Пити воду з крана без страху: як ремонт станції очищення води змінив життя мешканців Бучі

31 березня 2022 року Бучу, що в Київській області, звільнили Українські Збройні Сили. Відтоді розпочався складний шлях до відновлення міста. Першочерговим завданням стало забезпечення базових потреб мешканців, які пережили окупацію, та тих, хто повернувся додому.

Питання якісної питної води було болісним для бучанців ще задовго до повномасштабної війни. Показники вмісту заліза, фосфатів, марганцю та інших шкідливих елементів перевищували безпечні показники подекуди в кілька разів, що робило її непридатною для пиття. Через каламутність і неприємний запах її можна було використовувати лише як технічну.

Завдяки фінансовій підтримці Європейського інвестиційного банку (ЄІБ), банку Європейського Союзу (ЄС), вдалося реалізувати проєкт із забезпечення чистою питною водою майже 9000 мешканців Бучі, що стало одним із важливих кроків у відновленні нормального життя громади.

Нова станція очищення води у Бучі

У липні 2024 року у Бучі відкрилася станція очищення води, ремонт якої було зроблено за кошти ЄС. На об’єкті встановлено систему для кисневого знезалізнення води зі спеціальними фільтрами. Важливою перевагою є також те, що станція функціонує автономно та потребує мінімального обслуговування.

Тепер мешканці багатоповерхівок, приватних будинків, а також вихованці дитячого садка неподалік п’ють очищену, якісну питну воду прямо з крана.

"Яке це щастя тепер! У Бучі питання води завжди стояло дуже гостро. З моменту зведення будинку в 1989 році з крана текла брудна та смердюча вода. Під час окупації води не було взагалі. Уявіть тільки, скільки ми мучилися", — розповідає Галина Фітісова, голова житлового кооперативу у місті Буча.

Раніше для мешканців будинку бювет, що знаходиться неподалік, був єдиним джерелом чистої води, до якого сходилися мешканці всього житлового масиву, створюючи постійні черги. Під час окупації користуватися ним було неможливо, оскільки не було електроенергії.

Пережити окупацію: історія жінки, яка не покинула дім

Кооператив "Победа" отримав свою назву від однойменного комбінату, що виготовляв матеріали для його будівництва. Там же працювала більшість його мешканців. Будинок — гордість пані Галини, вона знає про нього все: від закладання першої цеглини до сьогоднішнього дня. З 2004 року вона є головою правління кооперативу, відтоді мешканці переобирали її тричі.

Галина Фітісова не покинула свій будинок і його мешканців після окупації Бучі російськими військами. Вона допомагала всім охочим залишити місто. Зі 107 квартир у будинку залишилося лише 26 людей. Однак сама не поїхала.

"Ну як я могла поїхати кудись? Мені багато разів пропонували евакуюватися, але я надто сильно люблю цей будинок і людей, які в ньому живуть".

"Тому я всім відмовила. Це не геройство, просто знаю, що так мало статися — я мала бути тут", — розповідає Галина.

Перші три доби мешканці будинку провели в підвалі. Саме організованість і порядок, яких з дня у день дотримувались у домі, допомогли пережити довгі 33 дні окупації. Трималися всі разом. Галина організувала польову кухню з двома мангалами біля бювету, а коли обстріли посилилися, перенесли все ближче до під’їзду. Готувала їжу для всіх — і для мешканців свого будинку, і для людей, які приходили. Чоловіки рубали на дрова понівечені снарядами дерева та носили воду з єдиного чистого колодязя. Інші були отруєні окупантами.

"Це була справжня навала, а ми були полоненими у в’язниці. Жили в жорстких обмеженнях, носили білі пов’язки на руках, а ці нелюди тільки й робили, що постійно залякували та погрожували. Не було ні води, ні газу, ні світла — нічого. Телефони ніхто не виносив з дому, їх наявність загрожувала розстрілом. Росіяни панічно боялися, що всі дізнаються про їхні злочини. Мій телефон розбили одразу", — розповідає Галина.

Галина не може без сліз згадувати мешканців будинку, яких убили. Сусід Михайло з першого дня пішов у територіальну оборону, його розстріляли з танка біля Стоянки. Євген, волонтер, який приносив їжу та ліки, одного дня зник і був знайдений закатованим уже після деокупації міста. Сергія снайпер застрелив на порозі будинку.

Чиста вода й великі плани

Галина живе у цьому будинку з 1989 року, відтоді як його здали в експлуатацію. Зі свого вікна, каже, спостерігала, як поля й людські городи поступово перетворювалися на нові багатоповерхівки. Жінка любить працювати та каже, що знаходить сили й натхнення рухатися далі у вдячності та доброті людей, які її оточують. Найбільшу втіху отримує, коли задуми реалізуються й мешканці будинку задоволені.

Питання чистої води стояло гостро 35 років. Тепер у цьому й інших будинках мікрорайону п’ють чисту та збагачену киснем воду.

"Ми пам’ятаємо навіть найменше добро, що було зроблено для нашого будинку. Ми безмежно вдячні за це, тепер цю водичку п’єш та отримуєш задоволення", — розповідає Галина.

Європейські інвестиції у майбутнє України

З 2007 року ЄІБ послідовно підтримує розвиток України через численні проєкти та програми. Важливу роль у відновленні соціальної інфраструктури відіграють три програми з відновлення, на які банк ЄС виділив 640 млн євро.

Понад 120 громад отримали можливість оновити школи, лікарні, соціальні й адміністративні будівлі, а також системи тепло-, водопостачання та водовідведення. У Києві та Київській області в межах програм уже відновлено або перебувають на реконструкції 60 об’єктів загальною вартістю 161 млн євро.

Серед бенефіціарів — внутрішньо переміщені особи (ВПО), громади, що їх приймають, і постраждалі від військових дій регіони. Завдяки співпраці ЄІБ, Представництва ЄС в Україні, ПРООН та Уряду України, зокрема Міністерства розвитку громад та територій України та Міністерства фінансів, українці, попри виклики війни, можуть отримувати якісні послуги, розвиватися та впевнено рухатися до європейського майбутнього.

_{*Дані актуальні станом на листопад 2024}

Проєкт реалізується за підтримки: