UA

Почему законопроект №2194 о децентрализации земли важен для земельной реформы

Почему законопроект №2194 о децентрализации земли важен для земельной реформы

руководитель направления земельной реформы Программы USAID АГРО
11.03.2021, 16:15

Закон о земельной реформе приняли. На очереди – ключевые законы, необходимые для ее запуска. Законопроект №2194 – один из таких (укр.)

Напередодні розгляду Верховною Радою України законопроєкту №2194 у другому читанні ЗМІ зарясніли маніпуляційними публікаціями, покликаними штучно дискредитувати цей документ. Причина таких "вкидів" в інфополе зрозуміла: противникам земельної реформи невигідні зміни, що їх впроваджує цей законопроєкт. Натомість збереження ситуації, а отже, можливість і надалі користуватися корупційними схемами цілком влаштує нечистих на руку ділків.

Маю кілька аргументів, які доводять, що проєкт закону №2194 є антикорупційним, екологічним і стратегічно важливим для впровадження реформи.

Державна власність – не панацея.

Мабуть, найголовніший аргумент, який спростовує всі закиди опонентів, звучить так: найбільші об’єкти природно-заповідного фонду України (заповідники, національні природні парки) були створені до 2002 року, у період, коли землею розпоряджались органи місцевого самоврядування. А тоді, коли землею державної власності за межами населених пунктів опікувалися органи виконавчої влади, відбувалася масова безоплатна передача ділянок у приватну власність без урахування перспектив для створення природоохоронних територій.

Разом із землями сільськогосподарського призначення безоплатної передачі можуть зазнати й інші землі, які не зареєстровані в Державному земельному кадастрі та права користування якими не було оформлено й зареєстровано. На жаль, інвентаризація земель водного фонду та земель лісогосподарського призначення не завершена і великі території залишаються безхазяйними.

Із ухваленням законопроєкту №2194 землі державної власності (крім земель під об’єктами державної власності) стануть комунальною власністю територіальних громад. І на користь цього рішення історія знову наводить вагомий аргумент: після 2002 року, коли зазначені території передали в розпорядження органів виконавчої влади, змін на краще не відбулося.

Тож очевидно, що неоформлена державна власність на землю, на жаль, не допомагає створювати й охороняти заповідні зони, а повернення земель громадам є логічним кроком, бо місцеві органи самоврядування більше зацікавлені в збереженні навколишнього природного середовища, ніж призначені чиновники. Громади краще знають, що робити з ресурсами на своїй території.

Така позиція, до речі, відповідає філософії реформи децентралізації. Водночас контроль за землями передається громадам в дуже обмеженому обсязі. Зокрема, громади з моменту прийняття власного рішення зможуть здійснювати на своїй території контроль за самовільним захопленням земель, яке наразі завдає місцевим жителям й економіці країни величезних збитків. А Державна екологічна інспекція усуватиме земельні правопорушення, що мають екологічний характер, як-от псування земель.

Законопроєкт посилює охорону заповідних територій.

По-перше, законопроєкт змушує відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру відомості про:

- місця розташування земельних ділянок, що формуються, і рішення про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо їх відведення з метою передачі в постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським і водогосподарським підприємствам, установам та організаціям;

- землі, визначені в дозволах на розроблення технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів;

- землі, що потребують консервації.

Це знищить заплутану систему зайвих погоджень і зменшить корупційні ризики. До того ж інформація про всі об’єкти буде відкритою та доступною кожному українцю.

По-друге, особливий охоронний статус земель під об’єктами природно-заповідного фонду поширюватиметься не лише на ділянки, що належать до земель цієї категорії, але й на землі будь-якого цільового призначення.

Наприклад, найбільший в Україні заповідний парк Подільські Товтри має площу 261 000 га. З них менше 1 % (1300 га) належить самому національному парку, а решта — іншим землевласникам і землекористувачам. Натомість у разі ухвалення законопроєкту №2194 природоохоронний режим розповсюджуватиметься на всю територію таких об’єктів, незалежно від форми власності, користування та цільового призначення.

Варто додати, що державні ліси залишаться в державній власності. Утім навіть відсутність зареєстрованого права користування земельними ділянками Держлісгоспу не означатиме, що держава їх втратить. Права на них і далі підтверджуватимуться матеріалами лісовпорядкування з відображенням меж ділянок лісогосподарських підприємств на публічній кадастровій карті. У комунальну власність перейдуть "безхазяйні" ліси, які не обслуговуються Держлісгоспом і вирубуються.

Резервування територій.

Наразі в земельній сфері існує безліч зайвих погоджувальних процедур, єдина мета яких — забирати час. Нерідко затвердження документації навмисно затягується. Законопроєктом №2194 впроваджується інструмент резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

Екологи зможуть швидко ідентифікувати екологічно важливі ділянки. Їхні межі вноситимуть до Державного земельного кадастру, щоб унеможливити розкрадання цінних земель, а згодом створити на них об’єкти природно-заповідного фонду. Законопроєкт дасть змогу грати на випередження.

Законопроєкт узгоджений з екологами.

Зокрема, цей документ неодноразово обговорювали з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів, а також із парламентським комітетом з питань екологічної політики та природокористування.

Ще одне зауваження від противників реформи стосується земель водного фонду. Мовляв, їх використовуватимуть для інших цілей, не пов’язаних із використанням водних об’єктів. Дійсно, до законопроєкту №2194 було внесено виправлення, яке передбачає, що на цих землях може здійснюватися реконструкція споруд, розташованих у прибережній захисній смузі.

Але по-перше, це питання вирішується з дотриманням містобудівного законодавства та погоджується з екологічною інспекцією.

По-друге, можливості реконструкції обумовлені правовим режимом прибережної захисної смуги. До того ж ідеться про об’єкти, уже побудовані в прибережній зоні. Здебільшого про порти та складські приміщенні, які навряд чи використовуватимуть для інших цілей.

Отже, звинувачення законопроєкту №2194 в неекологічності та загрозі природно-заповідному фонду України нелогічні та дуже легко спростовуються. Інформаційна кампанія проти цього документа є не чим іншим, як гальмуванням реформи та популізмом. Залишити все як було не вийде: ця стратегія вже довела свою неефективність. Водночас аргументи на користь законопроєкту ґрунтуються на децентралізації, зменшенні корупції та виправленні помилок минулого.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Вакансии
Больше вакансий
Project Manager (впровадження CRM)
Киев Група компаній ЛІГА
Редактор стрічки новин
Киев Медіа холдинг Ligamedia
Head of PR
Киев Група компаній "ЛІГА"
Разместить вакансию

Комментарии

Последние новости