Сергій Макогон очолював Оператора газотранспортної системи України (ОГТСУ) від моменту його створення в 2019 році до вересня 2022 року. В грудні 2019 року він у складі української делегації брав участь в підписанні чинного транзитного договору між Нафтогазом і Газпромом.

Підписуйтесь на корисний легкий контент в Instagram

Той договір на транзит російського газу був підписаний на п'ять років і має закінчитись 1 січня 2025 року. Макогон послідовно виступає за припинення транзиту газу через українську ГТС, навіть якщо контракт буде підписаний не з російським Газпромом і з азербайджанською SOCAR чи іншим контрагентом. Бо фактично Україна продовжить прокачувати російський газ, кому б він не належав на папері.

Те саме стосується транзиту російської нафти південною гілкою нафтопроводу "Дружба", яка проходить через Україну. Макогон пропонує припинити його або обміняти збереження транзиту на стратегічні поступки з боку РФ. Бо саме РФ кровно зацікавлена в збереженні транзиту нафти і газу через Україну, щоб зберегти доступ до європейського ринку.

В інтерв'ю LIGA.net Макогон виклав свої аргументи щодо припинення транзиту всупереч позиції політичного керівництва України, яку озвучує голова Групи Нафтогаз Олексій Чернишов. Ця позиція полягає в тому, що транзит газу треба зберегти.

Про транзит газу

В інтерв'ю LIGA.net голова правління НАК "Нафтогаз України" Олексій Чернишов навів свої аргументи для продовження транзиту українською ГТС. По-перше, потрібно фінансово забезпечити роботу ГТС. По-друге, нам бажано зберегти транзитну потужність ГТС, щоб залишатись гравцем на енергетичній мапі Європи. Ви системно закликаєте до зупинки транзиту. Які ваші контраргументи?

Я не критикую Чернишова особисто. Я розумію, що в Нафтогазі є правління і наглядова рада. І пан Чернишов, вочевидь, висловлює позицію компанії.

Що стосується транзиту, то я вважаю себе в праві критикувати таку позицію. Тому що я був залучений до процесу підписання транзитного контракту в 2019 році. Нагадаю, чим відрізняється ситуація в 2019 році і зараз.

Тоді ми – уряд і Нафтогаз – намагались довести європейцям, що будівництво обхідних газогонів – дві гілки Північного потоку, Турецький потік – здійснювалося РФ для того, щоб обійти нашу ГТС. Для чого? Щоб розпочати вторгнення без наслідків для торгівлі вуглеводнями.

Навіть Меркель (Ангела Меркель, канцлерка Німеччини в 2005-2021 роках. – Ред.) тоді погодилась, що потрібно зберегти транзит 40 млрд кубів газу через Україну. Це стримувало РФ від повномасштабної агресії.

Нагадаю, що в 2019 році РФ, не маючи всіх необхідних дозволів, майже закінчила Північний потік – 2 (ПП2). Залишалось добудувати декілька кілометрів. Але адміністрація Дональда Трампа ввела санкції. Після того росіяни майже рік підтягували трубоукладачі з Камчатки, щоб завершити будівництво.

Тоді ми вірили в те, що поки буде транзит, вторгнення не буде.

А в нинішній ситуації…

Війна вже почалась. Минулого року Оператор ГТС (ОГТСУ) отримав за транзит близько $800 млн. Але більшу частину цих коштів ОГТСУ використовує для здійснення транзиту – закупівля паливного газу, обслуговування компресорних станцій, ремонт і підтримка ГТС на тому рівні, який потрібен для транзиту.

До бюджету доходить менше ніж $300 млн. Тому що тариф на транзит не передбачає якихось надприбутків. Він покликаний забезпечити транспортування. Водночас Газпром отримує від продажу газу, прокачаного українською ГТС, близько $5 млрд. Я не розумію цієї ситуації. Як на мене, диспропорція у вигоді очевидна.

Скільки коштує утримання ГТС, якщо буде нульовий транзит?

Що таке ГТС? Це близько 30 000 кілометрів труб і 74 компресорні станції (КС). 30 з них вже не використовуються років 15-20. Ще в 2020-2021 роках, коли я керував ОГТСУ, ми складали 10-річний план розвитку, в якому зазначали, що потрібно списати 35 станцій.

