Майже кожен бізнесмен рано чи пізно має шанс перевірити на практиці правдивість прислів’я "Одна голова добре, а дві – краще".

Причини для об’єднання зусиль з іншими бізнесменами можуть бути різними. Бажання створити щось таке, що поодинці створити неможливо. Об’єднання однопланових активів задля синергії – коли 1+1 може дорівнювати три. Або необхідність залучити додаткові гроші для переходу бізнесу на новий рівень – так званий cash-in. Чи бажання власника монетизувати певну частку в бізнесі, але не повністю вийти із бізнесу, – так званий cash-out.

Якими б не були причини, результат один – створення спільного підприємства (СП) з двома чи більше власниками. Однак багато з них помирають, так і не народившись.

Чому переговори щодо створення СП можуть зірватися?

Бувають ситуації, коли власники не готові ділити управління бізнесом з інвесторами, або у акціонерів різна культура чи цілі. Виникає необхідність розкрити конфіденційну інформацію потенційному конкуренту або збільшити формалізм в господарській діяльності бізнесу. Крім того, можуть бути проблеми виходу з СП.

Деякі із цих перепон справді можуть бути нездоланними. Однак більшість із них все ж таки можна успішно "перестрибнути", якщо потенційні партнери справді налаштовані домовлятися і, що не менш важливо, є обізнаними з інструментами, які виробила світова практика. Акціонерна угода – найбільш популярний інструмент для врегулювання відносин партнерів у СП. В Україні цей інструмент відомий ще як "корпоративний договір".

Не менш небезпечними для успішності СП є проблеми, які проявляються вже після його створення. Тому золоте правило для майбутніх учасників таке: виявіть та адресуйте в акціонерній угоді якомога більше наявних чи потенційних проблемних питань.

У певному сенсі співіснування з партнерами в СП – немов шлюб. Якщо застосувати аналогію, то при створенні СП ще "на березі" необхідно зрозуміти:

- Як в сім’ї приймаються рішення = як будується система корпоративного управління.
- Як наповнюється та витрачається сімейний бюджет = як фінансується діяльність СП, на що витрачаються ці гроші та як розподіляються прибутки.
- Як буде проходити процес розлучення = як і коли партнери виходять або можуть вийти із СП.

Усі ці питання потрібно врегулювати у "шлюбному контракті", тобто в акціонерній угоді.

Отже, по порядку.

Фактори для визначення системи корпоративного управління СП:

- склад акціонерів СП: два чи кілька, частка партнерів рівнозначна чи ні;
- ролі акціонерів: є управляючий партнер та партнер-контролер чи в кожного партнера своя унікальна роль (CEO, CFO, COO);
- характер діяльності СП: як часто виникають питання, що потрібно виносити аж на рівень акціонерів, як швидко такі рішення потрібно приймати;
- юрисдикція СП: законодавче врегулювання корпоративного управління на рівні голландського холдингу може відрізнятися від регулювання на Кіпрі або в Україні;
- наявність дочірніх компаній: чим більше дочірніх компаній, тим складнішою буде система корпоративного управління.

Фінансові питання СП

Варіанти фінансування СП, від найменш обтяжливого для акціонерів до найбільш обтяжливого, можуть бути такі:

- СП фінансує себе самостійно, не залучаючи позиковий капітал. Акціонери не беруть участь у фінансуванні та майже не несуть ризиків у зв’язку із діяльністю СП.
- СП фінансується автономно від його акціонерів та залучає фінансування від третіх осіб. Акціонери все ще не беруть участь у фінансуванні, але, у випадку дефолту, СП (його активи) в акціонерів можуть забрати кредитори.
- СП може просити акціонерів прогарантувати кредит, залучений від третьої особи. Ситуація ускладнюється – крім того, що кредитори СП можуть забрати активи СП за борги, так ще й кредитори можуть прийти напряму до акціонерів, щоб ті виплатили прогарантований борг СП.
- СП може звернутися до мажоритарного акціонера щодо надання боргового або акціонерного фінансування. Тут є прямі фінансові зобов’язання, але тільки на основному акціонері.
- Акціонери зобов’язані надавати фінансування (боргове або акціонерне) – це найбільш обтяжливий для акціонерів спосіб фінансування СП, коли вони із самого початку мають прямі фінансові зобов’язання.

Як СП витрачає отримане фінансування – зазвичай врегульовується в бізнес-плані та в бюджеті, які бажано погодити теж на моменті його створення.

Ну, і нарешті, те, заради чого створюється СП – прибуток.

Як він розподіляється - кожного разу на основі спеціального рішення акціонерів чи все-таки акціонерна угода передбачатиме мінімальні норми розподілу чистого прибутку у вигляді дивідендів. Це потрібно прямо прописати в акціонерній угоді.

Вихід із СП

Тут багато буде залежати від того, наскільки важлива особиста участь у СП саме цих акціонерів, тобто наскільки "закритим" буде це СП. В залежності від відповіді на це питання, моделі можуть бути такими:   

- повна заборона (без обмежень у часі) на продаж частки в СП без згоди іншого акціонера;
- заборона на продаж частки протягом початкового періоду, поки "СП не стане на ноги", після чого продаж дозволяється. Однак в іншого акціонера буде переважне право на купівлю частки акціонера, що бажає вийти;
- продаж частки дозволений із самого початку, але є переважне право;
- жодних обмежень на продаж частки;

На практиці, частина акціонерної угоди, яка врегульовує питання виходу із СП, є найбільш складною та об’ємною. 

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
совместные предприятияакционерное соглашение