Украина без ГМО: сколько можно закрывать глаза на мировые тренды и наши реалии

Питання легального обігу ГМО в Україні вже явно перезріло. Дискусії і обговорення тривають вже понад 20 років. Красномовним результатом поки є лише відсутність жодного зареєстрованого в Україні генно-модифікованого сорту чи гібриду. І це в той час, як частка ГМ-культур в посівах фермерів США, Канади, Бразилії, Аргентини, Австралії сягає вже понад 90%, а більшість країн ЄС без особливих перепон імпортує ГМ-кукурудзу та сою для потреб тваринництва.

Зважаючи на глобальні тренди, Україна більше не може закривати очі на питання врегулювання обігу ГМ-культур і продукції з них.

І на це є, як мінімум, п'ять причин:

Зміна клімату

Цьогорічна посуха на Півдні і нестача вологи в більшості областей України призвела до втрат врожаю близько 15 млн т лише зернових культур. Клімат змінюється, і нам необхідна швидка адаптація існуючих сортів, щоб і в таких складних умовах мати принаймні не менші врожаї.

Подобається нам це чи ні, але генна інженерія дає більш перспективні рішення, ніж традиційна селекція. Для прикладу, Аргентина нещодавно зареєструвала сорт посухостійкої ГМ пшениці HB4 Wheat, яка в ході польових випробувань, проведених протягом останніх 10 років, показала в середньому на 20% вищу врожайність, ніж звичайні сорти. Аналогічні можливості збільшення врожайності є по інших культурах.

Резистентність шкідників

Одними з ключових переваг ГМ-культур є їхня невразливість до певних шкідників або хвороб, а також можливість боротьби з надзвичайно складними в контролі бур’янами. Без ГМ-культур вирішення цих проблем можливе лише шляхом додаткових обробок дороговартісними засобами захисту рослин. Проте їх дієвість з часом знижується, адже шкідники набувають резистентності, так би мовити, випрацьовують імунітет до пестицидів. Врешті-решт може скластися ситуація загрози повної втрати врожаю, і єдиним рішенням може бути лише генна модифікація.

Міжнародна конкурентоспроможність

За даними міжнародної організації ISAAA, у 2017 році загальні посівні площі ГМ-культур в світі склали 189,8 млн га (+3% в порівнянні з попереднім роком), які обробляють 17 млн фермерів. При цьому, вирощування, імпорт або польові дослідження ГМ-культур наразі легально проводяться в 75 країнах світу.

За дослідженнями, які здійснюються ISAAA з 1996 року, збільшення обсягу доходів при вирощуванні ГМ-культур в середньому становить $3/га сої та $34/га кукурудзи. Ріст доходу відбувається як за рахунок збільшення врожайності, так і через зниження витрат на засоби захисту рослин для контролю поширення шкідників, хвороб та бур’янів. Такі додаткові економічні вигоди роблять ГМ-продукцію більш конкурентоспроможною, і українським аграріям відповідно доводиться докладати більше зусиль, щоб бути конкурентними на зовнішніх ринках.

Євроінтеграція

Законодавче врегулювання використання і обігу ГМО є однією з вимог Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Згідно положень Угоди, Україна мала ще до кінця 2019 року привести у відповідність до директив ЄС свої нормативно-правові акти, які регулюють питання ГМО. Проте графіки адаптації вже порушені і перегляд положень Угоди наступного року лише посилює нагальність впровадження відповідного законодавства.

На сьогодні чинне законодавство України у сфері ГМО передбачає заборону на промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, їх державну реєстрацію та ввезення на митну  територію України.

Нинішнє законодавство не є актуальним та не відповідає світовим вимогам і практикам, відсутній комплексний та системний підхід до регулювання цієї сфери. На додачу, є проблеми в державному контролі за використанням ГМО, а також в сфері дотримання прав інтелектуальної власності.

Наявність ГМ-культур на полях

Насіння ГМ-культур "просочилося" на ринок України ще задовго до офіційної заборони ГМО. Звісно, статистики поширеності ГМ на українських полях не існує, проте експертні оцінки сходяться на тому, що близько половини всієї сої в Україні вирощується з генетично модифікованого насіння.

За результатами вибіркових обстежень посівів сої в шести областях України, що проводилися асоціацією "Дунайська Соя" та "Agent Green" в 2018 році, ГМ-соя була виявлена в 48% зразків. Якщо поширити ці висновки на всю посівну площу, то виходить, що в Україні вирощується близько 600 000 га ГМ-сої. Окрім сої, випадки виявлення ГМО спостерігаються і в інших культурах.

При такому рівні поширення навряд чи вдасться повністю позбутися ГМ-культур і впевнено заявляти, що українська продукція вільна від ГМО. Більш реалістичним є визначення інституцій, механізмів, процедур моніторингу та контролю за подальшим поширенням і використанням ГМО.

Звісно, можна й надалі заплющувати очі на цю проблему. Однак недовго. Адже вже зовсім скоро доведеться пояснювати і європейським партнерам, і українським аграріям, чому наші можновладці досі зволікають з врегулюванням обігу ГМО.