі. Його досягнення - у показниках зростання ВВП, підвищенні обороноздатності армії, триразовому зростанні реальної зарплати...

А доки Порошенко працював над змінами, йому давали поради. Хтось справді допомагав. За це велика вдячність. Були ті, хто заважав, хто зраджував. І ті, хто нещадно висміював і критикував, не пропонуючи нічого натомість.

У боротьбі промайнули п'ять років, і оновлена Україна виросла і зміцніла. Вона має хвороби – спадкові від СРСР, стійкі до лікування – корупцію та олігархів, "дитячі" вікові – слабкість державних інституцій, популізм. Але, хворіючи, країна отримує досвід та імунітет. Повільно, болісно, але невідворотно.

А тепер, переживаючи свій непростий "юнацький" вік, 30% України, замість іще п'яти років важкої праці та дисципліни, хочуть мати п'ять років розваг та видовищ. Звісно, Зеленський - молодий, прогресивний, романтично невідомий і харизматичний. Він більше друг, аніж "батько", і, як друг, не ставив за непослух у куток і не сварив за гармидер. Дарма, що Зеленський не був з країною у найскладніший час її народження, НЕ боровся за неї у перші місяці "життя" і досі бореться не ЗА, а ПРОТИ системи, яку начебто планує очолити.

І Володимир Зеленський, скоріше за все, буде керувати країною методом проб і помилок. Бо не помиляється лише той, хто нічого не робить.

Але державне управління – це розгалужена системна організація, формування якої у більшості країн Європи та Америки обраховується десятками і сотнями років. А президент – це інститут і професія, яка вимагає певних особистісних якостей та чіткої стратегії.

Наразі у Зеленського ця зрозуміла стратегія відсутня. Він декларує покарання корупціонерів, але не каже як це зробить. Він обіцяє переговори про мир, але не каже про важелі впливу на агресора. Він не називає своїх майбутніх соратників у боротьбі і не визнає джерела фінансування своєї кампанії олігархами.

Шарм - не стратегія управління країною

Така невизначеність та інтрига додає йому шарму, але матиме серйозні економічні наслідки. Бо економіка не буде терпляче чекати доки Володимир Зеленський тренуватиме свої навички державного управління. Економіка ТОЧНО піде вниз, питання лише наскільки стрімко.

Чому? Бо невідомість примусить бізнес відкласти резерви та підвищити ціни. Про всяк випадок. Великий бізнес скористається перехідним періодом, щоб захопити ринки конкурентів, а монополісти щоб додатково заробити.

Міжнародна спільнота не поспішатиме поновлювати чинні домовленості докичекатиме ясності щодо Зеленського як політика.

А корупціонери, ті самі, з якими обіцяє боротися "слуга народу", швидко вийдуть зі сховків, куди вони потікали за ці роки. І відкрито наживатимуться на кволості державної системи, яка тільки почала одужувати від цієї зарази. І наживатимуться про всяк випадок побільше, щоб пережити той самий один строк, на який начебто обіцяє прийти Зеленський.

З професійної точки зору малоймовірно, що Зеленський-політик виявить справжню незалежність від олігархів і навряд чи швидко навчиться мистецтва управління державою (навіть Рейган спершу 8 років працював губернатором штату Каліфорнія). Так само малоймовірно, що Зеленський блискавично опанує мистецтво війни чи тонку, надчутливу майстерність дипломатії.

У реаліті-шоу "Президент Зеленський" його "стажування" почало би ставати досвідом десь через 2,5-3 роки, а доти:

1. Економіка покаже рецесію, гривня впаде, ціни зростуть як і безробіття. Доходи родин зменшаться як закономірний наслідок зупинки реформ і невизначеності зовнішнього та внутрішінього політичного курсу України.

2. Війна почне розповзатися за лінію розмежування, бо Президент - ще й Верховний Головнокомандувач, який має чітко і "без жартів" чинити опір досвідченим професійним військовим (і сепаратистам, які за п'ять років набралися досвіду, зброї та не здадуть усе це дешево).

3. Росія, якою керують нахабні, але без сумніву сильні та досвідчені політики, скористається політичною турбулентністю та невизначеністю в Україні. Відтак посилить політичну, економічну агресію та пропаганду, розширить сепаратизм у решту регіонів України аби спричинити ще більшу економічну нестабільність та стимулювати реванш проросійських сил.

4. Міжнародна спільнота, найімовірніше, утримається від нових програм співпраці з Україною доки професійні якості Зеленського-політика не стануть чітко зрозумілими, випробуваними на помилках, загартованими труднощами реформ. боротьби з олігархами та гідрою корупції.

5. Перспективи членства у ЄС та НАТО для України стануть на паузу. І це у кращому разі...

Сьогодні ми усі - батьки майбутньої України. І від наших рішень та вибору залежить чи буде вона сильною, заможною, успішною і коли саме буде. Тому, що успішну особистість і успішну державу можна побудувати тільки важкою щоденною працею, відповідальністю та самодисципліною. Інакше буває лише "у когось іншого", у казках та кіносценаріях.