Рынок земли: 5 мифов от украинских политиков

На правах інформаційного партнерства

Міф №1. Більшість українців проти продажу землі 

За результатами соцопитувань більшість українців проти запровадження вільного ринку землі. Ми звикли чути саме таку думку з екранів телевізорів та від українських політиків. Але, давайте розглянемо, хто саме приймає участь у соцопитуванні та скільки з опитуваних мешкають в селі, а скільки - в місті, враховуючи той факт, що 70% українців живуть у містах та дуже далекі від сільського господарства? Чи можна покладатися на їхню думку? 

Наша компанія зробила дослідження, опитавши мешканців 60 населених пунктів, де працює. Результат – очікуваний, більшість селян хоче вільно розпоряджатися власним майном. При цьому, це не означає, що більшість хоче одразу продавати свої паї. Люди просто хочуть мати таке право. 

Враховуючи той факт, що майже 7 млн власників паїв вже не молоді люди, кожен четвертий – 75 років +, а кожен другий – 65 років +, люди похилого та пенсійного віку, ми не маємо права чекати. Треба негайно відновити справедливість та надати людям можливість розпоряджатись своїм майном. 

Міф №2. Реформа не на часі, бо держава ще не готова 

В 1086 році англійський король нормандського походження William the Conqueror, створив так звану "Domesday book" (з англ. - книга страшного суду). Це був зведений перепис населення, кадастр земель та їхня оцінка, перелік та кількість тварин, залишки зерна на фермах. Мета цього проекту - визначення економічних ресурсів королівства, справедливий збір та розподіл податків, врегулювання судових суперечок щодо власності на землю та землекористування. 

Читайте также - Как Украине заработать $85 млрд и причем тут рынок земли

Через майже 1000 років, в часи тотального супутникового моніторингу поверхні всієї планети Земля, коли навіть безкоштовний сигнал супутника дає точність до 1 метра відносно GPS координати, а алгоритми за індексами вегетації визначають, які культури та в якій кількості взагалі вирощуються, говорити про те, що Україна ще не готова, звучить просто смішно. 

Як це так, ми не знаємо чи правильно працює кадастр? Чому там не всі ділянки "світяться"? Чому 1000 років тому в Англії можливо було врегульовувати справедливо суперечки в судах щодо землекористування, а у нас сьогодні чомусь це не вдається? Ми не впевнені, чи просто у нас немає бажання, чесно подивитись, скільки землі обробляється в сіру та чорну, скільки посівів та зерна не декларується та продається за готівку, скільки податків не платиться, а замість цього створюються корупційні схеми в інтересах зацікавлених осіб?! 

Для того, щоб відповісти на всі ці запитання, треба чесно визнати, що до цього часу в нас просто не було політичної волі. Сьогодні ми маємо можливість створити найпрозорішу онлайн систему контролю за використанням землі на базі супутникового моніторингу, big data та machine learning. Це і буде наша відповідь королю William the Conqueror через майже 1000 років. Наша система має всі шанси бути найкращою та найсучаснішою у світі. Як то кажуть, краще пізніше, ніж ніколи.  

Міф №3. За землю платять копійки 

Офіційна статистика сьогодні декларує середню орендну плату за сільськогосподарську землю на рівні $49 за гектар, в той час як у агрохолдингів ця цифра вже на рівні сусідніх країн Євросоюзу та дорівнює $140 за гектар, до того ж холдинги платять ще $110 за гектар в бюджет різними податками, в тому числі ПДФО, військовий збір, ЄСВ, єдиний податок 4 групи та інші. 

Читайте также - Жизнь после земельного моратория: угрозы и возможности для бизнеса. Чего больше?

Як же ж тоді виходить, що статистика така викривлена та цифри на стільки різні? Невже кожен другий гектар у нас обробляється в чорну, що створює несправедливі умови конкуренції, значно погіршуючи інвестиційний клімат в державі? Допоки ми не будемо знати, що саме і де у нас росте і обробляється (дивитись міф №2), у нас процвітатиме розвинена тіньова система з багатьма стейкхолдерами, для яких відсутність прозорості приноситиме $250 за гектар в кишеню щорічно. Це в масштабах держави - величезні кошти та стимул бути проти земельної та будь-якої іншої реформи. 

Міф №4. Агро-холдинги – це зло 

Нам потрібне стрімке економічне зростання. Це – найважливіша мета держави, ситуація "to be or not to be". При цьому, всі розуміють, що не буде економічного зростання без прямих іноземних інвестицій. Чому ж тоді ми забуваємо, що інвестиції – це про три речі: 

- верховенство права, верховенство права та верховенство права - і тут, як би не хотілося, одним ринком землі питання ніяк не вирішити;
- історію успішних інвестиційних кейсів – їх, на жаль, занадто мало;
- повагу до вже здійснених інвестицій – саме тому, треба негайно казати STOP й припинити демонізувати існуючі компанії, холдинги та фермерів, які працюють на землі.

Читайте также - $250 млн, да в правильные руки.Как возродить фермерство в Украине

Роль держави – створити інфраструктуру, забезпечити рівні й прозорі правила гри для всіх, а також берегти гроші інвесторів як зіницю ока. 

Агро - це складний, капіталомісткий та довгостроковий бізнес. З початку 2000-х, коли створювались перші агропідприємства та холдинги, і до сьогодні, пройдено неабиякий шлях. Більшість компаній починала з обробітку земель, що вже роками не оброблялись, піднімаючи цілину, вкладаючи величезні кошти в будівництво сушарок та елеваторних потужностей, нову техніку та технологію, навчаючи людей та створюючи тисячі робочих місць. Всі ці інвестиції, Україна має поважати та захищати, бо саме цей агробізнес сьогодні забезпечує нам 14% ВВП, приносить 40% валютної виручки, є найбільшим роботодавцем в країні (3 млн працівників) + виконує функції держави на місцях: відкриває фельдшерські пункти, утримує школи, дитячі садочки, лікарні, допомагає місцевим мешканцям в вирішенні щоденних проблем, у кожному населеному пункті має окремого представника, на кожну філію – штат співробітників. Саме агросектор вже багато років є надійною опорою економіки України та аж ніяк не заслуговує на гоніння та переслідування, демонізацію та зневагу. 

Читайте также - Украинская земля только для своих, Или забьем на схематоз и цену

Міф №5. Ми відстаємо від всіх і вся, нам немає чим пишатись

Сучасний український агросектор – наша гордість. За останні 15 років ми зайняли перші місця в списках найбільших в світі агровиробників, а наші успіхи змушують тремтіти фермерів від Америки до Австралії. З країни, яка імпортувала пшеницю ще в 2003 році, ми перетворились на потужного світового експортера, вдвічі збільшили урожайність по всіх культурах. До нас приїжджають закордонні спеціалісти переймати досвід, бо український агросектор сьогодні користується всіма найсучаснішими технологіями в промислових масштабах: штучний інтелект, дрони, супутники…. І це ще далеко не межа.

Про моделі функціонування ринку землі в Україні експерти та політики говорили на Форумі LIFE AFTER: Ключові аспекти запуску ринку землі в Україні".