Країна – "потьомкінське село". Чому Росія зазнає колосальних втрат і чого це їй коштуватиме

Щоденно однією з найбільш очікуваних новин для українців є зведення про втрати ворога. З 24 лютого, згідно з даними ЗСУ на сайті Minusrus, загарбники вже втратили в Україні понад третину особового складу, призначеного для вторгнення, більш ніж половину бойових машин, близько 40% танків, третину літаків та половину гелікоптерів. 

Останні дві позиції – особливо приємна фішка цієї війни, пояснює в інтерв’ю LIGA.net директор Укрспецекспорту 2005-2010 років та Герой України Сергій Бондарчук, адже на початку війни російська авіація у понад десять разів переважала українську за кількістю, не кажучи вже про потенційно "якісну" перевагу, адже загарбник стягнув в Україну останні розробки свого оборонпрому. Втім, стільки авіації, як в Україні, Росія не втрачала за останні 30 років загалом. 

Але, на жаль, у ворога ще залишилося багато ракет (знищено 15% артилерії), якими той безжально обстрілює мирні українські міста та села, однак їхні запаси поступово сходять нанівець, каже Бондарчук.

Чому ж стільки дуже дорогої російської техніки виявилося неефективною у війні з українцями? Та наскільки погіршаться позиції Росії на експортних ринках, після того як світ побачив, що розрекламована зброя РФ – далеко не найкращий інструмент на війні, – у розмові з Сергієм Бондарчуком. 

Суцільне "потьомкінське село"

– Який висновок можете зробити, зважаючи на теперішню ситуацію з вторгненням Росії в Україну? 

– Розвінчався міф про нібито страшну та непереможну російську армію, яка з 2014 року, після захоплення Криму, мала багато можливостей переформатувати частину своїх збройних сил. 

Якесь нове оснащення в армії РФ за цей час, справді, з’явилося, але за фактом російська армія нагадує "потьомкінське село". Нібито гарно на парадах, нібито страшно від пропаганди, яка розповідає про нову зброю, але коли доводиться бачити все це впритул – розумієш, що це все стара радянщина. За світоглядом командування – та сама історія: від ставлення до солдата до підходу до стратегії, тактики та підходу до логістики. 

У Росії діє система професійного нігілізму – таке саме "потьомкінське село" стосується й міфу путінської влади, могутності Москви та Кремля. 

– Який промах РФ найбільше вражає з погляду військової стратегії? 

– Кількість збитих літаків та гелікоптерів. Я переконаний, що на це ніяк не розраховувало військово-політичне командування РФ.

Загалом від початку повномасштабної війни, згідно з даними ЗСУ на сайті Minusrus, загарбник вже втратив в Україні 97 літаків та 121 гелікоптер. Це третина літаків та половина гвинтокрилів, призначених для вторгнення. 

Читайте також: Зеленський: Ми вже збили стільки авіації РФ – дивує, що у їхніх пілотів замість розуму

Недолугість російської армії Україна мала змогу спостерігати у 2008 році, коли Росія напала на Грузію. Тоді РФ теж втрачала неймовірну кількість авіації. У той час Україна допомагала грузинам формувати щит оборони – я безпосередньо брав у цьому участь. 

Зокрема, у Грузії був збитий Ту-22 – стратегічний бомбардувальник, гордість російської стратегічної авіації. І на той момент я теж був здивованим неймовірно низькою якістю розвідки РФ – як на рівні головного управління, так і на рівні СЗР (Служба зовнішньої розвідки. – Ред.).

– Чим це можна пояснити? 

– Військово-політичне керівництво РФ постійно готувало саме такі доповіді та звіти, які б хотів почути президент Росії. І це не мало нічого спільного з реальністю. Тож вийшло так, що ані в самій Росії не могли зрозуміти український потенціал, так само як і Захід не міг уявити, що український спротив буде такого рівня. 

Зараз маємо ситуацію, коли і РФ, і західні партнери починають вибудовувати свої стратегії вже під час подій, тому що у них не було це заплановано. 

Той результат, який ми зараз маємо, – це об'єднання трьох елементів: населення, армії та влади. І таке об’єднання завжди дає переможний результат. У 2014 році, коли росіяни анексували Крим та напали на Донбас, у нас не було компонента влади. 

Російська зброя – вкрай неефективна

– Що привезли до нас загарбники зі своєї розрекламованої нової зброї? Як вона себе показала? 

– Один з найновіших зразків озброєння, яке з’явилося у російській армії впродовж останніх років, – це "Панцир", легкий протиповітряний комплекс. Також на озброєння потрапив бойовий бомбардувальник Су-34. Відомого танку "Армата" (Т-14), який росіяни завжди показують на парадах, в Україні якось не видно. 

"Панцир" проявив себе погано ще під час конфлікту у Нагорному Карабаху (восени 2020 року), де це озброєння фактично знищили турецькі безпілотники Bayraktar. В Україні неефективність та винятково маркетингова розкрученість "Панциря" підтвердилася.

Тож РФ втратить можливість продавати цю зброю через її неефективність та санкції. На практиці це потенційна втрата величезних ринків Індії, країн Азії та Африки. Для Росії, яка отримувала від продажу зброї до $15 млрд на рік, а зараз майже все це втратить, це дуже суттєво. 

