Рада вернула "зеленый" тариф для домашних СЭС. Это только начало

11 липня, на останньому засіданні, Верховна Рада прийняла закон №10357, яким повернула "зелений тариф" для домогосподарств. Однак, відновлення справедливості для малих виробників має більше значення, ніж здається з першого разу. 

Що, власне, сталось?

Всього пару місяців тому заголовки українських ЗМІ заполонили радісні звіти депутатів про те, що вони, нарешті, затвердили новий закон про аукціони для виробників електроенергії з ВДЕ (відновлюваних джерел енергії. - Ред.). За їх словами, аукціони повинні принести нижчу ціну на електроенергію за рахунок цінового змагання між великими виробниками електроенергії. Звісно, багато що залежатиме від підзаконки, але так, аукціони повинні знизити ціну. 

На фоні переможних реляцій, все зрозумілішими ставали деякі побічні наслідки пришвидшеного приняття законопроекту 8449-д. Найбільшим із них стало те, що сумновідома Правка №24 повністю поламала механізм "зеленого тарифу" для домогосподарств. Посилання в тексті правки на законодавчо невизначений термін "капітальна споруда" призвело до блокування не лише можливості встановлювати домашні сонячні електростанції на землі. Вона заблокувала підключення нових станцій та створила проблеми вже існуючим.

Інші неузгодженості в законі заблокували індексацію "зеленого" та введення в експлуатацію СЕС, які знаходилися в процесі спорудження.  

Компроміс як перемога 

Депутати спочатку не хотіли визнавати своєї помилки. Тиск і критика громадськості та експертів були настільки великими, а обговорення - настільки інтенсивними, що за кілька тижнів стало зрозумілим, - із наслідками "Правки 24" потрібно щось робити.

Політики вчасно зрозуміли, що майже 9000 громадян, які встановили собі сонячні електростанції і очікували від них гарантованого державою прибутку, не стануть просто так мовчати. А це - величезні електоральні ризики. Особливо, коли люди вклали "живі" гроші у власні сонячні електростанції. Нагадаємо, станція потужністю 30 кВт обійдеться від $21 000 до $25 000 "під ключ". 

Потрібно віддати належне депутатам комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (ПЕК). Вони доволі оперативно зібрали робочу групу, в яку ввійшли самі, експерти органів влади та асоціацій. Це дозволило швидко розробити законопроект, який усуває наслідки скандальної правки.

З третьої спроби, 11 липня, законопроект №10357 було прийнято. 

Парламент почув малого інвестора ринку електроенергії. Тепер справа за президентом і його підписом. Впевнені, що він підпише цей закон. Це цілком відповідає декларованій турботі про рядового українця та демонополізацію. Зрештою, цього чекають тисячі українців. 

Перемога для всього ринку

Ми розцінюємо повернення можливості підключати домашні СЕС за "зеленим тарифом", як перемогу для всього ринку електроенергії. Це показує, що малі гравці можуть успішно доносити свою позицію до полісі-мейкерів. Саме для вироблення цієї позиції і було, власне, створено Спілку активних споживачів та проз’юмерів. 

Примітно, що в роботу над виправленням проблеми включились і НКРЕКП, і Держенергоефективності, і багато інших структур. Всі вони розуміли - щойно народжений ринок розподіленої генерації потрібно врятувати.

Зрештою, розподілена генерація - те, чому сприяють розвинені країни. Зокрема, цьому присвячено доволі значні розділи у Директиві по ВДЕ у 4-му енергопакеті ЄС. Бачити злагоджену роботу депутатів, чиновників та експертів над "порятунком рядового соняшника" - дуже надихає і дає підстави для обережного оптимізму.

Лише початок

Здавалося, все добре: поки чекаємо підпису президента, можна зайти в супермаркет за віскі. Однак все трохи складніше. Як завжди. Ми розуміємо, що ринок розподіленої генерацїі буде зростати, але для його оптимальної роботи зовсім недостатньо сучасного "зеленого тарифу". 

Почнемо з того, що "зелений тариф" існує лише до 2030 року. Це створює проблему. Адже, якщо в результаті аукціонів великі виробники отримують контракт на 20 років гарантований в євро, для малих існує лише підтримка на найближчі десять років. Це обмежує економічну привабливість таких проектів. І йдеться не лише про домогосподарства, але й про всі станції потужністю до 10 МВт. Іронічним на цьому фоні виглядає те, що закон "Про ринок електроенергії" визначає граничну потужність розподіленої генерації до 20 МВт. 

Однак питання на цьому не закінчуються. Справа в тому, що розподіленою може бути не лише генерація. Накопичення електроенергії теж може бути розподіленим і вже активно використовується для збільшення гнучкості енергосистем у розвинених країнах. Зрештою, яка різниця, чи під час пікових навантажень ви включаєте "батарею Тесли" як у Південній Австралії, чи кілька тисяч відносно малих акумуляторів в будинках, квартирах, офісах?

Ще один невикористаний в Україні розподілений енергетичний ресурс - Demand Response (управління попитом). Це коли диспетчер може віддалено зменшити або збільшити споживання на стороні споживача. Йдеться про такі некритичні пристрої як, наприклад, кондиціонери та частина освітлення. Для того щоб це працювало, потрібно створити законодавчі підстави для роботи так званих "віртуальних електростанцій" та "незалежних агрегаторів". Останні, до речі, вже є обов’язковою частиною четвертого енергопакету, який ми скоро приймемо. 

Україна лише на початку шляху. Вже з новою Верховною Радою будемо ініціювати розробку законопроекту про розподілені енергетичні ресурси (міжнародний термін - DER - Distributed Energy Resources). Очікуємо, що він уможливить велику кількість нових бізнес-моделей та дозволить гармонійну співпрацю між класичними споживачами, власниками та операторами мереж проз’юмерами, великими та малими гравцями ринку.

Колонка написана у співавторстві з головою правління САСП Олексієм Хабатюком