Дорогий уран та непевний літій. Хто контролює стратегічні родовища України

Ми продовжуємо аналізувати, кому належать спеціальні дозволи на українські стратегічні надра. В попередньому тексті описували титанову галузь. У цій частині зупинимося на урані та літії. 

Уран

У 2021 році 24,8% світових ресурсів урану, за даними Всесвітньої ядерної асоціації (World Nuclear Association), було в Австралії, 11% – у Казахстану, 10,9 % – у Канади,  по 8% – у Росії та Намібії, по 5% -  у Південної Африки, Нігеру і Бразилії, 4% – у Китаю, по 2% – в України, Узбекистану та Монголії. 

Уранові шахти працюють приблизно у 20 державах, хоча 2022 року 57% світового видобутку надходило лише з 10 шахт у п'яти країнах — це Канада, Намібія, Казахстан, Австралія та Нігер. Провідними споживачами урану є США, які мають 92 активні реакторні блоки, Франція (56 блоків) та Китай (55 блоків). Одна з найважливіших сфер, де використовують уран, – ядерне паливо для атомних електростанцій. 

Процес виробництва ядерного палива з урановмісної руди спрощено виглядає так. Руду добувають, подрібнюють і переробляють у концентрат. Далі через низку хімічних обробок отримують проміжний продукт – газоподібну сполуку із фтором. Це називається конверсія.

Але природний уран, що міститься у сполуках із фтором, має декілька ізотопів: U-234, U-235 та U-238. Для ядерного палива потрібен тільки U-235, але його вміст у природному урані лише 0,7%. Решта 99,3% ізотопів непридатні для використання в ядерних реакторах. Тому після конверсії йде ізотопне збагачення для отримання саме урану-235. Найбільші світові потужності зі збагачення урану розташовані у Росії, Німеччині, Нідерландах, Великій Британії та США.

Після збагачення уран перетворюється у порошок, із якого роблять уранові таблетки. Далі йде фабрикація: таблетки кладуть у трубки з цирконієвого сплаву, утворюючи тепловидільні елементи – ТВЕЛи. Останні збирають у жорстку конструкцію – тепловидільну збірку (ТВЗ). В активну зону реактора поміщаються 200-450 ТВЗ.

Багато країн світу в контексті урану залежать від росіян. РФ забезпечує приблизно 39% світового збагачення, 27% конверсії та 14% світових постачань  уранового концентрату. Також Росія будує атомні електростанції по всьому світу, підлаштовані саме під російське паливо. Його виробляє ТВЕЛ – спеціалізована дочірня компанія державної корпорації "Росатом".

Найбільша залежність від Росії — у Східної та Центральної Європи, де росіяни спроєктували 19 атомних електростанцій. Паливні елементи до повномасштабної агресії Росія постачала у 13 держав. Зокрема, у ті країни, де експлуатуються реактори радянського/російського виробництва, – Чехію, Словаччину, Болгарію, Фінляндію, Україну (загалом у світі 33 країни експлуатують ядерні реактори).

Франція та США мають АЕС власної розробки, для яких російські ТВЕЛи непридатні. Вони закуповують у великих обсягах урановий порошок, який таблетують відповідно до технічних параметрів своїх реакторів.

Україна раніше закуповувала в Росії до 85% необхідного для АЕС обладнання. Частково навіть після заборони на рівні Кабміну. Станом на грудень 2022 року разом з постачаннями палива Росатом мав 10-річний портфель закордонних замовлень на суму $200 млрд.

Попри те що санкції на російський уран не накладені, частина країн намагаються зменшити свою залежність від Росії, співпрацюючи із союзниками та розриваючи контракти з росіянами. 

Україна, за даними Держгеонадри, посідає дев'яте місце у світі за видобутком урановмісної руди та до повномасштабного вторгнення охоплювала 1,5% світової індустрії. Офіційно обсяги нашого урану досі під грифом "таємно", але Всесвітня ядерна асоціація називає їх скромними. 

Зі слів ексчленкині колегії Державної інспекції ядерного регулювання Ольги Кошарної, наші родовища урану непрості. На відміну від руд, наприклад, казахстанських, у нас низький вміст металу. Для видобутку треба будувати шахту, а це удорожчує собівартість. Утім, розвиток уранової галузі України був би логічний: у нас є уран і є атомні електростанції.

Уранових спецдозволів зараз чотири. Усі вони державні – належать державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (СхідГЗК), яким управляє Міністерство енергетики. Як стверджують правоохоронці, з 2013 до 2016 року СхідГЗК контролювався екснардепом Миколою Мартиненком.