Якщо транзит буде нульовим або мінімальним, нам буде потрібно до 10 станцій. Максимум – 12 з тих 74, які зараз підтримуються. Там працюють люди незалежно від того, працює КС чи ні. Загалом в ОГТСУ працює 11 000 людей. Це дуже велика кількість персоналу.

Повертаючись до вашого запитання. Все залежить від того, як швидко цю систему можна оптимізувати: щось просто ліквідувати, щось вивести з експлуатації, щось "заморозити". Але це важко зробити.

Коли я очолював ОГТСУ, ми оголосили 4 чи 5 тендерів на закриття КС. Зробили техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). Але на той момент не змогли отримати всі документи, необхідні для того, щоб розпочати цей процес. Нагадаю, що труби – це власність держави в особі Міністерства енергетики. ОГТСУ – це експлуатант, у якого є зобов'язання з підтримки цієї інфраструктури.

Тому якщо зараз ОГТСУ вирішіть закрити якусь кількість компресорних станцій, прийде прокуратура і скаже: "Ого! Що це ви тут наробили? Завдали шкоди державному майну!".

Коли я ще працював в ОГТСУ, ми ініціювали проєкт закону №6133, який передбачав спрощення процедури виведення з експлуатації деякого обладнання. Але він все ще не ухвалений.

Давайте по-іншому поставлю запитання. На скільки подорожчає газ для внутрішнього споживача в разі припинення транзиту? Адже ми знаємо, що кошти за транзит частково покривають витрати ОГТСУ на забезпечення газом українських споживачів.

Це хороше запитання. Зараз транспортування газу у внутрішній системі коштує приблизно 0,2 грн за кубічний метр. За моїми розрахунками, в разі нульового транзиту ця цифра зросте не більше ніж до 0,6 грн за куб.

Коли у нас ринкова ціна на газ 12 грн/куб (для комерційних споживачів. – Ред.), то її зростання на 40 копійок, що менше ніж 3% – не створить проблеми споживачам. Влітку ринкова ціна на електроенергію зросла на 60%. Якщо фінальна ціна на газ зросте на 5-10%, то, на мою думку, нічого страшного не станеться. Але, звісно, потрібно дуже швидко зробити оптимізацію ГТС, щоб не перекладати на населення всю вартість підтримки надлишкової потужності ГТС.

Нагадаю, що наша ГТС була побудована з можливістю транспортування 145 млрд кубічних метрів на рік. Зараз через неї йде 14 млрд кубів на рік. І нічого не було зроблено, щоб її оптимізувати. І тут я не звинувачую нинішнє керівництво ОГТСУ. Я сам три роки керував компанією. І не зміг закрити жодної не те щоб компресорної станції, а хоча б газорозподільчої.

Є постанова уряду №209 від березня 2018 року, якою затверджено Порядок виведення з експлуатації магістральних трубопроводів. То там така дурня була написана, що тільки п'ять років потрібно документи збирати. Наприклад, потрібен дозвіл від Держатомрегулювання. Ну яке воно має відношення до ГТС? Або потрібне проведення громадських слухань. Потрібна велика кількість довідок.

Врешті-решт нічого не вийшло, а в Міненерго нам неофіційно сказали: "Знаєте, зараз влада така, а потім буде інша. І коли буде інша, до нас прийде прокурор і спитає: а навіщо ви дозволили зруйнувати нашу могутню ГТС?".

Повертаючись до запитання: ціни зростуть на внутрішнє транспортування, але некритично. Звісно, треба оптимізувати систему. В мене був план такий: на першому етапі зробити перепрофілювання. На непотрібних компресорних станціях можна встановити газову генерацію. Там є газ, є підведена лінія для видачі електричної потужності, є вільний майданчик – є все, що потрібно.

Другий крок – це оптимізація. Тобто закриття непотрібних КС. І третій крок – це модернізація тих 10-12 станцій, які працюватимуть. Ці машини були побудовані у 70-80 роках. Переважно для них потрібні російські запчастини.

Взагалі, ГТС зараз працює тільки тому, що є компресори-донори, які розбирають на запчастини. До війни ми запустили тендери на реконструкцію чотирьох КС. Але через початок вторгнення були вимушені відкласти ці проєкти.

Припустімо, що колись влада в РФ зміниться. Хіба не корисно зберегти потужну ГТС, щоб в майбутньому заробляти на транзиті газу?

Там вже 25 років нічого не змінюється. То що, нам ще 25 років чекати, тримати цю систему в 145 млрд кубів транзиту, сподіваючись що колись там щось зміниться? В цей час вони зароблятимуть $5 млрд щороку, кидати нам на голову "шахеди" і ракети.

Крім того, весь світ рухається в бік відмови від вуглеводнів. Європа активно переходить на відновлювальні джерела енергії і взагалі планує відмовитись від російського газу з 2027 року.

Якщо щось зміниться, ніхто не заважає нам побудувати нові КС. Нову компресорну станцію будувати два роки. Побудуємо і будемо транзитувати більше. По-друге, ніхто не збирається викопувати труби. Там проведена діагностика, гідравлічні аналізи. Вони можуть слугувати ще довго.

І не забуваймо, що зараз вже побудовані і не використовуються газогони ПП1, ПП2, Ямал-Європа. Якщо влада в РФ зміниться, то ніхто не використовуватиме всю потужність ГТС України, як би нам цього не хотілося.

Також Нафтогаз каже про необхідність збереження ГТС в разі можливого експорту газу з України в майбутньому.

По-перше, припинення транзиту ніяк не завадить експортувати газ, коли буде така можливість. По-друге, я не розумію, чому Нафтогаз коментує транзит? От у нас в 2019 році відбувся анбандлінг (відокремлення постачання від транспортування. – Ред.). Транзит можуть коментувати або ОГТСУ, або Міністерство енергетики. У Нафтогазу якісь фантомні болі.

Але ж чинний транзитний контракт з української сторони підписав саме Нафтогаз.

Чому так сталось? Я був учасником тих подій у грудні 2019 року. Уявіть собі ситуацію. Лічені дні до кінця року, коли транзит має припинитись. Паніка. Наш президент тисне: давайте підписувати, тому що росіяни мали заплатити $3 млрд, які вони програли в арбітражі. Європейці тиснуть, тому що зима йде, а газу немає.

Там мав бути контракт або напряму між ОГТСУ і Газпром експортом, або ОГТСУ з іншою європейською компанією. Але в останню мить ця європейська компанія передумала. І тоді росіяни почали наполягати на тому, щоб контракт був підписаний з Нафтогазом.

Міллер (голова правління Газпрому Олексій Міллер. – Ред.) при мені почав говорити, що ОГТСУ вони не знають – компанія була створена щойно, а Нафтогаз знають. І тому погодились, бо вже не було часу шукати інші варіанти.

Звичайно, якби війни не було, ми б були зацікавлені в збереженні транзиту. Але ж іде війна. Ми розуміємо, що щось втратимо, але жертва з російської сторони буде набагато більшою. От ми атакуємо російські НПЗ. І це завдає збитків РФ у сотні мільйонів доларів. А тут офіційно, без будь-яких спеціальних операцій, ми можемо заподіяти РФ збитків у $11 млрд на рік, якщо відмовимось від транзиту їхніх газу та нафти. Тому я категорично проти подовження транзиту.

Розкажіть, чи критичним буде припинення транзиту для європейських країн, які отримують російський газ через нашу ГТС? Наразі це – Австрія, Словаччина і Молдова.

Що стосується Молдови, російський газ отримує лише невизнана Придністровська молдавська республіка (ПМР). Правий берег Дністра отримує газ з Європи. Частково через Румунію, частково через Україну. Але це не російський газ. Там жодних проблем немає.

І навіть для ПМР, де розташована Молдавська ДРЕС, є рішення – вони можуть отримувати російський газ через Туреччину, Румунію та Україну на самому кінці маршруту. Для цього потрібно лише забронювати потужність.

