Існують економічні та політичні фактори, які впливають на зміну тарифів на опалення та гаряче водопостачання.

Політичний фактор – це рішення або НКРЕКП або органів місцевого самоврядування без обґрунтованих економічних підстав.

В силу реформи децентралізації, суттєво збільшилась кількість підприємств, яким тарифи встановлює місцева влада. Втім, залишились ліцензіати, діяльність яких регулюється НКРЕКП.

Приведу приклад політичного фактору. Були часи, 2017-2018 роки, коли органи місцевого самоврядування навіть в умовах стабільних цін на газ збільшувати тарифи на тепло. Дубно: 33,9%; Житомир: 12,2%; Дрогобич 28,7%.

Економічний фактор – це перегляд тарифу підприємств на підставі звіту про фінансово-господарську діяльність та обґрунтоване збільшення видатків на паливно-енергетичні ресурси, фонд заробітної плати, програму усіх видів ремонтів, програму капітальних інвестицій.

На мій погляд є лише дві об’єктивні економічні передумови, які можуть призвести в опалювальному сезоні 2020-2021 року до зростання тарифу на опалення та гаряче водопостачання.

Перш за все, перевищення вартості природного газу за ту, яка була раніше закладена в нині діючу структуру тарифу.

По-друге, – це критична заборгованість теплопостачальних підприємств за спожитий природний газ і відсутність джерел покриття такої заборгованості.

Тут важливо нагадати, що на ринку газу є борги – 100 млрд грн. За соціологічними дослідженнями Центру Разумкова, населення вважає, що вина за них лежить на державних органах влади (50,8%) та НАК Нафтогаз України (46,6%). Третина опитаних респондентів вважає, що існує досить низька ймовірність того, що відбудеться зрив опалювального сезону через заборгованість на ринку природного газу.

Але, у випадку банкрутства теплопостачальної організації, переважна більшість опитаних респондентів (70,1%) не матимуть альтернативного джерела забезпечення теплом.

Якщо все ж таки ціна газу для ТКЕ перевищуватиме раніше закладену в структуру тарифу на тепло, об’єктивне зростання платіжок має бути не більше за величину різниці між цінами на блакитне паливо. Також, уряду України, в такому разі, рекомендовано збільшити рівень субсидіантів. Згідно із результатами соціологічного опитування, яке проводив Центр Разумкова, 27,8% громадян відмовили у їх отриманні. Орієнтовно субсидіантів 29% по Україні.

Хочу зазначити, що тривалість процедури зміни тарифів для ліцензіатів НКРЕП складатиме два місяці, а для органів місцевого самоврядування – місяць. Таким чином, об’єктивна вірогідність встановлення нових тарифів на тепло з’являється не раніше лютого 2021 року.

Що стосується підвищення ціни газу на роздрібному ринку в листопаді 2020 року.

Деякі експерти пояснюють це тим, що котирування газом в ЄС зросло. Це дійсно так, але лише на 20%, і тому підвищення прайсу Нафтогазу на 34%, пов’язано з іншими факторами, зокрема, через відбір блакитного палива, яке було придбане влітку 2019 року за ціною близько $200 за 1000 кубометрів.На сьогоднішній день, спотові котирування природного газу на європейських хабах коливаються в межах $150…$155.

Втім, на сьогоднішній день немає об’єктивних причин для публічних заяв, щодо невідворотності процесу підвищення тарифів на комунальні послуги. 

Навпроти, уряду та органам місцевого самоврядування варто зосередитись на вирішенні двох стратегічних задач. Перше – це ефективне управління комунальними підприємствами, зокрема реструктуризація боргових зобов’язань без джерел покриття. Друге – це подолання енергетичної бідності в Україні. Адже за даними Держстату України, майже 30% українців немає фінансової можливості підтримувати належну температуру в своїй оселі через високі ціни на енергоносії, які неспівставні із їх доходами.