Хотите, чтобы не было еды? Верните регулирование цен

З наближенням виборів захист споживачів стає пріоритетним напрямком законодавчих ініціатив народних депутатів. Особливою популярністю користуються законопроекти, спрямовані на державне регулювання цін на продукти харчування. Це і зрозуміло. В країні, де половина доходів населення витрачає на продукти харчування, – великі шанси отримати підтримку своїх популістичних гасел і закликів. Проте, під прикриттям турботи про виборців криється чисте незнання економічних основ.

Що пропонують?

На початку січня у Верховній Раді була зареєстрована постанова №9466 "Про відновлення державного регулювання цін на продукти харчування". Автор постанови не переймався ґрунтовною аргументацією необхідності такого рішення та в пояснювальній записці просто зазначив: "Скасування Урядом державного контролю за ціноутворенням на соціальні групи товарів призвело до прискорення темпів інфляції, значних негативних соціально-економічних наслідків та сформувало додаткові соціальні ризики в українському суспільстві. В зв’язку з цим пропонується відновити державне регулювання цін на продукти харчування".

Тут важко входити в дискусію, оскільки конкретні аргументи просто відсутні.

Автори законопроекту №9497 пішли далі та надали в пояснювальній записці конкретний аналіз цінових змін на продукти харчування в різні періоди: дії державного цінового регулювання під час тримісячного експерименту та після відміни державного цінового регулювання на продукти харчування в цілому.

На перший погляд, надана аргументація може здатися споживачу логічною і, навіть, викликати у нього симпатію до запропонованої ініціативи та віру в те, що дійсно необхідно повернути державний контроль за цінами на продукти харчування. Але заглибимося у суть питання.

Раціональне мислення

Автори законопроекту зазначають, що під час тримісячного експерименту продукти харчування дорожчали швидше, ніж за весь інший період минулого року. Зокрема, за жовтень-грудень 2016 року ціни на курячі яйця, вершкове масло, молоко, сир та цукор зросли в середньому на 20%. При цьому автори не врахували впливу сезонності на зміну цін на продукти харчування. Також не був врахований інфляційний фактор.

Якщо порівняти зміну вартості цих продуктів у жовтні-грудні 2016 року, коли діяв експеримент з відміни державного регулювання цін на продукти харчування, з аналогічним періодом 2015 року, коли відбувалося державне регулювання, побачимо, що темпи зміни цін були фактично аналогічними.

Після вирахування інфляційного фактору виходить, що реальне зростання цін у період експерименту становив 13%. Середній ріст цін за аналогічний період 2015 року, коли діяло державне цінове регулювання, становив 14%. Якщо ж в аналізі врахувати не окремі товарні позиції, зазначені вище, а весь перелік продуктів харчування, на які автори Постанови №9497 пропонують відновити державне цінове регулювання, побачимо, що і в період експерименту та 2015 року середній ріст цін з вирахуванням інфляції становив ідентичні 5%.

Як зменшити витрати на продукти?

Державна політика має бути націлена на зменшення витрат на продукти харчування в структурі загальних витрат домогосподарств до показників розвинутих країн у 10-15%.

Але цього можна досягти виключно за рахунок двох інструментів:

- забезпечення економічного росту, що призведе до зростання реальних доходів населення;

- запровадження ефективних новітніх технологій вирощування с/г культур та виробництва продуктів харчування, що знизить собівартість кінцевої продукції.

Як засвідчує історія, популістичні передвиборчі обіцянки ніколи не робили продукти харчування доступнішими.