Голова ФДМУ Рустем Умєров: Ми стали найбільшим управителем державних активів

Інтервʼю з Рустемом Умєровим LIGA.net робила у середу вдень, ще до появи інформації від нардепа Ярослава Железняка про можливе призначення очільника ФДМУ міністром оборони.

Ми готували цю розмову як можливість розпитати Умєрова про приватизацію та плани Фонду держмайна щодо управління активами. 

Відповідно, тут немає багато питань, які б LIGA.net поставила йому, якби інтерв'ю відбулось на добу пізніше.

Проте тут питання про діяльність Фонду державного майна (ФДМУ), продаж та управління державними активами, проблеми продажу стратегічних підприємств та плани на майбутнє ФДМУ.

– Ви працюєте головою ФДМУ майже рік. Як можете оцінити свою роботу на посаді? Якими, на вашу думку, були головні успіхи, а якими невдачі?

По-перше: за рік ФДМУ консолідував у себе в управлінні понад 2300 державних підприємств – це понад 65% від усіх активів держави (всього 3600. – Ред.). Це прецедент для України. 

Раніше державними підприємствами управляли понад 90 різних органів управління – міністерства, агенства тощо. 

Сьогодні — ми стали найбільшим управителем державних активів. 

Наразі працюємо з Кабміном та комітетом над новою політикою державної власності, за якою буде єдиний орган, який управлятиме державними активами.

Другий величезний крок ми зробили також із Кабміном. Верховна Рада ухвалила закон (проєкт 8250. – Ред.), за яким всі кадрові призначення всередині фонду ухвалює голова ФДМУ. На сьогодні Фонд держмайна – це по суті незалежний орган влади, який фокусується на управлінні державними активами.

По суті ми прибрали політичний вплив на будь-які призначення в Фонді. 

– ФДМУ заявляє про те, що більша частина державних підприємств працює "на папері". Чому так сталося? Що можна зробити з цими активами і що ви робите?

Ми провели аудит, щоб зрозуміти, що у нас є. Після того, як нам передали підприємства, ми побачили, що деякі компанії де-юре існували, але де-факто у них або не було працівників, або не було жодної діяльності. Разом із тим на підприємствах були директори та інші працівники, яким нараховувалася зарплата. Ніхто не знає, де цей гендиректор, де ті працівники. Однак бюджет щорічно накопичує мільярдні борги від цих підприємств. 

Ми зробили грунтовний аналіз, перевірили, що ці компанії не існують, і запропонували Кабміну та Комітету з питань економічної політики Ради ухвалити новий закон (проєкт 8205. – Ред.) про механізм ліквідації державних підприємств. Цим документом запроваджена нова ефективна процедура ліквідації держпідприємств. Наприклад, ми будемо продавати на аукціонах активи таких підприємств, щоб закрити їхню заборгованість.

– Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон, яким надала більше незалежності ФДМУ. Навіщо це Фонду і як це йому допоможе?

Цей закон прибрав можливості для впливу на Фонд держмайна з боку різноманітних фінансово-промислових, політичних та інших груп.

Крім того, закон централізував управління державними активами. До цього часу у ФДМУ було 12 регіональних відділень, які займались профанацією, а не роботою. Фактично, кожне регіональне відділення могло одним своїм підписом заблокувати приватизацію, на яку очікує суспільство.

– Я так розумію, що таким прикладом міг бути Рівнеторф, де можливо регіональне відділення призначало потрібних людей у керівництво та заробляло завдяки цьому?

Розкажу на прикладі умовного державного підприємства. Держава аналізує, наскільки критично від його роботи залежить економіка країни. В нашому випадку варто дивитися, наскільки велику частку воно займає в своїй галузі. Якщо це якісь 0,01 чи 0,02%, то його передають ФДМУ на приватизацію.

Фонд проводить аудит підприємства та виставляє на приватизацію. І саме в цей момент, коли Фонд виставляє його на приватизацію, регіональне відділення ФДМУ чи директор держпідприємства може це не підписати, бо у них є зговір, щоб не робити це на локальному рівні.

Тому ми запропонували парламенту законодавчо знищити ці корупційні схеми, і вдячний колегам із ВРУ за підтримку. Тепер замість 12 окремих юросіб у регіонах — регіональні представництва ФДМУ будуть представлені в центральному апараті.

