Проект Закону №2178-10 до другого читання готовий і, навіть, оприлюднений на сайті Верховної Ради. Про важливість документу говорить один лише факт: на сьогодні вже минула дата, яка асоціювалася з строком дії "мораторію". Чи означає це його завершення? Однозначної відповіді на це питання серед юристів немає. Така ситуація, звичайно, не на користь справі, так довго тривати не повинно.  

Однак, ніхто не візьметься гарантувати строки вступу в силу цього законопроекту та зміст остаточної редакції. Причин кілька. 

По-перше, є учасники процесу, які виступають принципово проти його прийняття. Деякі їх аргументи варті уваги. Інші ж - явно популістські, бо пропонують категоричні і прості рішеннях складних питань на зразок «нє пущать».

По-друге, обсяг законопроекту занадто великий. На сьогодні порівняльна таблиця, підготовлена до другого читання, налічує більше 2500 сторінок. Опрацювати такий об’єм і проголосувати по більшості з більш ніж 4000 запропонованих депутатами правок, як цього вимагає Регламент, навряд чи вийде у короткий час.

Читайте также - Рынок сельхозземель: почему вмененный доход опасен для фермерства

По-третє, проблема у самому проекті: у початковій редакції він містив положення про саме лише скасування заборони на продаж і викладений був на парі аркушів. Однак тепер розрісся до небачених розмірів.

Як і передбачали фахівці, скасування заборони тягне за собою цілу низку проблем земельного законодавства: зміна цільового призначення землі, відповідальність за порушення правил охорони землі, громадянство, правовий статус статусу іноземців, статусу прикордонних територій України, застосування законодавства про захист економічної конкуренції, про реєстрацію прав, про пов’язаних осіб і кінцевих бенефіціарів, про повноваження державних органів і ще багато чого.

Такі питання мають ретельно описувати усі правові механізми. При цьому важливими є окремі деталі законодавчого регулювання.

Прикладом таких деталей є норма про переважне право при продажу землі. Переважне право – це виправданий засіб стабілізації землекористування та спосіб консолідації земель в межах земельних масивів. Однак проект передбачає купівлю-продаж цього права, лишаючи при цьому поза увагою питання: яка легітимна мета запровадження таких операцій?

Якщо особа не має наміру консолідувати землю, для чого такі можливості? Адже без відповіді на ці питання правильна початкова ідея консолідації перетвориться на протилежну та може стати причиною зловживань, нести загрозу для інтересів власників та користувачів.

Наявність цієї та багатьох інших пропозицій у запропонованому проекті, наштовхує на думку, що  ініціатори навмисне подають ідеї лише з однією метою – затягнути час для розгляду проекту і занурити суспільство в обговорення нікому не потрібних і завідомо хибних пропозицій. Хоча такі дії також можуть бути проявом елементарного юридичного невігластва. 

2178-10 - зрада чи перемога?

Я вважав би перемогою створення такого земельного законодавства, яке відповідало б критеріям системності, взаємоузгодженості, передбачуваності, прозорості, належної організації функцій держави, запровадження вищого рівня справедливості.

Законодавство має стимулювати економічний розвиток, знімати рейдерські загрози та ризики, вирішувати проблеми, які накопичилися в аграрній сфері (охорона земель, захист довкілля, недопущення зловживань з державними та комунальними землями, узгоджена робота державних контролюючих та інших органів). Закон має містити також правові механізми, що забезпечують проголошену мету.

Чи відповідає цим критеріям запропонований проект закону, чи є він системний?

Ні.

Його прийняття, очевидно, не стане віхою створення чіткого зрозумілого, логічного та передбачуваного у застосуванні земельного законодавства.

Це не земельна реформа, яка мала б призвести до досягнення більшого суспільного та приватного блага. Це, скоріше, нагадує латання дірок у старому міху та намагання вирішити інші короткострокові проблеми, на кшталт отримання допомоги міжнародних фінансових організацій на найближчий бюджетний період.

Читайте также - Кто сможет покупать землю и сколько?

Хочу сподіватися, що інколи зрада обертається вдачею. Наприклад, зусилля популістів щодо неприйняття жодного закону по цій темі призводять до протилежного результату. Як у нашому випадку – є підстави вважати, що на цей день мораторій уже не діє. Чи є це для них тепер перемогою?

З іншого боку, спільною поразкою є бездіяльність законодавця та неспроможність вирішувати важливі для крани питання на належному рівні.

Мені б хотілося, щоб робота над цим проектом стала лише етапом до підготовки справжніх продуманих і системних змін земельного законодавства і прологом до справжньої земельної реформи.