Зеленые монстры: как СЭС влияют на дикую природу в Украине

В Україні завдяки високим ставкам зелених тарифів альтернативна енергетика фактично перетворилася на дуже прибутковий бізнес. Раніше тариф був фіксований, прив'язаний до курсу євро і розраховувався як базова величина з різними коефіцієнтами (залежно від використання вітчизняних компонентів, дати введення в експлуатацію тощо). З поточними розмірами тарифу можна ознайомитися на сайті НКРЕКП.

Для електроенергії сонячних електростанцій (СЕС) зараз тариф становить від 449,01 до 1390,48 копійок за кіловат. Це багато чи мало?

Наприклад, в Польщі, за результатами останнього тарифного аукціону, тариф на 2020 рік для СЕС становить в середньому 0,352 злотих за кіловат. Це приблизно 239,9 копійок за кіловат, тобто майже вдвічі менше, ніж мінімальний тариф на СЕС в Україні. Це призвело до того, що у 2018 році СЕС виробили лише 0,75% всієї електроенергії в Україні, проте отримали 4,76% від усіх коштів, які ДП Енергоринок платив виробникам.

З 1 липня 2019 року, у зв’язку з введенням в дію ринку електроенергії, теж будуть запроваджені тарифні аукціони для нових СЕС - потужність більше, ніж 1МВт - але ціну за їх результатами спрогнозувати неможливо.

Саме внаслідок таких завищених тарифів, в Україні, замість будівництва великої кількості невеликих об'єктів генерації, будуються величезні промислові електростанції. Першочергово це стосується вітрових електростанцій (ВЕС) та СЕС, де в експлуатацію вводять справжніх "монстрів". Наприклад, нещодавно відкрита Нікопольська СЕС Ріната Ахметова має потужність 246 МВт. Для порівняння, один блок найпотужнішої в Європі Запорізької АЕС має потужність 1000 МВт, а таких блоків усього там шість.

Сьогодні слушно вважати, що альтернативна енергетика є безумовно корисною для довкілля. Дійсно, введення потужностей відновлюваної енергетики в Україні (ВДЕ) дозволяє хоч мінімально, але відмовитися від викопного палива та зменшити обсяги шкідливих викидів до атмосфери. Водночас альтернативна енергетика має і негативний бік з погляду охорони довкілля. Першочергово, це стосується впливу на природні екосистеми та біорізноманіття. Наприклад, кампанії по боротьбі з малими ГЕС природоохоронці ведуть в багатьох країнах ЄС, окремі греблі в США та ЄС вже почали демонтувати.

Неправильний вибір місць для будівництва, приміром, вітряків призводить до загибелі птахів та кажанів і фактичного перекриття шляхів міграції.

На жаль, довкілля страждає і від необдуманого будівництва великих СЕС. Бо для них треба знайти велику кількість "вільної" землі. І дуже часто цими землями виявляються останні збережені клаптики дикої природи, які за документами вважаються незручними, неврожайними, малопродуктивними тощо.

У червні 2019 року я був в експедиції на Херсонщині. Ми обстежували степові ділянки на півдні області - піщані напівпустелі та солончаки, які не розорали через їхню малу продуктивність. Такі території охороняються на рівні усієї Європи як рідкісні оселища.

Був здивований, коли, відкривши кадастрову карту, побачив: ці території вже виділені під будівництво СЕС. На одній з таких ділянок науковці зафіксували наявність занесених до Червоної книги України видів тварин (зокрема сліпака піщаного). І тепер інвестор стоїть перед вибором - чи шукати іншу ділянку для будівництва, чи порушувати законодавство і будуватися, як запланованував. Я майже певен - він обере другий варіант. Фактично завдяки будівництву таких СЕС ми втратимо десятки гектарів дикої природи.

СЕС мають розвиватися переважно на невеликих потужностях, на дахах будівель, в смугах відведення залізниць та на інших вже оброблених землях, а не не ділянках дикої природи.