Штраф за жадность. Как заставить страховщика покрыть ущерб от ДТП

материал опубликован в рамках конкурса

Початок нашої справи доволі тривіальний. Клієнт автора - особа, постраждала внаслідок ДТП. Наприкінці 2007 року автівка клієнта потрапила у пригоду, винним у якій став водій таксі.

Після визнання судом вини водія та отримання відповідного експертного висновку, страхове відшкодування клієнтом було, нажаль, отримано частково.

Страховик виплату відшкодування частково пояснив так: застрахована особа - ТОВ, власник служби таксі. Відповідальність ТОВ застраховано одночасно щодо двадцяти двох автівок. Кілька з них вже потрапляли у ДТП у поточному році, тож передбачену законом суму страхового відшкодування (25 500 грн.) вичерпано іншими страховими випадками. Такою була позиція страховика.

Страховиком перераховано клієнту 6 582 грн., хоча мало бути виплачено 17 162 грн. відповідно до експертного висновку.

Страховик обґрунтовував свою позицію, посилаючись на пункт 9.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 грн. на одного потерпілого. Останні слова речення страховик волів не помічати.

Звісно, ні про який ремонт авто за отримані кошти мова йти не могла.

Захист клієнта було розпочато зі скарги контролеру. Держфінпослуг ситуацію відпрацювали на "ура", виявлену різницю у сумі відшкодування страховик сплатив, ще й перерахував клієнту пеню за весь час затримання виплати (додатково сплачено 10 580 грн. боргу та 6 132 грн. пені).

Проте, вчинено це було лише у жовтні 2010 року, тобто майже через три роки з часу вчинення ДТП! За перераховані кошти, нажаль, ремонту авто вже не зробити, через подорожчання іноземної валюти та інфляції. Вартість ремонту авто на кінець 2010 року збільшилась до 40 039 грн., порівняно з 17 162 грн. у 2007 році (відповідно до розрахунків офіційного дилера).

Але, з вірою у світле майбутнє та з відповідним запалом, автор все ж переконав клієнта у необхідності звернутися до суду та отримати відшкодування вартості ремонту за цінами 2010 року.

Позовна заява з вимогами до страховика та ТОВ - власника служби таксі про відшкодування завданих реальних збитків, моральної шкоди, стягнення 3% річних, інфляційних витрат, витрат на правову допомогу та судового збору подається до відповідного місцевого суду.

Ідея позову, підтримана позиціями судів двох інстанцій, - спричинення страховиком клієнту реальних збитків, завданих внаслідок невчасної виплати суми страхового відшкодування. Обов'язок здійснення виплати та наявність вини підтверджено самим страховиком при оплаті другої половини страхового відшкодування та пені.

В основі позиції позивача наголошувалось, що у даному конкретному випадку відповідальність страховика, передбачена Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виключно цим Законом не обмежується! Адже положення Цивільного кодексу України ніхто не скасовував, а страхова компанія, будучи у першу чергу юридичною особою, може своїми діями спричиняти збитки третім особам.

Головним доказом у справі став актуальний на день звернення до суду (травень 2011 року) висновок експерта про вартість спричиненої внаслідок ДТП шкоди, виготовлений повторно станом на березень 2011 року. Перелік запчастин та робіт залишився незмінним (як у 2007 році), при цьому вартість ремонту та запчастин, з урахуванням не залежних від позивача обставин, збільшилась до 40 039 грн., порівняно з 17 162 грн. у 2007 році.

До матеріалів справи було також долучено Квитанцію до прибуткового касового ордеру про оплату вартості ремонту автомобіля у авторизованого дилера на підтвердження факту ремонту авто.

На суму заборгованості, відповідно, з моменту виникнення права вимоги, було заявлено до стягнення у позові 3% річних та інфляційні витрати. Також, заявлено вимоги щодо оплати витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди.

У результаті суд підтвердив винесеним рішенням наявність підстав для часткового задоволення позову. Стягнуто зі страховика у повному обсязі заявлену суму матеріальної шкоди у розмірі 31 719 грн. та моральну шкоду 1 000 грн.

Більше того, стягнуто солідарно зі страховика та ТОВ - власника служби таксі витрати на правову допомогу у розмірі 800 грн. та судові витрати, загалом на суму 707 грн.

У апеляційній інстанції рішення суду першої інстанції "вистояло" у первісному вигляді, у задоволенні апеляційної скарги страховику відмовлено.

Більше того, станом на день ухвалення рішення апеляційним судом, суми, передбачені судовим рішенням, вже фактично було стягнено з відповідача по причині пропущення ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Отже, загалом страховиком у повному обсязі виплачено суму страхового відшкодування - 17 162 грн. та пеню - 6 132 грн.

Але, з урахуванням роботи автора, було стягнуто зі страховика додатково реальні збитки у вигляді різниці у вартості ремонту авто, 3% річних, інфляційних витрат - 31 719 грн., моральної шкоди - 1 000 грн., витрат на правову допомогу та судових витрат - 1 507 грн.

Підсумовуючи, відмітимо, що у даному випадку жадібність страховика у виплаті 10 580 грн. змусила його виплатити клієнту загалом 50 938 грн., тобто майже в п'ять разів більше, ніж він міг би заплатити, якби зробив це вчасно.

Тож права народна мудрість, що скупий платить двічі.

P.S. Пікантності ситуації додає той факт, що фактично ремонт авто клієнтом було зроблено ще у 2007 році. А гроші від офіційного дилера, внесені до каси, повернуті як помилково перераховані.