Европа признала украинские семена. Что это значит и кому это выгодно

Європарламент розглянув питання, яке може відкрити нові ринки для українського насіння, і запустити нову хвилю інвестування в цей сектор. Мова йде про визнання еквівалентності системи сертифікації насіння України в Євросоюзі.

Україна — один із найбільших гравців на світовому зерновому ринку, який здійснює постачання зерна в більше ніж 70 країн світу на мільярди доларів США. Але, маючи потенціал для зростання експорту насіння зернових (кукурудзи, пшениці, ячменю, жита), ми обмежені в доступі на різні ринки світу. 

Ринкова кон’юнктура виглядає зараз так: 

По-перше. З 2014 року, для нас закритий ринок Росії, а також ускладнено доступ до ринків країн СНД. Останнє, зокрема, через необхідність транзиту нашого експорту територією РФ. 

По-друге. Щоб потрапити на ринки країн ЄС, існує досить довга процедура. Через внутрішні правила об’єднання, відкриття ринку ЄС вже триває більше дев'яти років. 

По-третє. Українські виробники лише почали активно виходити на ринки Азії та Африки.

Проте, активізація проходження всіх бюрократичних процедур в ЄС по українському насіннєвому питанню дає надію на те, що найближчим часом проблему з новими ринками буде вирішено.

Причому, це стосуватиметься як виробників насіння, так і агровиробників, які планують диверсифікувати бізнес. Адже чимало з них вже інвестували кошти у власне виробництво насіння. Хтось побудував насіннєві заводи або в кооперації зі світовими брендами займається наданням послуг у цій сфері.

Але, що ми маємо по експорту насіння?

23 країни, 15,9 тис. тонн, і близько $13,1 млн. Це головні цифри 2019 року по експорту українського насіння кукурудзи, пшениці, ячменю та жита.

Заради справедливості, слід зазначити, що експорт зріс на 47% у порівнянні з довоєнним 2014 роком (табл.1), а, у зв’язку із закриттям ринку РФ, відбулась певна переорієнтація на ринки Африки та Азії.

Для прикладу, у 2019 році Україна експортувала 5 000 тонн насіння пшениці в Малайзію, що більше ніж увесь насіннєвий експорт до цієї країни з 2014 по 2016 рік загалом.

За даними ITC (International Trade Сenter) та Держстату, у низку країн ми експортуємо, як насіння, так і звичайне зерно. За останнім, зрозуміла річ, абсолютна перевага в обсягах. Слід звичайно розуміти, що насінництво – це окремий напрям роботи в компаніях — як профільних, так і агровиробників, у яких є такий бізнес. 

Цей бізнес передбачає окремого фінансування і дещо іншого підходу до роботи. Але в цьому є свої плюси, які, зокрема, позначаються на експортній ціні такого продукту – насіння вдвічі або ж удесятеро дорожче ніж товарна продукція (табл. 2 і 3):  

Табл. 2. Обсяги експорту товарного зерна

Табл. 3.  Обсяги експорту насіннєвого зерна

Крім фінансових плюсів, які отримають українські аграрії від визнання еквівалентності в ЄС, це ще і репутаційний зиск для всієї України. Фактично, це визнання якості української продукції і системи сертифікації серед світових лідерів, що відкриває можливість для українських виробників насіння отримати доступ на нові ринки та експортувати товари з високою доданою вартістю й інтелектуальною складовою.

Все це разом вплине на активний розвиток української селекції. Позитив торкнеться навіть іноземних виробників насіння, адже дасть новий стимул продовжувати інвестувати в розвиток виробництва насіння в Україні.

Великий крок вже зроблено. Сьогодні Європарламент оприлюднив результати голосування, де підтримав у першому читанні визнання еквівалентною систему сертифікації насіння України в ЄС.

Наступним кроком має бути якнайшвидше друге читання та остаточне прийняття рішення про еквівалентність. Так буде знято важливе питання, яке вже майже десятиліття знаходиться на порядку денному перемовин України і ЄС.