Тотальная монополия: чем вредна инициатива нардепов по почтовой связи

У листопаді на сайті Верховної Ради зареєстрували законопроєкт №4353 "Про поштовий зв'язок". Його автори кажуть, що хочуть поліпшити якість поштових послуг для кінцевих споживачів, а також посилити заходи щодо боротьби з контрабандою. А як все насправді?

Які наслідки може мати нова ініціатива народних депутатів щодо внесення змін до сектору поштового зв’язку. 

Основні норми

При розгляді законопроєкту в першу чергу увага звертається на наступні положення:

• Включення "кур’єрських послуг" до переліку послуг поштового зв’язку у статті 1 законопроєкту.

• Встановлення на законодавчому рівні вимог до виготовлення поштоматів у статті 26 законопроєкту. 

• Статтею 17 законопроєкту пропонується доповнити виключні права призначеного оператора здійсненням міжнародного поштового обміну в місцях міжнародного поштового обміну. 

Одна з головних цілей законопроєкту — боротьба з контрабандою. Але стаття 17, а також 25, 29 та 31, викликають особливі питання. Вони фундаментально змінюють призначення документу, читаємо:

• Призначений оператор поштового зв’язку має виключне право на здійснення міжнародного поштового обміну в місцях міжнародного поштового обміну.

• Перевезення призначеним оператором поштових відправлень транспортними засобами спеціального призначення, перевантаження поштових відправлень здійснюються у першочерговому порядку. Проїзд транспортних засобів спеціального призначення призначеного оператора до об’єктів поштового зв’язку з метою обміну поштових відправлень здійснюється безперешкодно, позачергово і безоплатно.

• Стаття 31 законопроєкту передбачає, виключні права призначеного оператора на здійснення співробітництва у сфері надання послуг поштового зв’язку з операторами поштового зв’язку та суб’єктами господарювання, що надають послуги поштового зв’язку інших держав, у тому числі і на умовах, передбачених відповідними договорами.

• Міжнародні поштові відправлення під час переміщення через митний кордон України пред’являються призначеним оператором поштового зв’язку для митного контролю у місцях міжнародного поштового обміну. 

Що це означає?

Місця міжнародного поштового обміну (ММПО) — це об'єкти, які дозволяють поштовим операторам обмінюватися відправленнями з іноземними компаніями через іноземних поштових операторів. Власне, вести міжнародну діяльність. Цим законопроєктом автори хочуть  надати можливість здійснювати цей обмін лише "призначеному оператору".

На цей момент в Україні призначений оператор лише один – це національна компанія Укрпошта. Якщо закон буде прийнятий, тільки Укрпошта зможе вести міжнародну поштову діяльність. Це кричуща спроба монополізації ринку, яку не зустрінеш в жодній європейській країні.

Зараз в Україні є кілька операторів-власників ММПО. У разі прийняття цього законопроєкту, приватним поштовим операторам заборонять пересилання міжнародних поштових відправлень. А це тотожно повній зупинці діяльності.

Більш того. Відповідно до статті 233 Митного кодексу України, операції з міжнародними поштовими відправленнями і їхнє збереження здійснюються під митним контролем у місцях міжнародного поштового обміну. Водночас цей контроль виконує підрозділ митниці в однаковому порядку, незалежно від того, чий це ММПО — Укрпошти або приватного оператора.

Відповідно, монополізація місць міжнародного поштового обміну жодним чином не вплине на процедуру, а значить і не посилить боротьбу з контрабандою. Тому необхідність у нових нормах залишається під великим питанням.

Ці положення вносять лише більше суперечностей із законодавством Євросоюзу, хоча інша мета документу — гармонізація законодавства з ЄС.

Вони порушують статтю 110 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, а також — пункт 20 Преамбули та статтю 7 Директиви 97/67/ЄС Європейського Парламенту та Ради про спільні правила розвитку ринку поштових послуг Співтовариства та покращення якості обслуговування (надалі — Директива 97/67/ЄС). 

У контексті поступових кроків України до інтеграції із Європейським союзом, наша країна взяла на себе зобов’язання щодо недопущення впровадження нерівних конкурентних умов для державного та приватних операторів поштового зв’язку у сфері визначення та діяльності місць міжнародного поштового обміну. 

Враховуючи вищевикладене, законопроєкт не відповідає тим завданням, які визначені розробниками законопроєкту, а саме стимулювання розвитку конкуренції, а навпаки законопроєктом руйнується будь-яка конкуренція на ринку надання послуг пересилання міжнародних поштових відправлень. 

Необхідні зміни

Монополізація ринку — вочевидь не ефективний спосіб боротьби з контрабандою. Інституції, що займаються цим питанням, рекомендують звертати увагу на інші аспекти. Зокрема, підвищувати штрафи та санкції, поліпшувати адміністрування малих посилок, тощо.  

Варто відзначити, що Україні все ж потрібне нове законодавство щодо поштового зв’язку. Але воно має розроблятися спільно з усіма компаніями, що ведуть діяльність на ринку.

Якщо брати конкретно цей законопроєкт, то в ньому треба внести як мінімум наступні правки: 

• Зі статті 17 видалити норму про "виключне право призначеного оператора поштового зв’язку на здійснення міжнародного поштового обміну в місцях міжнародного поштового обміну".  

• Зі статей 25, 29 та 31 пропонується виключити слово "призначений". 

• Зі статті 26 виключити відсилочну норму про встановлення вимог до виготовлення поштоматів. 

• Зі статті 1 виключити визначення терміну "кур’єрська послуга", також виключити "надання кур’єрських послуг" з переліку "послуг поштового зв’язку".

Лише після цього законопроєкт можна буде вважати дійсно таким, що має на меті поліпшити умови для кінцевих споживачів та компаній на ринку поштового зв’язку України.