НАБУ навіть розпочало провадження про закупівлю комбінатом урановмісного концентрату в Казахстані через пов’язану з Мартиненком австрійську "прокладку" "Штоєрман" за завищеними цінами. Це провадження досі триває. 

СхідГЗК – найбільше у Європі та єдине в Україні підприємство, де видобувають руду (в Дніпропетровській та Кіровоградській областях) і збагачують її на гідрометалургійному заводі у місті Жовті Води до концентрату, який називають "жовтий кек". ДП має три шахти: нову Новокостянтинівську та дві старі – Інгульську і Смолінську. Остання зараз в режимі консервації, Інгульська теж допрацьовує ресурс. Тож СхідГЗК намагається їх позбутися.

В Україні традиційно вироблявся урановмісний концентрат, уран з якого покривав 40% наших вітчизняних потреб в паливі. Наш концентрат спочатку йшов до Росії для збагачення та подальшого циклу виробництва. Цей цикл завершувався виготовленням ТВЗ російською компанією ТВЕЛ, які після цього везли на українські АЕС.

З часом ми стали закуповувати паливо в американської за походженням компанії Westinghouse. Вона розробила, виготовила та кваліфікувала паливні елементи, сумісні з реакторами російської конструкції. Один із заводів компанії розташований у Швеції, в містечку Вестерос. Щороку Україна платила Westinghouse та ТВЕЛ від 10 млрд до 14 млрд грн.

Тому в інтересах України мати власне ядерне паливо. Зі слів міністра енергетики Германа Галущенка, в Україні просувається проєкт зі створення власного підприємства з його виробництва. 2023 року планують завершити ліцензування, 2024 – розпочати промислове виробництво комплектуючих. А у 2026-2027 роках – створити власну лінію з фабрикації тепловидільних збірок.

У квітні 2023 року Енергоатом провів тендер на техніко-економічне обґрунтування виробництва в Україні компонентів ядерного палива. Зараз ми закуповуємо паливо в Westinghouse. Україна вперше помістила американську ТВЗ в ядерний реактор типу ВВЕР-1000 ще 2005 року. Це було на Південноукраїнській АЕС. Нещодавно ми вперше завантажили американську тепловидільну збірку і на реактор ВВЕР-440 на Рівненській АЕС. Тобто нам, на відміну від деяких країн ЄС, вдалася диверсифікація палива.  

Утім, стан СхідГЗК, на сировині якого мають виробляти українське ядерне паливо, лишає бажати кращого. Діяльність комбінату через борги зупинили ще з січня 2022 року. Лише оператору чотирьох активних атомних електростанцій України – Енергоатому – підприємство заборгувало понад 2 млрд грн.

Комбінат не працював до вересня 2022 року. Зараз робота йде, але повільно. Якщо 2020 року видобуток на СхідГЗК становив 744 тонни, 2021 року було на 300 тонн менше, а 2022 року – лише 120 тонн.

На комбінаті через борги затримують зарплату, тому його працівники страйкують. Водночас, за даними підприємства, "кожен п’ятий робітник СхідГЗК став на захист територіальної цілісності України", станом на липень 2023 року був недокомплект штату 33%.

Президент Енергоатому Петро Котін розповідав в інтерв'ю, що є думки об’єднати частину СхідГЗК та Енергоатом. Але Енергоатом відмовляється брати шахти, які треба виводити з експлуатації та консервувати. Тому рішення щодо СхідГЗК досі немає.

На початку 2021 року Котін розповідав, що Енергоатом купує у СхідГЗК урановий концентрат за $120 за кілограм, у той час як ринкова ціна складала $80. Причина в тому, що шахтний спосіб видобутку дорожчий за кар’єрний, яким користуються найбільші світові постачальники цієї сировини – Казахстан і Канада. Але після російського вторгнення в Україну та відмови багатьох країн-операторів АЕС від російських "збірок", ціна цієї сировини подорожчала. За даними The Economist, до $140 за кілограм ($65 за фунт). Така ціна робить український уран цілком рентабельним.

