Птицепровод в ЕС. Почему интересы МХП важнее остального бизнеса

Цей склад українського уряду так само, як і склад Єврокомісії, допрацьовують останні дні. Чому ж тоді похапцем і дуже тихо укладати угоду про "збільшення в 2,5 рази квоти на м'ясо птиці", адже за минулого президента така угода заслуговувала би на фанфари і необмежений піар?

Бо насправді, жодній зі сторін немає чим пишатися в цій історії.

А почалася вона більше 10 років тому, коли Євросоюз дотискав нас на переговорах про вільну торгівлю. Тоді одним з інструментів ошляхетнення цілком хижої позиції ЄС щодо "квотованих" товарів було поширення цих квот не на всю групу товарів (на рівні чотирьох знаків), а "лише" на певну кількість товарів на рівні 10 знаків. Тобто, хоч ми і говорили, про квоту на "пшеницю", насправді мова йде "лише" про чітко визначений в рамках цієї квоти набір товарів.

Решта товарів, не згаданих в рамках квоти, має вільний режим - без мита на будь-який обсяг. І Єврокомісія дуже ретельно стежила, щоб найбільш привабливі для експорту товари потрапили в категорію квотованих. Для розуміння подальших подій варто наголосити - ретельність позиції ЄС щодо квот усуває можливість якоїсь помилки.

Читайте также - Все для Doing Business. Кабмин принял комплексное решение

Зрештою, коли в угоді виправляли помилки (а це будо на кількох стадіях укладення угоди), ЄС не згадав про квоту на м'ясо птиці. Те, що усі квоти для нас будуть затісними, було відомо заздалегідь. Вже з першого року торгівлі з ЄС у вільному режимі, ми почали експортувати більше, ніж визначені угодою квоти.

Зараз деякі квоти заповнюються за лічені дні. Але, головне - ці квоти не зупиняють наш експорт до ЄС. Наш бізнес примудряється продавати набагато більше "квотованих" товарів, ніж у самих квотах. Це відбувається серед іншого і через те, що на експорт йдуть товари за кодами, які в квоту не входять.

Найбільшого успіху у цьому досягли виробники м'яса птиці. Останні кілька років ЄС спостерігає (більше того - ретельно моніторить) феноменальний ріст експорту курятини з України. Якби це був експорт з ЄС до України, Єврокомісія назвала б це "європейською ефективністю". Натомість, коли мова пішла про торгівлю від нас до них, зазвучали інші епітети: зловживання і маніпуляції з угодою, використання помилок тощо.

Насправді ж, маємо типове покарання за жадібність. ЄС повною мірою скористався байдужістю тодішніх українських лідерів - Ющенка і Тимошенко - до деталей угоди, а також технічним парадоксом, коли квоти розраховувалися на основі референтного періоду 2005-2007 років. Тоді Україна взагалі не експортували курятини в ЄС, а загальний експорт складав близько 14 000 тон.

Читайте также - Что Украине даст зона свободной торговли с Израилем

На тому фоні, квоти на м'ясо птиці в 20+20 тисяч тон і, на додаток, кілька кодів з 0 митом без обмежень по кількості, виглядали непогано. Хоч все це і було в десятки разів менше від українського запитної позиції.

Зараз, коли ЄС пожинає плоди своєї жадібності, замість того, щоб спокійно модернізувати усі квоти, тобто збільшити їх до реального попиту на українськи товари в ЄС, почав тиснути на Україну з вимогою "усунути помилку в угоді" щодо одної категорії товару.

Насправді ж, мовою міжнародної торгівлі, мова йде про самообмеження. Бо нам запропонували перенести два коди з категорії "повністю лібералізовані" в категорію "частково лібералізовані".

Якщо додати політичний тиск та чорний піар проти українського виробника в усій європейській пресі - практика ЄС в цьому питанні пішла не дуже далеко від "опіумних воєн" проти Китаю.

Усі ці обставини, насправді, були чітким сигналом, щоб стати успіхом для України, адже, попри весь тиск, Україна мала сильну переговорну позицію.

Ми знаємо, праві. Це проблема для ЄС, не для нас.

Також знаємо, що квота на м'ясо птиці - лише одна з багатьох. І, якщо ЄС хоче врегулювати проблему по одному квотованому товару, нам потрібно врегулювати по всіх.

Плюс, є ще ціла низка торгівельних подразників - ті ж обмеження на металургію, спір щодо заборони на експорт лісу тощо.

Український уряд мав ідеальну ситуацію для того щоб змусити ЄС сісти за стіл переговорів і домовитись по проблемах, які бентежать обидві сторони.

Цим шансом потрібно було скористатись хоча би й тому, що Європейська комісія неухильно відкидала усі натяки з українського боку про те, що Угода про асоціацію переговоювалася 10 років тому, в інших історичних обставинах і в частині мит її треба модернізувати.

Максимум чого ми добилися - відсилання до п'ятирічного перегляду умов вільної торгівлі, передбаченого Угодою про асоціацію. Та й це без особливого захвату з боку ЄС.

Як же ж ми скористалися тим, що ЄС, як обпечений, вимагав перегляду умов торгівлі м'ясом птиці тут і зараз (забуваючи про свою ж позицію, що немає підстав переглядати Угоду)? Замість того щоб наполягати на врахуванні інтересів виробників меду, цукру, томатної пасти та інших квотованих товарів, які задихаються в існуючих квотах, Уряд обмежився лише інтересами виробників м'яса птиці, точніше одного виробника.

Не кажучи вже про проблеми промислових виробників. Вони, здається, взагалі не у фокусі цього Уряду.

Україна обміняла відмову від вільної торгівлі за двома кодами на комфортний розмір квоти на м'ясо птиці.

Український виробник м'яса птиці отримує додатковий комфорт від цієї ситуації, бо тепер Єврокомісія буде змушена захищати його від чорного піару в ЄС. Усі решта виробників чекатимуть 2021 року і отримають гірші умови, бо ЄС свій нагальний інтерес вже задовільнив.

Цей Уряд мав мізерний шанс на успіх в переговорах з ЄС, але ним не скористався. Точніше скористався в свій показовий спосіб.

Про те, що ця угода про перегляд квоти на м'ясо птиці не є історією успіху, свідчить і той факт, що її не підписали під час саміту Україна-ЄС. Хоч Степан Кубів підписував там низку істотно неважливих угод про технічну допомогу.

Її підписано тишком-нишком у формі обміну листами, в умовах, коли уряд програв вибори. Це більше нагадує про залагоджування огидних справ українськими та європейськими кульгавими качками, шо залишають свої посади.