NewsOne-Россия-1. Телемост или информационная оккупация?

Питання, винесене у заголовок, можна віднести до риторичних, якщо вдивитись в опори з обох боків цієї анонсованої споруди. 

Росія-1 - російський федеральний державний інформаційний телеканал, який входить до складу Всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії.

Росія – визнана в Україна держава-агресор та окупант. В США російські ЗМІ вже неодноразово зобов’язували реєструватись, як "іноземних агентів". Фактично, визнавали їх представниками уряду РФ, а не незалежними медіа організаціями, які фінансуються за бюджетні кошти.

NewsOne, разом з каналами 112 та ZiK, входить до інтегрованого медіа-холдингу Віктора Медведчука, президент Росії Володимир Путін - хрещений батько його доньки. NewsOne неодноразово наражався на санкції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. І, згідно моніторингових досліджень громадських організацій на минулих президентських виборах був максимально лояльним до кандидата від політичної партії серед керівників, співпадіння – той же кум президента країни-агресора та окупанта.

Читайте также - Медведчук-медиа и право раковой опухоли на свободу самовыражения

Слід пам'ятати, що трансляція в Україні телеканалу Росія-1 та багатьох інших телеканалів країни-агресора під забороною з 2014-го року. Тобто, NewsOne разом із Росією-1 заявили про підготовку до свідомого порушення, щонайменше, інформаційного законодавства України.

Якщо все це скласти разом, в голові з’являється картинка не телемосту між "простими людьми", а радіозв’язку між закинутим в тил ворога диверсійним підрозділом та ставкою. Тільки який відбувається у відкритому ефірі з метою деморалізації цього ворога. Отже, ця історія більше не про свободу слова, а все ж таки про інформаційну безпеку і безпеку країни взагалі.

Багаторічну бездіяльність в цій сфері наших державних органів та регуляторів ми відчули при анексії Криму у 2014-му році. РФ захопила більшість місцевого населення без жодного пострілу за допомогою різноманітних інформаційних інструментів значно раніше ніж відбулось військове вторгнення.

Цей прецедент потрібно розглядати в багатьох аспектах. З одного боку – це вивчення, розвідка настроїв суспільства і роботи правоохоронців. Дадуть створити прецедент і платформу для розвитку успіху і здійснення подальших кроків, чи ні? З іншого - безпрограшна для РФ та їх сателітів в Україні спецоперація, яка незалежно від реагування надає їм бонуси під час виборчої кампанії. Дозволять – відбудеться режисоване дійство, не відбудеться – зараз ми це спостерігаємо. Заяви про переслідування свободи слова і порушення прав журналістів.

З третього, ще один маркер, який нагадує про купу прогалин і вад нашого законодавства. За п’ять років війни ми змогли лише написати два справді класні документи (затверджені рішеннями РНБО та введені в дію указами президента ) щодо кібер та інформаційної безпеки у 2016-2017 роках. Перший - Стратегія кібербезпеки України (Указ президента України від 15 березня 2016 року № 96/2016) і другий - Доктрина інформаційної безпеки України (Указ президента України від 25 лютого 2017 року № 47/2017). Щоправда, переважна більшість змісту яких не була втілення в життя.

Читайте также - Телемост раздора: будет ли наказан NewsOne и за что конкретно

Законопроекти від влади в цій сфері, за умови, що потрібен мікроскоп, чутливий механізм, який мав би збалансувати багато інтересів, нагадували завжди сокиру. І наражались на виправдану критику правозахисників і взагалі людей із здоровим глуздом.

Точкові зміни до законодавства на ситуацію впливають мало. Нацрада з питань телебачення і радіомовлення за своїми повноваженнями мала б чекати самого ефіру і реагувати тільки постфактум. Таке законодавство ми маємо в інформаційній сфері на 5-й рік російської агресії проти України, одним із основних елементів якої є саме дезінформація та маніпуляції.

Кримінальні справи, як превентивний захід в таких випадках, теж з розряду залякування або профілактичних бесід. Якщо звернути увагу на звернення СБУ по цим подіям, вони декілька разів згадують зміни в законодавство. Без них ми і надалі будемо гасити пожежі, а не формувати свій інформаційний порядок денний.

Ця спроба закинути крюк на дрейфуючу в бік від інфополя країни-окупанта Україну виявився невдалим. Але питання "що б і хто робив, і чи варто?", якщо б це не були настільки одіозні телеканали з обох боків, а захід не анонсувала людина, яка відверто ненавидить Україну, - лишається відкритим.