Радянська архітектура у багатьох асоціюється з однотипними хрущовками. Водночас хрущовки відображали культуру часу, в якому зводилися – максимальне спрощення – ніяких зайвих форм, декору і максимально корисне використання площ. Це була епоха модернізму, яка прийшла до СРСР в 60-х роках на зміну сталінського помпезного неокласицизму. Цьому посприяв уряд, який наприкінці 1955 року ухвалив постанову "Про усунення надмірностей у проєктуванні і будівництві". Архітектори тоді працювали в умовах вакууму, сучасного міжнародного досвіду перед очима не було, зате було багато політичних обмежень. Віддушиною для них стали держконкурси на індивідуальні проєкти, де народжувалися неймовірні шедеври, говорив архітектор Слава Балбек. Велика частина таких проєктів була сконцентрована в Києві. Частини з них вже немає, частина може зникнути в осяжному майбутньому.
Ми вирішили скласти віртуальний гід будівлями радянського модернізму, які на державному рівні, можливо поки, не розглядаються як культурні пам'ятники і більшість не має охоронного статусу. У підготовці гіда допомагав архітектор і співзасновник руху #SaveKyivModernism Віктор Герасименко. Архітектори, які підтримують рух, виділили 70 об'єктів радянського модернізму, виступаючи за присвоєння їм охоронного статусу. Ми обрали 10 найбільш відомих об'єктів – вони побудовані в 70-80х роках, крім одного – будівлі ВДНГ – було зведено в кінці 50-х.

"Літаюча тарілка"

Сергій Гришкевич / Livejournal
Сергій Гришкевич / Livejournal

"Літаючу тарілку" на вул. Антоновича, 180 біля станції метро Либідська, на початку 70-х будували скоріше всупереч політичному режиму, ніж завдяки йому.

Унікальність проєкту – у двошаровій оболонці будівлі.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку