Проблемы с СЭС, или "Калифорнийская уточка" под украинским соусом

Термін "duck curve" з’явився у 2012 році в сонячній Каліфорнії. За його допомогою диспетчери місцевого системного оператора CAISO влучно описали форму графіка, що має видати традиційна керована генерація для покриття різниці між споживанням в енергосистемі та виробництвом некерованої генерації з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) (рисунок 1).

Каліфорнія свого часу також стикнулась з бумом будівництва сонячних електростанцій (СЕС), і американські колеги заздалегідь прорахували, що за таких темпів росту генерації з ВДЕ у 2020 році для балансування енергосистеми буде необхідно мати керовану (маневрову) генерацію, що зможе видати 13 ГВт потужності менш ніж за три години.

Про швидке і неминуче настання цього ефекту в нашій енергосистемі українські спеціалісти казали років п’ять тому, коли місцеві "майнери зеленого тарифу" знижували ставки "поганим Клюєвим" і встановлювали "правильні тарифи для всіх" (що все-одно закінчилось побудовою більшої частини генерації з ВДЕ групою прізвищ що можна порахувати на пальцях рук).

Спеціалісти казали, що, замість надмірного стимулювання розвитку одного виду генерації, треба виконувати вимоги Національного плану дій з ВДЕ 2020 і розвивати "зелених" збалансовано з побудовою маневрових ГАЕС. Але продовжилось все як і в Каліфорнії – всі покивали, і пішли далі будувати СЕС.

Більш того, коли бум будівництва і роздачі найвищого в світі зеленого тарифу досяг загрозливого темпу, і вже європейці (включно з донорами) настійливо почали рекомендувати переходити на більш збалансовані стимули - "зелені аукціони" (розуміючи, що гроші на виплати зеленим не беруться з повітря, і історія закінчиться іспанським варіантом ретроспективного обмеження тарифів), наші активісти (разом з групою зацікавлених депутатів з інтересами в галузі) перетворили процес прийняття необхідних законодавчих змін у хоровод круглих столів на цілий рік.

До чого я веду? А до того що каліфорнійська качечка вже дісталась України.

На рисунку 3 - реальна ситуація недільного дня цієї осені: червона крива – споживання в Україні, блакитна – графік роботи традиційної генерації, різницю між цими кривими виробила генерація з ВДЕ. Того дня, для того, щоб збалансувати енергосистему, диспетчери пішли на безпрецедентний крок - запустили вдень ГАЕС на закачку. Ситуація повторилась через тиждень.

"Ну то й що?", - скажете ви. "Нова генерація потребує нових режимів роботи". Так, але ситуація не стоїть на місці і за інформацією НКРЕКП до кінця 2019 року очікується введення ще щонайменше 1 ГВт генерації з ВДЕ. Тобто блакитна крива вже наступного року гарантовано посунеться в денні години ще нижче.

Крім того, українська енергосистема має особливість: у паводок ГЕС працюють на повну і майже не можуть маневрувати. За такого режиму і високої бази АЕС, в енергобалансі не залишається достатньої кількості маневрової генерації, що може забезпечити необхідні резерви та ефективно закрити різке вечірнє зростання споживання. Тобто весною 2020 року диспетчер для забезпечення балансу може постати перед єдиним можливим вибором – обмеженням виробництва генерації з ВДЕ.

Прикро, але очікувано.

Чи можна уникнути обмежень?

Можливо, якщо паводок буде низьким, або АЕС весною тимчасово знизять виробництво. Але це стане боком пізніше – влітку не вистачить води у водосховищах для балансування, або зіб’ється графік ремонтів АЕС, і будемо мати їх одночасну зупинку та … свято спалення вугілля на ТЕС.

Але можу сказати однозначно: за поточних викривлених цінових обмежень ринку, коли добові операції перенесення споживання між годинами є збитковими, розраховувати на регулярну допомогу ГАЕС не варто. Як і на прихід інвестора, який побудує нові маневрові потужності.

Часу на пошук та реалізацію ефективних рішень майже не залишилось. Каліфорнійська качечка вже розправляє свої крила над Дніпром...