Sotheby’s и Christie’s: Зачем французам покупать аукционные дома

Квиток до вищої ліги філантропів світу, як писала Христя Фрілянд у "Плутократах", залежить значною мірою і від активів/проектів/благодійності у сфері мистецтва - від меценатства та патронажу національних культурних інституцій до створення власних масштабних музеїв, відкритих для публіки (музей фонду Louis Vuitton Бернара Арно в Парижі, Bourse de Commerce — Pinault Collection в Парижі, PinchukArtCentre у Києві). Імідж та репутація поціновувачів мистецтва серед мільярдерів заслуговує поваги і вартує вкладених сум.

Придбання аукціонного дому Sotheby’s французьким медіамагнатом Патріком Драі - цікаве та тенденційне явище, яке варто розглядати у площині як внутрішніх процесів у середовищі французького бізнесу, так і динаміки глобального арт-ринку. Чому саме французи задають цю моду і що їм це дає? 

По-перше, Франція славиться не лише плеядою філософів та культурних діячів різних епох, винятковими колекціями музеїв, високою модою, авторським кіно, а й тим, що з ХІХ століття Париж став центром тяжіння та ведення справ для важковаговиків на ринку мистецтва - арт-дилерів та їх могутніх імперії: Джозеф Дювін, династія Вільденштейнів та Розенбергів, Поль Дюран-Рюель, Воллар та Канвайлер, які не лише розвивали ринок, а й ставали тими, хто підтримував авангардні течії мистецтва. Тому не дивно, що тяглість традиції продовжується і розвивається в сучасних умовах: тепер два французи - Патрік Драі та Франсуа Піно - сконцентрували у своїх руках найбільш елегантні та амбіційні бренди в арт світі - Sotheby’s та Christie’s, які володіють понад 80% ринку витворів мистецтва, вартість яких перевищує $1 млн.

По-друге, за даними агентств, вперше за довгий час (за рядом оцінок, з часів кризи 2008 року) арт-ринок у 2018 продемонстрував стійкий ріст одразу і в загальному обороті, і за кількістю продажів, і за середньою вартістю угоди, тобто впевнено себе почуває не лише в сегменті топ-продажів (рекордними на торгах стали роботи Модільяні, Хокні та Малевича), а й у середньому сегменті.

Онлайн-продажі демонструють динамічний ріст: в 2018 році Sotheby’s продав онлайн 37% лотів - на $220,4 млн, це на 24% більше, ніж роком раніше.

Ці тенденції є вагомим стимулом для бізнесменів зі списку Forbes ставати учасниками арт-ринку не лише в якості колекціонерів, диверсифікувати свої інвестиційні портфелі, а й впливати на процеси та правила гри, управляючи аукціонними домами, використовуючи власну експертизу та досвід.

По-третє, не останню роль також відіграє публічне і доволі давнє змагання у сфері культури двох титанів французького бізнес-естеблішменту - Франсуа Піно та Бернара Арно, які завдяки меценатству та колекціонуванню мистецтва працюють, як зазначають журналісти, "як Міністерство культури, Центр Помпіду и Пале де Токіо разом узяті".

Той рівень дискурсу та масштаб реалізованих культурних проектів, якими опікуються Піно та Арно, закріпили прихильність громадської думку завдяки соціальній відповідальності перед суспільства (з останнього - пожертви сім’ями Піно та Арно у 300 млн євро на відновлення Notre Dame de Paris), та розвинули в бізнес середовищі моду на інвестування в мистецтво, як можливість заявити про власні амбіції, можливості, статус і смак.

Тепер до спринту, чи радше марафону, приєднується ще один учасник - Патрік Драі.

"Мистецтво для суспільства ХХІ століття - нова релігія. Купувати витвори мистецтва - це як вияв релігійності: тут здійснюється акт віри. Намагання раціоналізувати цей процес шляхом аналізу ціни, заплаченої за видатний мистецький витвір, не має сенсу так само, як застосування наукових пояснень до трансцендентального релігійного досвіду",  - впевнений Філіп Гук, член правління та виконавчий директор Sotheby’s London.