Приказано исполнить. Как госисполнитель помог автомобилисту

материал опубликован в рамках конкурса

Раніше я працював у відділі Державної виконавчої служби. Одного дня, знаходячись на своєму робочому місці, вийшов з кабінету для вирішення якогось питання (це був 2009 рік). Повертаючись назад, був спинений незнайомим чоловіком, Іваном Степановичем, як з’ясувалось пізніше. Він був стурбованим та хотів поспілкуватися, але не в коридорі. Я запросив його до кабінету та запропонував присісти і розповісти, що сталося. З його слів стало зрозуміло, що у відділі Державної виконавчої служби в іншого державного виконавця перебуває на виконанні постанова № 1 одного територіального управління Головавтотрансінспекції від 2006 року (число та місяць не пам’ятаю, але в період з 01.08.2006 по 01.12.2006) про стягнення з Івана Степановича 1700 грн. фінансових санкцій за порушення ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Виконавче провадження відкрите у 2006 році та станом на 2009 рік не завершене. Строків давності виконавчого провадження не існує, є тільки строки здійснення виконавчого провадження відповідно до ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції даного Закону до 09.03.2011: "Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження". Ці строки встановлені для здійснення виконавчих дій державними виконавцями, а не для завершення виконавчого провадження, як часто-густо розуміють боржники. Причина не виконання мене не цікавила, так як у мене самого перебувало на виконанні достатньо виконавчих проваджень. Івана Степановича неодноразово викликали для сплати штрафу та дачі пояснень стосовно несплати, можливо, застосовані були інші заходи примусового виконання рішень, але на той момент ним штраф був взагалі не сплачений (чи бажання добровільно сплатити всієї суми не було, чи були інші причини).

В кінці розмови Іван Степанович запропонував "закрити штраф" за певну суму, тобто він ініціював незаконний вихід із правової ситуації, яка сталася. Я категорично відмовився, так як з відповідальністю за незаконні дії державних виконавців та відповідними наслідками був знайомий не з чуток. Іван Степанович все-таки залишив свій номер телефону.

Однак мене пізніше бентежила та річ, що на той час (2009 рік) відділи Державної виконавчої служби не виконували вже постанови Головавтотрансінспекції. Я не знав чому, оскільки на виконання до мене не потрапляли відповідні виконавчі документи, із змінами в законодавстві не був ознайомлений, тому що в 2006 році ще не працював у відділі ДВС (потім це буде важливо для даної ситуації). Захотів дізнатися. Якщо приймалися нормативні правові акти або зміни до них, які стосувалися діяльності виконавчої служби, то до відділу надходили відповідні листи-роз’яснення. Я почав передивлятися все листування в архіві порічно з 2009 року і за спаданням. Часу витратив не мало (на той час я був не дуже впевнений користувач Інтернет, а про систему ЛІГА:ЗАКОН взагалі ще не чув. Це вже після таких практичних випадків я зрозумів, що без правових систем та баз законодавства неможливо бути кваліфікованим юристом. Так як юрист - це той, хто знає, де шукати нормативні акти і обгрунтування точки зору. Розуміє сенс слів і влучно їх застосовує).

Але нарешті знайшов підстави для "законного виходу", а саме лист N25-4/430/7 від 04.07.2006 Департаменту державної виконавчої служби "Щодо порядку примусового виконання постанов про порушення законодавства про автомобільний транспорт". В ньому говориться : "…Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, а також відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, врегульовує Закон України "Про автомобільний транспорт".

Так, ст.69 вказаного Закону (в редакції від 05.04.2001), встановлювала відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а ст.70 визначала порядок розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, про порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені п. 1-6 ст.69 цього Закону, посадовою особою територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту складався протокол не пізніше двох місяців з дня вчинення цього порушення, який розглядав протягом десяти днів керівник цього територіального органу та за наявності підстав ухвалював постанову про застосування до перевізника фінансових санкцій, яку передавав для виконання органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням цього перевізника.

Разом з цим, 23.02.2006 прийнято Закон України N3492-IV "Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт", який набрав чинності 07.04.2006. Ст.60 зазначеного Закону встановлює відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зазначена стаття не містить положень про передачу постанов, винесених на підставі вказаного вище Закону, для виконання органам Державної виконавчої служби". Тобто територіальним управлінням Головавтотрансінспекції було подано на виконання до відділу ДВС постанову про стягнення фінансових санкцій, яка винесена після вступу в силу змін до Закону України "Про автомобільний транспорт", які унеможливлювали примусове виконання даної постанови про порушення законодавства про автомобільний транспорт відділом ДВС.

Наступного дня я зателефонував Івану Степановичу та домовився про зустріч. Порекомендував йому подати до начальника нашого органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядковані, скаргу, в порядку ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції даного Закону до 09.03.2011, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, та відмову у відкритті виконавчого провадження в зв’язку з неподанням (відсутністю належного) виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Але просив не вказувати вимогу про визнання дії державного виконавця незаконними та неправомірними. Це був же мій співробітник. За наслідками розгляду скарги начальник виніс постанову про задоволення скарги в повному обсязі (після майже трирічного строку перебування на виконанні постанови Головавтотрансінспекції).

Таким чином, я, як державний виконавець, не допустив у діяльності порушення прав та законних інтересів громадянина, завдяки небайдужості, цікавості, нестандартності в підході до виконання виконавчого провадження та наполегливості в пошуку законного виходу в ситуації, що склалася.

P. S. На мою думку, питання щодо порядку примусового виконання постанов про порушення законодавства про автомобільний транспорт до кінця не врегульовано. Так як, відповідно до ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України. Згідно постанови N1567 від 08.11.2006 Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", встановлено порядок оформлення результатів перевірки та застосування фінансових санкцій, оскарження постанов про застосування фінансових санкцій. Однією з прогалин у діючій редакції Закону України "Про автомобільний транспорт" є відсутність норми, відповідно до якої Державною виконавчою службою підлягають виконанню рішення органів державного контролю на автомобільному транспорті, що викликає відсутність механізму реалізації викладених правових норм, який включав би "жвавість" застосування санкцій до порушників транспортного законодавства. А на практиці прокурор в інтересах органів державного контролю на автомобільному транспорті звертається з позовом до порушника в Адміністративний суд про стягнення фінансових санкцій. Потім, у разі задоволення позову та добровільної не сплати штрафних фінансових санкцій порушником, подається виконавчий документ до відділу Державної виконавчої служби для примусового виконання рішення.

*во всех материалах конкурса сохраняется авторская стилистика
редакция ЛІГА.net не несет ответственность за содержание материала, предоставленного автором