Не арбитражем единым. Дело о третейском суде и валютной выручке

материал опубликован в рамках конкурса

Існує поширена ілюзія відносно того, що в Україні лише один третейський суд - Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгівельно-промисловій палаті України (МКАС) - має компетенцію та повноваження щодо розгляду спорів за участю нерезидентів. Хоча МКАС, створений, відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", і для необізнаного ока виглядає таким же органом, як і державний суд, в дійсності, є звичайною недержавною комерційною структурою, що дуже важливо, щонайменше, з точки зору двох поширених правовідносин:

1) подальшого визнання та виконання рішення третейського суду в іншій державі в порядку, встановленому Конвенцією ООН з визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йоркською конвенцією 1958 року);

2) зупинення нарахування Державною податковою службою пені за прострочення терміну зарахування валютної виручки в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Якщо в першому випадку особливих питань не виникає, то друге питання мало період достатньо важкого досвіду, коли перебувало під пильним наглядом М.Я.Азарова, голови Державної податкової служби з першого дня її заснування. А декрет Кабінету міністрів України (ДКМУ) "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та однойменний закон, що його змінив, надавали ДПС право на щоденне нарахування на винуватців пені в розмірі 0,3% в день за порушення "терміну зарахування валютної виручки".

При застосуванні цього закону виникав типовий для України дуалізм правової відповідальності: ті підприємства, які займались вивозом капіталу, після здійснення чергової операції безкарно зникали, а працьовиті та добропорядні, яких "кинув" нерезидент, ставали легкою здобиччю ДПС, маючи шанс на порятунок лише в суді: у разі прийняття до розгляду судом, МКАС чи МАК при ТПП України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості нарахування пені тимчасово зупинялось.

Для звернення до місцевого державного суду не було підстав, оскільки позов слід подавати за місцезнаходженням відповідача, тобто за кордоном, а звернення до МКАС, нажаль, дуже дороге задоволення.

Десятирічна боротьба між підприємцями та ДПС відносно того, що не тільки МКАС з Києва має право на розгляд справ за участю нерезидентів, позбулась гостроти в 2004 році, після публікації Рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2004 р. N 04-5/3360, в яких ВГСУ, з посиланням на Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (Київ, 20 березня 1992 року), вказав, що передбачено право господарюючих суб'єктів кожної держави - учасниці СНД на території інших держав - учасниць СНД безперешкодно звертатися до судів, арбітражних судів, третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить вирішення справ, що, зокрема, випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, тобто, що МКАС при ТПП є не єдиним третейським судом, що має відповідну компетенцію.

Із прийняттям Закону України "Про третейські суди в Україні" постійно діючих арбітражних органів в Україні суттєво побільшало, хоча більшість юридичної спільноти схилялась до висновку, що третейські суди не мають права розглядати міжнародні спори, з огляду на обмеження, встановлене статтею 6 Закону, а саме: третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Втім, уважним юристам було зрозуміло, що "в порядку, передбаченому цим Законом" означає, що це обмеження стосується лише порядку розгляду справ, встановленого Законом "Про третейські суди", проте жодним чином не стосується розгляду справ в порядку, встановленому Законом "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Відмінність цих двох законів в тому, що один із них - "про суди", а інший - "про арбітраж", тому третейські суди, зареєстровані згідно з Законом "про суди", мають здійснювати міжнародний арбітраж згідно з законом "про арбітраж".

Зазначені юридичні обставини є підґрунтям для практичного випадку.

Преамбула: ДПС провела перевірку Товариства, встановила факт ненадходження валютної виручки та нарахувала пеню. Товариство з цим не погодилось, оскільки з приводу ненадходження валюти звернулось з позовом до третейського суду та отримало відповідне рішення про задоволення позовних вимог до нерезидента. ДПС не звернуло уваги на це рішення. Товариство подало позов до адміністративного суду. Після цього вже ДПС була вимушена звертатись до суду апеляційної інстанції, який написав:

"Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування пені за порушення позивачем строків зарахування виручки в іноземній валюті з огляду на таке.

Частиною 2 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, МКАС чи МАК при ТПП України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, (…) строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач уклав з LLC Арбітражну угоду, за умовами якої спір, пов'язаний з виконанням контракту, укладеного між LLC і ТОВ, розглядається та вирішується відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" третейським судом при АЗПІ, Україна.

ТОВ відповідно до Арбітражної угоди звернулося з позовною заявою до третейського суду про стягнення з LLC суми заборгованості в розмірі 295000 дол. США. Позов було задоволено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що прийняття третейським судом позову ТОВ про стягнення з LLC суми заборгованості в розмірі 295000 дол. США до розгляду та подальше винесення рішення на користь позивача є підставою для зупинення строків зарахування валютної виручки на рахунок позивача та несплати пені за порушення таких строків."

Просто та зрозуміло, згідно з вимогами чинного законодавства. Проте, як знає кожен, хто колись судився із ДПС, ця служба завжди йде до кінця, тобто до останньої судової інстанції.

"Щодо посилань апелянта, що згідно зі ст.6 Закону України "Про третейські суди", третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України, та що підставою зупинення строків зарахування валютної виручки може бути звернення лише до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при ТПП України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне."

Оце звичайний стиль "посилань" ДПС.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою; "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, серед іншого, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Відповідно до ч.6 ст.2 Регламенту постійно діючого Третейського суду при АЗПІ цим третейським судом можуть розглядатися спори за участю іноземних учасників на підставі закону "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Дійсно, в Регламенті третейського суду, що розглядав справу, міститься такий пункт. Можна спитати - навіщо, якщо це право належить третейському суду за законом? Відповідь дуже проста: у нас краще мати дві законних підстави проти жодної у опонента, ніж одну законну підставу проти жодної у опонента. А ще краще - три або чотири.

"Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звернення до суду, який за умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) може вирішувати спори, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, зупиняє строки, передбачені ст.ст.1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", і пеня за їх порушення у цей період не сплачується.

При цьому, з положень ч.2 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не вбачається обмежень, що зупинення строків зарахування валютної виручки можливе лише в разі звернення тільки до МКАС чи МАК при ТПП України, оскільки поняття "суд" - в контексті Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" носить загальний характер, під визначення якого підпадає і третейський суд, якому позивач та LLC доручили вирішення спору в порядку Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Ось це - другий найважливіший абзац рішення апеляційної інстанції, цілком очевидний, проте абсолютно не зрозумілий ДПС.

"На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду."

*во всех материалах конкурса сохраняется авторская стилистика
редакция ЛІГА.net не несет ответственность за содержание материала, предоставленного автором