– Як можете охарактеризувати менеджмент, який раніше управляв підприємствами ФДМУ? Чи виникають труднощі зі зміною менеджменту на великих державних підприємствах?

Навколо Фонду існують свої міфи та стереотипи. Наприклад, те, що Фонд неспроможний, корумпований тощо. Чому так відбувалося? Раніше мало хто розумів, як Фонд керує держпідприємствами, як він обирає керівників для них і які результати показують ці підприємства.

Для мене головним було побороти ці міфи та стереотипи. Ми за рік показали, що змогли взяти під управління 2300 державних підприємств. Ми змогли отримати економічний ефект від їхнього управління на 13 млрд грн.

Що ми для цього зробили? Наприклад, ми запровадили оновлену процедуру призначення гендиректорів та наглядових рад. Процедура, зокрема, передбачає, що ми проводимо перевірки кандидатів до правоохоронних, антикорупційних та інших органів. 

– А чи є сенс взагалі проводити приватизацію під час війни?

– Який для нас усіх зараз головний пріоритет? Це, звичайно, перемога. Для перемоги потрібне озброєння. А для цього потрібні гроші. Приватизація та оренда держмайна – це фінансові джерела, які можуть допомагати в забезпеченні наших Сил оборони необхідним озброєнням.

Крім того, приватизація та оренда держмайна – це можливість для українського бізнесу релокуватися з регіонів, які постраждали від повномасштабного вторгнення. Підприємці отримали можливість придбати чи орендувати державну власність, щоб відновити свій бізнес на новому місці та створити нові робочі місця. 

– Як відбувається мала приватизація та які від неї вдалось отримати доходи?

Економічний ефект від відновлення малої приватизації – 5,2 мільярда гривень. В цю суму включені безпосередньо платежі від переможців приватизаційних аукціонів – 3,8 мільярда, а також борги, які мають сплатити нові власники, та ПДВ 20%.

– Фонд оголосив про старт великої приватизації. Навіщо продавати великі державні підприємства під час війни? Які конкретні плани щодо продажу? Маються на увазі Центренерго, Одеський припортовий завод (ОПЗ) та Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК).

Нещодавно ми замінили наглядову раду Центренерго та призначили нового гендиректора. У нього є три задачі: він повинен пройти осінньо-зимовий період, зробити захисні споруди та підготувати Центренерго до приватизації. Зараз у нас працюють чотири блоки і ми працюємо над тим, щоб зайти в осінньо-зимовий період із шістьма блоками та пройти його з вісьмома.

Якщо ще 10 років залишати Центренерго в такому ж немодернізованому стані, то компанія просто стане нецікавою для інвесторів у майбутньому. Світ рухається у напрямку зеленої та атомної енергетики. В цьому плані було ухвалено рішення спільно з Урядом, що краще передати цей актив приватному власнику.

Для того, щоб почати приватизацію, спочатку треба було взяти підприємство під контроль, над чим ми працювали 8 місяців, бо Центренерго належав державі тільки де-юре.

– Центренерго, ОГХК, ОПЗ плануєте продати впродовж року?

Ми ставили таку мету для себе. Але треба розуміти, що де-факто у Фонду над цими підприємствами не було контролю. Так влаштована українська культура державної власності. Де-юре ти підприємство можеш контролювати, а де-факто ні.

Зараз головне, що завдяки співпраці з правоохоронними органами ми вже де-факто отримали контроль на ОГХК та Центренерго. Зараз йде робота, щоб отримати такий же контроль над ОПЗ.

– Заступник голови правління ОГХК Дімітрі Каландадзе в інтерв’ю LIGA.net казав, що будує плани розвитку ОГХК до 2030 року. Чи існує ймовірність, що держава відмовиться від продажу підприємства?

Я всім директорам кажу, щоб у них був  план "А" та план "Б". План "А" – це все підготувати на приватизацію. План "Б" – попри приватизацію, ви повинні мати план розвитку. Новий власник повинен розуміти, що поки підприємство було державним, то на ньому втілювались найкращі практики управління. Тому мабуть він апелює до того, що я такі плани ставив.

Керівники держпідприємств зі сфери управління ФДМУ повинні керувати цими підприємствами не радянськими методами. Для мене як для державника це виклик. 

– Чи могли б ви назвати компанії, які претендують на купівлю ОПЗ, ОГХК та Центренерго?

Наше завдання як Фонду держмайна підготувати підприємство для приватизації та виставити його на аукціон. Досвід малої приватизації показує, що державними активами цікавляться в середньому п’ять потенційних покупців.

У світі є інвестори, які спеціалізуються на інвестиціях у розвинені країні. А є ті, що спеціалізуються на країнах, які розвиваються, тобто emerging markets. Україна сьогодні — це навіть не emerging, а emergency market. Ціль інвесторів — придбати активи, модернізувати, а потім провести IPO задля підвищення вартості компанії та довгострокових дивідендних політик. 

– Каландадзе казав, що хоче, щоб Демурінський ГЗК передали до складу ОГХК, бо це збільшить ресурсну базу. Що ви збираєтесь робити з цим ГЗК, віддасте його ОГХК чи продаватиме окремо?

Коли на підприємство прийшов новий менеджмент, він почав готувати план розвитку. Виявилось, що для розвитку не вистачає ресурсної бази. Керівництво холдингу почало дивитись, як можна її збільшити.

Щодо Демурінського ГЗК, потрібен був час для того, щоб взяти цей ГЗК під контроль. Бо для того, щоб взяти підсанкційний актив під контроль треба пройти купу процесуальних речей та судів. Після того, як він перейшов під фактичний контроль Фонду, ми аналізуємо можливість співпраці ОГХК та ДГЗК. Основна мета, зберегти активи, та підчас приватизації отримати більшу суму в бюджет держави.

– Крім великої приватизації, ФДМУ оголошував про початок продажу вилученого у російських олігархів майна. Коли і на які активи будете шукати нових приватних власників? Що заважає пришвидшити цей процес?

Ми готуємо перші вилучені у росіян активи на продаж. Демурінський ГЗК та Ocean Plaza (торгівельно-розважальний центр у Києві. – Ред.) та інші. Ми працюємо з Мін'юстом, правоохоронними та антикорупційними органами, щоб пришвидшити цей процес. 

Кожен санкційний кейс унікальний. Ми маємо діяти виважено та обачно, дотримуватися всіх норм закону — зняти всі арешти, підготувати всю юридичну та аудиторську базу, щоб виставити ці активи на аукціон.

– Який у Фонду формат відносин із міноритарним акціонером – компанією UDP Андрія Іванова? Як співпрацюєте з ним?

Держава поважає права міноритарних акціонерів. Спочатку ми проведемо всі аудити — фінансовий, юридичний, кримінальний. А потім запропонуємо рішення згідно із законодавством та установчими документами. Сподіваюсь, що до кінця року ми виставимо державну частку в Ocean Plaza на продаж. 

– Який формат продажу державної частки Фонд розглядає як найбільш ймовірний? Вся частка через Прозорро.Продажі? Чи тільки частину? Або пріоритетний викуп міноритарними акціонерами? Коли планують ухвалити остаточне рішення?

Будемо діяти згідно з незалежним юридичним аудитом та запросимо рекомендацію інвестбанкірів. Все має бути максимально прозоро. Зараз разом із Мін'юстом вивчаємо установчі документи. 

– До Фонду була передана так звана "труба Медведчука" – частина нафтопроводу Самара – Західний напрямок. Скажіть, що далі очікує на цю трубу – вона буде у держвласності чи буде приватизована?

Держава виграла суд першої інстанції. Зараз процес на апеляційному етапі. Коли ми виграємо апеляцію, то будемо готові взяти цей актив у портфель Фонду. Далі буде рішення за державою. Якщо цей актив буде визначений урядом як стратегічний, ми передамо його до Суверенного фонду. А якщо ні — виставимо на приватизацію. 

– Громадськість неодноразово чула від ФДМУ про плани створення Суверенного фонду. Коли вони будуть реалізовані? Які підприємства будуть включені до нього? На які фінансові результати розраховуєте?

Ми повинні запропонувати суспільству нову політику державної власності. Зараз в Україні державними активами керує декілька десятків державних органів та інших інституцій. Це призводить до неефективного управління державними активами. Тому нам потрібно розробити нову політику в цій сфері.

В новій політиці власності будуть передбачені критерії, за якими активи будуть визначатися стратегічними. Там же буде визначено, які активи ми відносимо до комерційних, які до некомерційного сектору. Які до банків, а які до оборонного сектору.