Тут треба сказати про Угорщину. Основний обсяг газу вона отримує з РФ через Турецький потік. Трохи ще купує у Словаччини той газ, який транзитується через нас. Але напряму ми не постачаємо їм газ з 2021 року.

Щодо Австрії та Словаччини нагадаю, що з 2020 року обидві ці країни планували отримувати газ з Північного потоку – 2 через Німеччину. З Німеччини були побудовані додаткові газогони. В 2019 році щось ні Австрія, ні Словаччина не голосили, що потрібно зберегти транзит через Україну, бо у них є якісь складності. Тому ніяких технічних проблем переорієнтуватись на інші джерела там немає.

Австрія ніколи і не казала, що у них є якісь проблеми замістити російський газ. Вони казали інше – що мають договір з Газпромом, згідно з якими зобов'язані купувати цей російський газ до 2040 року. Тобто Газпром зобов'язаний його поставити, а австрійські компанії ­– його купити. Про це нещодавно розповідав в інтерв'ю керівник австрійської компанії OMV.

Тобто, якщо Україна не подовжить транзит, Австрія знайде інші джерела, а Газпрому скаже, що не може виконувати договір через форс-мажор?

Щобільше, вони ще скажуть: "Газпром, це твоя відповідальність – доставити газ на центральний європейський газовий хаб в Баумгартені, плати штрафні санкції".

Молдова загалом, включно з ПМР, споживає близько 3 млрд кубів газу на рік. Скільки споживають Австрія та Словаччина?

Словаччина – 5 млрд кубів на рік. Австрія – до 7 млрд кубів. Це не дуже серйозні обсяги. Взагалі немає жодних проблем замістити такі обсяги.

Поясню, в чому інтерес Словаччини. Перше – у них є договір на транзит російського газу з Газпромом. Такий самий як у нас. Він діє до 2028 року. Газпром щороку сплачує їм $600-700 млн за потужність. Друге – Словаччина купує російський газ і з маржею перепродає його в інші країни. На цьому непогано заробляє.

На транзиті заробляє словацький оператор ГТС – Eustream, а на перепродажі – їхній найбільший трейдер SPP. Я оцінюю щорічний сумарний заробіток цих двох словацьких компаній від операцій з російським газом у $1,2 – $1,5 млрд. Це дуже суттєві гроші для Словаччини, тому уряд Роберта Фіцо так за них бореться.

Відомо, за якими цінами купують газ словацькі чи угорські компанії?

Ні. Це комерційна таємниця. Постачання газу з РФ завжди було елементом політики. Скільки росіяни дають відкатів, щоб лобіювати проросійських політиків в цих країнах, ми можемо тільки здогадуватись. Це відверта політична корупція. Ми бачимо, що ці дві країни за гроші Кремля зараз розхитують європейську єдність.

Нагадаю, що ці дві країни – члени НАТО. І вони на двох відправляють в РФ більше ніж $10 млрд на рік і водночас чекають, що НАТО їх захистить від РФ в разі чого.

Президент Азербайджану Ільхам Алієв, який заявив про готовність через Україну продавати газ в Європу, каже що цього року поставить в ЄС 13 млрд кубів газу через Туреччину. Чи можливо, що частину цього обсягу він переспрямує через Україну?

Спочатку через Росію. А вже потім – через Україну. Для чого? Щоб РФ в будь-який момент перекрила йому цей шлях експорту? До того ж азербайджанська держкомпанія SOCAR вклала кошти в будівництво газогону TANAP (Трансанатолійський газогін з Азербайджану через Грузію та Туреччину в Європу. – Ред.).

Тобто SOCAR вклала кошти в TANAP, а тепер сама собі скаже: та хай цей TANAP банкрутує, ми краще продаватимемо через Росію, яка може в будь-який момент зупинити цей транзит?

Зараз потужність TANAP – 16,2 млрд кубометрів газу на рік. Але технічно його можна легко розширити до 31 млрд кубів на рік. Для цього потрібно побудувати чотири компресорні станції. Проєкт такого будівництва оцінюють в $1,3 млрд.

Тому Алієву немає ніякого сенсу постачати через РФ та Україну власний газ в Європу. Є лише один сенс такої схеми – коли відбуватиметься заміщення. Тобто той самий російський газ транспортуватиметься Україною під виглядом азербайджанського.

