Я публічно висловлював свою позицію щодо ціни на газ. Але оскільки до мене звертаються з цим питанням у мережі, готовий зробити це ще раз. Можливо дехто хотів би почути від мене: "Ніякого підвищення цін на газ. Газ має роздватися безплатно" чи
«IMF, get away! Забирайся з України і не нав’язуй нам цінових рішень!". Але я не скажу ні першого, ні другого.

Перш за все. А скільки ми платили за газ до останнього підвищення? Якщо хтось вважає, що 7000 грн (округлюю) за тисячу кубометрів, то це не більше за гарну, солодку, але ілюзію. Ми завжди платили і платимо за газ реальну ціну. І коли це було $450, і коли це $304 (у вересні 2018 р. на кордоні). Просто ми платили і продовжуємо платити другу частину вартості такими болотистими манівцями, що тільки чортам там добре водиться. Бо там ходить та невидима частина ціни, яку ми чомусь вважаємо, платить хтось інший, але не ми.

Це далеко не так. Невидиму частину оплати робить бюджет. Інколи бачити і розуміти це легше, бо це відбувається прямо. Часто це відбувається складніше – через доходи публічної компанії Нафтогаз України, які все одно зав’язуються на бюджет. Бо публічна, як і бюджет, належить усім нам, українській громаді. Варто пригадати у зв’язку з цим 104 млрд грн наших грошей, які довелося сплатити бюджету компанії у 2015 р. І це "гріхи" не тільки цього року, а й багатьох попередніх років.

Разблокируйте чтобы читать дальше
Чтобы прочитать этот текст, пожалуйста, оформите подписку