У червні 2022 року Westinghouse та Енергоатом підписали угоду, згідно з якою Westinghouse вироблятиме все паливо для українських реакторів. Також передбачалося, що в найближчі роки весь уран, який видобуватиметься на СхідГЗК, Україна продаватиме Канаді. А канадська компанія Cameco братиме участь в одному з етапів виробництва ядерного палива для українських АЕС. У вересні 2023 року Енергоатом повідомив про відправлення першої партії руди в Канаду. Не уточнивши, щоправда, йдеться про видобуте до повномасштабного вторгнення чи вже після. Оскільки уран в Україні майже не видобувається, велика ймовірність, що канадцям доведеться шукати уран в іншому місці.

Також спецдозволами на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою покладів урановмісних руд на Дніпропетровщині та Миколаївщині володіла компанія Геннадія Буткевича "Атомні енергетичні системи України" (АЕСУ). У липні 2020 року АЕСУ повідомили, що вперше в Україні зробили JORC уранового родовища. 2021 року намагалися отримати спецдозвіл на видобування урановмісних руд із Сафронівської ділянки Миколаївської області.

Але Держгеонадра Буткевичу відмовили із формулюванням – "у зв’язку з виявленням у поданих документах недостовірних даних". Потім дія уранових спецдозволів компанії закінчилася, також Верховний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, на підставі яких 2018 року АЕСУ отримали дозволи на користування надрами. Як написали Nadra.info, Верховний суд "фактично в цілому визнав незаконним надання цих спецдозволів".

Джерела на добувному ринку кажуть, що Буткевич досі цікавиться урановмісними родовищами. А оскільки їх у майбутньому планують роздавати через угоди про розподіл продукції, він їх "з великою ймовірністю, дотисне".

Літій

Літій – важлива складова для виробництва акумуляторів телефонів, ноутбуків та літій-іонних батарей для авто. 2021 року ціна на літій підвищилася більш ніж удесятеро протягом року, і попит на літій, імовірно, зростатиме. 

Найбільше літієвих запасів мають Болівія, Аргентина, Чилі, США та Австралія. А найбільші виробники літію – Австралія, Чилі та Китай.

Понад три чверті літій-іонних батарей у світі виробляють китайці. Вони ж контролюють більшість світових потужностей з обробки літію, маючи таких замовників, як BMW, Tesla, Volkswagen. Але ресурси літію в Китаї складають менш як 25% світових. Розрив між переробними потужностями Китаю та запасами у надрах змусив китайців в останні роки активно заходити на літієві проєкти, особливо в Африці.

Решту світу це занепокоїло. США та Європа намагаються відмовитися від китайського літію. Бо Китай може припинити постачання акумуляторів саме тоді, коли їх потребуватимуть західні автовиробники для переходу на електромобілі.

До 2025 року США планують відкрити 13 заводів з виробництва літій-іонних батарей. А до 2035 року – ще 35 у Європі. Цим підприємствам, поки світ не перейшов на виробництво безлітієвих акумуляторів, знадобиться сировина. Тому за літієвмісні руди вже почалося змагання.

Україна могла б стати альтернативою для європейських країн. Також розробка літію могла б дати роботу для шахтарів вугільних шахт, використати їхні знання для спорудження рудників та інфраструктури.

Але наші літієві надра – середовище, де чи не найбільше "не все однозначно". З одного боку, Держгеонадра кажуть, що наші запаси літію – це близько третини від доведених у Європі. Очільник відомства Роман Опімах розповідає, що літію в нас аж на 20 млн електромобілів.

З іншого боку, інформація про запаси деяких стратегічних копалин, зокрема і літію в Україні, таємна. Тобто жоден інвестор у нас не може отримати повні дані про потенційний об’єкт літієвих інвестицій. Це питання не раз порушували перед керівництвом держави та Держгеонадра. На зустрічі з бізнесом в липні 2023 року Роман Опімах погодився, що ці обмеження справді треба зняти. І за деякими копалинами їх уже зняли. Але процес "ускладнюється або затримується через воєнний стан".

Також не кожна літієвмісна руда підходить для батарей. Українські руди, за даними доктора геологічних наук Володимира Сьомки, представлені переважно петалітом. А петаліт у публічних джерелах згадується переважно як сировина для виробництва скла та кераміки. Тоді як більшість літію у світі це – сподумен, мінерал, з переробки якого отримують літій.

Процес виготовлення літію для батарей із руди виглядає так. Є літієвмісна руда, вона зветься одним терміном – пегматитова. Найпоширеніші пегматитові мінерали, які містять літій – сподумен, петаліт та лепідоліт. Пегматитова руда після видобутку збагачується на заводі до концентрату. З цього концентрату отримують карбонат чи гідроксид літію, які йдуть для виробництва катодів у літій-іонні батареї.