Ще раз: Азербайджан та РФ – конкуренти в постачанні газу країнам ЄС. Якби у Алієва і були додаткові фізичні обсяги газу, яких зараз об'єктивно немає, він би ніколи не постачав їх через територію РФ.

Якщо повністю прочитати, що говорив Алієв на Форумі в азербайджанській Шуші 20 липня, де заявив про звернення ЄС та України з проханням забезпечити транзит газу, в нього був ширший меседж до Європи. Він нарікав, що європейці не хочуть укладати довгострокові контракти на закупівлю газу, тому Азербайджан не може інвестувати у розвиток своїх газових родовищ.

У вас є інформація, чи підтримує Брюссель продовження транзиту російського газу через Україну?

Я місяць тому був у Брюсселі. Спілкувався з колегами, з якими підтримую стосунки по старій пам'яті. Намагався дізнатись, хто з Європейської комісії (ЄК) підтримує цей проєкт? Можу сказати, що немає жодної людини в ЄК, яка б займалась цим питанням. Вони кажуть: це – маніпуляція.

Якщо ви подивитесь висловлювання Алієва, він зазначив, що до нього звернулось "керівництво країн ЄС". Можливо, він мав на увазі керівництво Словаччини та Угорщини.

Тим більше було офіційне повідомлення від ЄК про те, що жодних проблем у Європи у разі зупинки транзиту через Україну не буде.

Чернишов натякав, що азербайджанський проєкт – це не єдина альтернатива для подовження транзиту. Можемо поміркувати, які ще можливі проєкти? Газ з Туркменістану? Газ з Казахстану?

Проговорімо. Казахстан сам імпортує газ з РФ зараз. Узбекистан теж імпортує газ з РФ. Так, можливий Туркменістан, який видобуває багато газу. Але я вам нагадаю, що колись вони вже постачали газ у РФ для подальшого перепродажу. Та 2009 року газогін на території Туркменістану несподівано вибухнув. Тому Туркменістан зараз зосереджений на постачанні газу в Китай. Вони вже награлись в ці ігри з РФ.

А якщо це буде схема свопу (заміщення), тоді це може бути газ із Ліхтенштейну, із Китаю, із Сінгапуру, звідки завгодно. Але кошти отримуватимуть росіяни.

До війни я послідовно підтримував збереження транзиту. Але за європейськими правилами. Для цього в РФ треба провести анбандлінг – відділити оператора ГТС від постачальників та позбавити Газпром монополії на експорт газу газогонами. Але зараз війна. Для нас це не має сенсу.

Збитки Газпрому в першому півріччі 2004 року – 480 млрд рублів. У РФ усе дуже погано з економікою. Вони вже обговорюють на форумах підвищення цін на газ для внутрішніх споживачів. Для Газпрому постачання на внутрішній ринок завжди було збитковим. Раніше були кошти це компенсувати від експорту. Зараз немає. Треба дотискати їх.

Про транзит нафти

Посилення санкцій проти Лукойлу рішенням Ради нацбезпеки і оборони (РНБО), яке було введено указом президента від 24 червня, ніяк не вплинуло на фізичні обсяги транзиту нафти через українську частину нафтопроводу "Дружба". Чи є у вас розуміння, навіщо політичне керівництво України зробило цей крок?

Я не знаю напевно. В мене є дві теорії. Перша – це наша дурня. Таке буває, що ми ухвалюємо якісь рішення і не розуміємо, які будуть наслідки.

Якщо пам'ятаєте, рік тому один заступник міністра енергетики підготував рішення про введення сертифікатів на походження автогазу, щоб запобігти імпорту російського автогазу в Україну. Але потім в цю постанову ще додали і звичайний газ. В результаті імпорт газу в ПСГ зупинився, бо митниця почала вимагати такі сертифікати (постанова Кабміну №459 від травня 2023 року. – Ред.).

Європейці тоді дуже здивувались: а де ж нам взяти сертифікати походження газу, якщо ми купили його на європейській біржі? Через це рішення митниця на три тижні повністю зупинила імпорт газу в Україну (поки Кабмін не скасував цю вимогу постановою №577. – Ред.).