Це відкинуло її не тільки в ресурсному плані, а й в технологічному – і це головне: РФ не зможе виробляти новітні зразки навіть вже створеної зброї.

Ще рік тому один з російських офіцерів в приватній розмові підтвердив мені, що близько 70% складових для нових зразків російської техніки – іноземні.

Після накладених санкцій РФ фактично з нуля доведеться відпрацьовувати цей комплекс, а на це підуть роки та неймовірно велика кількість грошей, а скоро у РФ їх не буде. 

– Як ви оцінили б роботу ЗСУ? Як проявляє себе українське озброєння зокрема?

– Протиповітряна оборона України, маючи у своєму арсеналі техніку, яку ми отримали ще від СРСР, відпрацьовує просто на п’ятірку. З 2006 до 2010 року ми зробили модернізацію "Бук" та комплексів С-300 – завдяки майстерності наших інженерів вдалося вдосконалити й самі комплекси, й ракети до них, а завдяки майстерності наших військових 35-річні та старші машини працюють дуже ефективно. 

Безумовно, дуже ефективні комплекси Stinger (переносні зенітно-ракетні комплекси класу "земля – повітря") від США, які вражають цілі на низьких висотах. 

Взагалі важливо розуміти: війна – це не лише боротьба між якимись зразками техніки,  це ще й війна економічного характеру – якими засобами та яку техніку знищують. Скажімо, якщо літак Су-34 за $50 млн знищує резервіст з Укрпошти комплексом 1975 року, який вже майже нічого не коштує, або ну нехай $10 000, це багато про що свідчить. 

Україна має дуже ефективні зразки зброї. Наприклад, ПТРК "Стугна". Прекрасний результат дає крилата ракета "Нептун", яка на 100% з українських складових і може вражати цілі на відстані 300 км. Така технологія є лише у шести-семи країнах світу, й ця ракета має неймовірно високий експортний потенціал. 

Ракетний комплекс "Вільха" – теж на 100% український – має високий потенціал замовлення. Є ніші, в яких ми маємо дуже серйозні історії успіху: бронетехніка, ракетні технології, безпілотники – наприклад, є розробка безпілотних гелікоптерів, які не встигли.

– Те, що росіяни розбомбили приміщення КБ "Луч" на Лук’янівській у Києві, може нам зараз суттєво зашкодити в умовах війни? 

– КБ "Луч" працює на різних майданчиках, на розбомбленому місці зосереджено інженерний потенціал, а не саме виробництво, тобто, грубо кажучи, пошкодили офіси. Тому так, це погано, але не критично. Радше виглядає, що справжньою ціллю росіян був McDonald's на Лук’янівській, аби помститися за вихід з їхнього ринку. 

Скільки ще в Росії ракет

– Але українців масово вбивають російські ракети. На скільки часу їх ще залишилося? 

– Росія, справді, має дуже багато ракет, зокрема крилаті ракети "Калібр" середньої дальності (можуть вражати цілі на 3000-5000 км). Їх немає у нас через договір про нерозповсюдження ракет малої та середньої дальності, який сама РФ і порушила. 

Проте "калібри" обмежені та дорогі (одна ракета коштує $5 млн) – їхній резерв вже закінчився, далі залишився стратегічний запас, який росіяни не можуть використати. Але головне, що вони не зможуть поповнити цей запас, оскільки, наприклад, необхідні для їхнього виробництва чипи Тайвань їм більше не продає. 

Так само з "іскандерами" (балістичні оперативно-тактичні ракетні комплекси класу "земля – земля"), запас яких вже теж потроху сходить нанівець. Тож через деякий час політична авантюра Путіна закінчиться тим, що 20 000 км кордонів РФ залишаться відкритими для країн, які мають до Росії територіальні претензії. 

Обстрілом українських будинків такими дорогими ракетами та не лише ракетами вони намагаються психологічно залякати населення. Але ж головного вони не досягають: знищення потенціалу української армії, яка все одно буде їх лупити. З такою навалою, яку вони направили сюди, у них немає жодних успіхів, з військового погляду – це повний провал. Через деякий час у них не залишиться на складах нічого. 

Водночас варто пам’ятати: попри всі розповіді росіян, їхній військово-промисловий комплекс теж дуже неефективний – наприклад, там же ніхто не виробляє зараз ракети у три зміни, склади фактично не поповнюються. Складно сказати, наскільки їм за таких умов вистачить боєприпасів, але припускаю, що йдеться про термін максимум у місяць. 

– Це ми говоримо про дорогі керовані ракети, які складно виробляти в умовах санкцій. Але росіяни скидають й чимало "тупих" некерованих. Як із цим? 

– Справді, вони використовують ФАБ-500 та ФАБ-1000 – фугасні бомби, які ще залишилися з часів Радянського Союзу і за які вони відповідатимуть у Гаазі. Це дійсно проста зброя, яка руйнує все навколо. Але щоб її донести, потрібні літаки.

Складно сказати, скільки ще літаків вони погодяться сюди відправити, адже ми вже збили їх під сотню – це нереальна цифра для всіх попередніх зіткнень.

Але варто розуміти: навіть якщо РФ розказує про півтори тисячі літаків – це далеко від реальності. Багато з них просто стоять без складових, тож умовно з трьох треба буде скласти один. Ця держава несправжня у всьому. Припускаю, що вони відправили сюди десь третину [техніки], яка в них реально була на ходу. І це дуже багато.