Топ-экономист Андерс Аслунд уходит из набсовета Укрзализныци. Это плохой знак для Украины

З наглядової ради Укрзалізниці гучно подав у відставку Андерс Аслунд – один з небагатьох топових західних економістів, які вивчали процес економічного становлення (чи-то занепаду) сучасної України. 

Ходять чутки, що також збирається подати у відставку німець Крістіан Кун, – єдиний з незалежних членів наглядової ради УЗ, дійсно спеціаліст із залізничних перевезень.

Якщо ця тенденція з відставками незалежних директорів продовжиться, наглядова рада Укрзалізниці не буде відповідати вимогам закону про акціонерні товариства – адже не менше третини членів повинні бути незалежними директорами – та закону про управління об'єктами державної власності (більшість має бути незалежними). 

Також, варто очікувати проблеми з роботою комітетів наглядової ради – зокрема, з аудиту, призначень та винагород – більшість в яких, згідно з тим же законом (стаття 56), мають становити незалежні члени.

Втім, не це головне. 

Наглядова рада УЗ – далеко не найкращий приклад серед наглядових рад державних компаній – як з точки зору наповнення (всього один спеціаліст з, власне, залізниці), так і з точки зору результативності (до якої є багато питань з огляду на ефективність роботи компанії). 

Водночас, наявність навіть такої не найкращої наглядової ради вже дозволила компанії більш-менш цивілізовано пройти конкурс на голову правління та отримати в якості керівника менеджера з адекватним досвідом та бекграундом, а не чергового парашутиста від олігархів чи політичних угруповань, як більшість призначень в діючій урядовій системі. 

Без наглядової ради, ми б отримали в УЗ чергове Центренерго – коли за пару кварталів цілком спроможну державну компанію перетворено на збиткову “чорну діру".

Руйнування реформи корпоративного управління – а саме це зараз відбувається – шляхом витискання з системи нормального менеджменту та членів наглядових рад – вкрай небезпечна річ, яка потенційно здатна призвести до великого пограбування державного майна. Саме через цей ризик, у разі згортання реформи, ми не отримаємо грошей від Міжнародного валютного фонду, Світового банку та Євросоюзу. А без цієї допомоги профінансувати державний бюджет України на 2021 рік буде неможливо. 

Дуже прикро, що наше власне державне майно захищають від розкрадання не обрані нами політики та наш власний державний апарат, а міжнародні організації та ЄС. Вірю, рано чи пізно, ми це виправимо. Але наразі маємо те, що маємо.

Зараз критично важливо скасувати відверто руйнівне рішення стосовно обмеження зарплат топ-менеджменту та членів наглядових рад найбільших компаній країни на рівні зарплати студента-програміста. Далі необхідно продовжити реформу: затвердити політики власності та ключові показники ефективності для компаній, підпорядкованих Кабінету міністрів, розпочати корпоратизацію та створення наглядових рад у великих державних компаніях, де реформу ще не було розпочато (в першу чергу, в Енергоатомі). 

Наступного року вже буде можливість адекватно і за правилами (а не з “політичної доцільності") спитати з наглядових рад щодо ефективності їх роботи – оскільки, затверджені політики власності та КПЕ, встановлюють для них цілі і можна буде об’єктивно оцінити, наскільки ефективно їх досягають. 

Цей механізм дозволяє забезпечити об’єктивну оцінку роботи наглядових рад та приймати об’єктивні неполітизовані рішення щодо їх заміни, у разі потреби. 

Втім, все це буде актуально, якщо реформу не зруйнують, і корпоративне управління державних компаній доживе до наступного року. А з ним і фінансова спроможність нашої держави.