Якщо ця стратегія буде ухвалена, то, за нашими розрахунками, в державній власності варто залишити приблизно 100 державних підприємств, з яких приблизно 50 будуть віднесені до комерційного напряму.

Саме ці 50 підприємств варто включити до Суверенного фонду. Зараз капіталізація цих підприємств становить приблизно $40-50 млрд. За десять років професійна команда управлінців зможе підвищити її до $150-200 млрд, які будуть приносити щорічно 10 або 20% доходності.

Результат – уряд зможе щорічно планувати в своєму бюджеті доходи від ефективного управління державними активами в розмірі $20-40 млрд.

Суверенні фонди – це зрозумілий для міжнародних інвесторів механізм для інвестицій. За останні 20-30 років у світі з’явилось до ста суверенних фондів.

У створенні Суверенного фонду нам допомагають міжнародні експерти. Незабаром наша команда подасть до Кабміну стратегію створення Суверенного фонду. Далі ми запропонуємо парламенту законопроєкт, в якому будуть окреслені принципи роботи Суверенного фонду. Наша стратегія роботи включає три горизонти планування на 1-2 роки, 5 та 10.

Суверенний фонд стане центром для людей, які хочуть працювати на державу та отримувати ринкові зарплати.

Крім того, це буде майданчик для інвесторів, які будуть спілкуватись однією мовою та пропонувати нові каталізаторські проєкти.

– Можете докладно розповісти про ідею здавати в оренду державну землю через Прозорро.Продажі? Що для цього потрібно зробити? Хто заважає цьому процесу?

Почнемо з того, що ніхто раніше точно не знав, скільки у власності держави є сільськогосподарських земель. Ми провели аналітику. Виявилось, що державі належить від 500 000 до 700 000 гектарів землі. У Фонді в управлінні зараз перебуває лише 370 000 гектарів. Інші землі знаходяться у підпорядкуванні інших міністерств, відомств, агенцій, академій наук та інших державних інституцій. 

Тривалий час використання цих земель відбувалось за "сірими схемами". Наприклад, в обмін на розподіл прибутку оформлювалися договори обробітку землі на один рік. Після збору врожаю на папері знижувалася врожайність. І, відповідно, прибуток. Різницю між фактичним прибутком і прибутком "на папері" орендарі ділили з керівниками цих держпідприємств. Результат – щороку держбюджет втрачав мільярди гривень. 27 липня Парламент поставив крапку на цьому (проголосував за проєкт 7588. – Ред.).

Зараз нам потрібно акумулювати державні землі, які неефективно використовуються, в один фонд — Земельний банк. Ми вже працюємо над цим питанням із Кабіном. В січні 2024 року будемо готові запропонувати суспільству новий інструмент — землі будуть здаватись в довгострокову оренду через аукціони на Прозорро. Водночас вони залишатимуться державними.

– Серед планів Фонду – створення Фонду інвестиційної нерухомості. Які задачі плануєте вирішити, створивши цю інституцію?

Коли я прийшов у Фонд держмайна, не було зрозуміло, скільки є нерухомості в державі. На сьогодні зрозуміло, що її майже 8 мільйонів квадратних метрів. Щомісячно вона дає прибуток 70 мільйонів гривень.

Я попросив цю нерухомість інвентаризувати. Виявилося, що частину можна приватизувати. А з інших активів варто створити Інвестиційний фонд нерухомості (Real Estate Invest Trust, REIT).

Що повинен робити цей фонд? Те саме, що і Земельний банк — здавати державну нерухомість в оренду на довгостроковий термін за прозорими процедурами. Це допоможе залучати чималі кошти до державного бюджету на постійній основі. 

– Є питання щодо АРМА. Як Вам нове призначення на посаду керівника агентства Олени Думи? Як взагалі проходила співпраця з АРМА щодо того, щоб арештовані активи швидше стали державними?

Ми були в контакті з АРМА та завжди були відкриті для розв'язання будь-яких питань. Ми казали їм: у нас є мандат та досвід, щоб брати під управління арештовані активи. Якщо Верховна Рада ухвалить запропонований нами законопроєкт, то ми зможемо брати від АРМА в управління активи, які вже перейшли в державну власність. Якщо актив стратегічний, то він піде в Суверенний фонд, якщо ні — ми будемо його продавати.

Взагалі це більше питання до законотворців та політичних кіл: кому і які активи повинні переходити в керування.