Утім, судячи зі слів опитаних нами представників добувного бізнесу, технологія виокремлення літію з петаліту, на відміну від сподумену, якщо і не неможлива, то складна і потребує значних капіталовкладень. 

У публічному просторі ми знайшли інформацію про отримання петалітового концентрату компаніями Bіkita – належить китайському гірничодобувному конгломерату Sinomine Resource Group, Avalon Advanced Materials (Канада), Andrada Mining Limited (котується на Лондонській біржі), Huayou cobalt (Китай) та українською Укрлітійвидобування (ULM).

Остання 2019 року навіть заявила про отримання карбонату літію з петалітового концентрату в лабораторії Anzaplan Dorfner (Німеччина). Зараз ULM проводять нові тести в Австралії, щоб отримати карбонат та гідроксид літію з власного концентрату.

Укрлітійвидобування – єдина фірма, що має літієвий спецдозвіл. Працює на Полохівському родовищі петалітових літієвмісних руд Кіровоградської області. Бенефіціаром ULM вказаний Сергій Табалов – син екснардепа Олександра Табалова. У засновниках бачимо екснардепа Ігоря Кривецького. Проте в Укрлітійвидобуванні наголошують, що Кривецький має лише 0,1% акцій у статутному капіталі ТОВ, тому не бере участі в управлінні та ухваленні рішень.

Зі слів ULM, компанія зараз на етапі підготовки до будівництва шахти для видобутку руди й збагачувальної фабрики та отримання з неї петалітового концентрату. Згодом планують звести завод із виробництва карбонату літію.

Все це потребуватиме інвестицій $700 млн. Їх захистом, як каже від імені компанії директор зі стратегічного розвитку Денис Альошин, стане "подальший вступ України до НАТО та ЄС". На підготовку проєкту потрібно півтора року до етапу залучення грошей та початку будівництва, запланованого на 2025 рік. Але це реально тільки за умов припинення війни.

Власника орієнтують на окупність протягом п'яти років. 2027 року має запрацювати видобуток та збагачення. Але поки виокремлення літію з петалітового концентрату виглядає в усьому світі більше як історія, що не пішла далі лабораторії.

Проте, навіть якщо це питання вирішити, важлива економічна складова. В середньому одна тонна чистого сподумену має на 40-43% більше літію, ніж одна тонна чистого петаліту. Який сенс будувати за сотні мільйонів доларів завод під петаліт, якщо є багато кращих сподуменових проєктів?

Але Україна могла б побудувати невелику збагачувальну фабрику з виготовлення концентрату чи вивозити літієвмісну сировину – тут на нашу користь географічна близькість до країн Євросоюзу. Хоча вивезення сировини для нас менш привабливо, бо тоді ми стаємо сировинним придатком. Та для появи збагачувальної фабрики потрібне державне фінансування добувних проєктів або залучення інвестицій. А останнім потрібні здорові інвестиційний клімат, якісна робота правоохоронної, судової систем тощо.

Також на добувному ринку говорять, що в контексті інвестицій в український літій викликом може стати те, що 70% літію у світі отримують із ропи соляних озер. А у нас це – тверда порода, яку треба добувати переважно шахтним способом, що здорожчує собівартість. Зменшити витрати може комбінований спосіб на деяких родовищах: спочатку – зведення кар’єру, потім – шахти. Але це неекологічний спосіб видобутку. Утім, оптимізму додає те, що великі літієві проєкти на добувному ринку – це саме тверда руда, і їх доля росте.

Ще в нас не так багато розвіданих літієвмісних родовищ: три разом з Полохівським. І ще одна попередньо вивчена ділянка. Проте у двох місцях робота, з огляду на війну Росії проти України, поки неможлива. 

Так, у нас є хороше за мінералізацією Шевченківське родовище сподуменових руд. Його ще називають Шевченки. Воно розташоване неподалік селища Шевченко на Донеччині. Зараз це – прифронтова зона. Але після деокупації Шевченки можуть стати перспективним проєктом. Оскільки сподумену, судячи з даних Держгеонадра, там 90%. Крім літію, родовище також містить тантал, ніобій, берилій, олово, цезій, рубідій. За кілометр проходить автотраса. Шевченки мають порівняно невеликі розміри 39,8 га і можуть відпрацьовуватися однією шахтою.

Також Україна донедавна володіла ділянкою Крута Балка з однойменним рудопроявом площею понад 146 га. Це Бердянський район Запорізької області. Держгеонадра у своїй презентації називають ділянку петалітовою, хоча в інших своїх матеріалах пишуть, що в ній є також сподумен. Крута Балка містить не лише літієвмісні руди, а й танталові, рубідієві та цезієвмісні. Цей актив окупований росіянами після 24 лютого 2022 року. Але після звільнення він особливо може зацікавити інвестора. Бо там можна працювати відкритим способом. Тобто будувати кар’єр, а не шахту. Поряд є дві автотраси.

Є ще ділянка Добра в Кіровоградській області. У її надрах є петаліт і сподумен, але невідомо, в яких пропорціях. Щоб це дізнатися, треба бурити, вклавши $15-20 млн. За Добру в судах роками змагається ТОВ "Європейський літій Україна" (стара назва – "Петро-Консалтінг").

Раніше компанію пов’язували з оточенням президента Петра Порошенка. Зараз вона належить керуючому партнеру Millstone & Co Михайлу Жернову. Millstone & Co – польсько-українська інвестиційна компанія, яка спеціалізується на управлінні активами та інвестиційно-банківських послугах. У сфері її інтересів — корисні копалини, зелена енергетика та фінансовий сектор.

У листопаді 2021 року Millstone & Со повідомила про угоду з European Lithium – компанією, акції якої котируються на Австралійській та Франкфуртській фондових біржах. За угодою, Жернов домовився про купівлю 3%  European Lithium за 25 млн євро до 2025 року. А European Lithium, зі слів Жернова,  стала власником компанії "Європейський літій Україна". Хоч поки ці зміни і не внесли до Єдиного реєстру юросіб.

У липні 2023 року виконавчий директор European Lithium Тоні Сейдж в інтерв'ю Forbes підтвердив цікавість до українських літієвмісних надр і готовність інвестувати в них, за умови успішної розвідки, $1 млрд. Найбільшим акціонером в European Lithium є австралійська добувна компанія Cyclon Metals (4,73%).

2022 року European Lithium уклала угоду про продаж гідроксиду літію німецькому концерну BMW з літієвмісного родовища в Австрії. Йдеться про шахту неподалік австрійського міста Вольфсберг. Утім, руди там на 50% менше, ніж на українській ділянці Добра. Руду з цієї шахти в гідроксид літію European Lithium перероблятиме, судячи з біржових повідомлень, на заводі в Саудівській Аравії. Його проєктування хочуть завершити до 2024 року, а будівництво – до 2026 року. Тоді ж планують перші постачання гідроксиду літію на BMW. 

Суди за Добру у компанії "Європейського літію Україна" почалися через зміну надрового законодавства.  Підставою для отримання спецдозволу компанією мала стати апробація – коли потенційному надрокористувачу дають дозвіл без аукціону, але під зобов’язання за власні гроші вивчити надра. В лютому 2020 року апробацію скасували. І всі, хто вкладався у дослідження надр, втратили першочергове право на користування родовищами без аукціону.

Компанія "Європейський літій Україна" заяву на отримання спецдозволу без аукціону, за апробацією, написала в Держгеонадра ще 2018 року, тобто коли апробація діяла. Але на Держгеонадра до суду подала ГО "Автомайдан Київ", яка добивалася виставлення ділянки Доброї на торги. "Всеукраїнське об’єднання "Автомайдан" повідомляло, що ГО "Автомайдан Київ" жодним чином не пов'язана з нею, спекулює на імені Автомайдану та бере участь у замовних мітингах.

Поки тривали суди, заяву "Європейського літію Україна" на отримання спецдозволу з апробації Держгеонадра ігнорували. А коли апробацію скасували, відомство відмовило фірмі Жернова вже на законних підставах. Після цього "Європейський літій Україна" почала хрестовий похід проти Держгеонадра у судах. Як кажуть на добувному ринку, суди за такі стратегічні добувні активи переважно – результат політичної волі. Деякі компанії подібні суди вигравали. Але у "Європейського літію Україна" не склалося.

Зараз ділянку Добру Рада нацбезпеки та оборони (РНБО) внесла до переліку надр, які надаватимуть в користування на умовах угод про розподіл продукції. Поки не закінчаться суди, актив буде менш привабливим. "Європейський літій Україна" погоджується укласти з державою мирову угоду, відповідно до якої за "Європейським літієм Україна" визнають першочергове право на Добру. Але держава поки цю пропозицію обдумує. 

Продовження тексту з оглядом спецдозволів на берилій, метали лантаноїдної групи, графіт і золото читайте в наступній частині.