Тому "фактор ідіота" в українській політиці не можна виключати.

А яке друге припущення?

Друга теорія – вона така, більш конспірологічна. В РФ зараз йде так звана м'яка реприватизація. Багато активів, які були придбані ще в 90-х, змінюють власників. І Лукойл став однією з таких компаній. Його власника Вагіта Алекперова виперли з посади президента компанії ще в квітні 2022 року. Замість нього керівником поставили Вадима Воробйова. Це колишній помічник Сергія Кірієнка, заступника голови адміністрації Путіна.

В Лукойлі почались кадрові перестановки. І за останні пару років 5 топменеджерів Лукойлу померли тим чи іншим способом. Хтось повісився, хтось випав з вікна лікарні, хтось помер від серцевого нападу.

Але тепер Лукойл потрошку починають розбирати ­­– забирають перспективні родовища. В РФ є два нафтогазові зубри – керівник Роснєфті Ігор Сєчін та керівник Газпрому Олексій Міллер. Зараз, коли у Газпрому великі збитки щодо газу, він дуже активно розвиває Газпром нєфть. Саме цій компанії перейшли деякі родовища Лукойлу.

Цікаво подивитись, хто замістив обсяги Лукойлу в нашій трубі? Якщо це Газпром нєфть забрала експортний виторг Лукойлу, тоді Кремлю, можливо, таке рішення щодо Лукойлу і було потрібне.

Але це припущення не в'яжеться з тим, що прем'єри Угорщини та Словаччини Віктор Орбан та Роберт Фіцо почали істерику після такого рішення, хоча обсяги транзиту не змінились.

Так, це цікаве явище. Поговорімо про це. Чисто технічно, проблему з санкціями проти Лукойлу можна вирішити за два дзвінки. Лукойл мав зателефонувати в Татнєфть чи Роснєфть, сказати: хлопці, зробімо своп нафти – ми вам нашу нафту передамо на вході в Україну, а ви нам її повернете на виході. Тобто ніяких проблем ці санкції ні для кого не створили.

Але ми підставилися, і пішла вказівка з Кремля нашим словацьким та угорським "друзям". І почалась ця істерика. Якщо ви почитаєте угорські медіа, то там "нафтова криза", запасів "залишилось на кілька діб". Я вважаю, що Кремль, Орбан і Фіцо використали цю ситуацію.

Вони показують своїм виборцям: потрібно дружити з РФ, бо ми отримуємо від них дешеву нафту та газ.

Наскільки взагалі важливий для Європи той обсяг нафти, який постачається через Україну в європейські країни?

Через гілку "Дружби", яку ми обслуговуємо, досі постачається більше ніж 14 млн тонн російської нафти на рік. Нам це дає близько $250 млн на рік за транзит. А росіянам – не менше $6 млрд на рік.

На цьому нафтопроводі розташовані 4 нафтопереробні заводи (НПЗ). Два в Угорщині, один в Словаччині, які належать угорській компанії MOL, та один в Чехії, який належить польській Orlen.

Ми можемо побачити різний підхід. Чехи заявили, що з 2025 року повністю відмовляються від російської нафти. Вони розширили Трансальпійський нафтопровід TAL і качають нафту з портів Італії. Вони закупили казахстанську нафту, яка йтиме через КПК, далі через Чорне і Середземне море в Італію. Також вони обговорюють проєкт приєднання до нафтопровідної системи Німеччини, щоб отримувати нафту з балтійських портів Німеччини та Польщі. Тобто проблему вирішують.

Але є дві країни, які вдають, що навколо них нічого не відбувається. Хоча санкції ЄС на російську нафту були оголошені ще в червні 2022 року. В них було зроблено виняток для декількох країн, які не мають виходу до моря, ­– для Чехії, Словаччини та Угорщини.

Нормальні країни працюють, щоб отримати ресурс з альтернативних джерел. Для Угорщини та Словаччини теж є рішення. Можна відносно швидко і недорого розширити Адріатичний нафтопровід, який йде з Хорватії до Угорщини, та забезпечити свої НПЗ нафтою з Середземного моря. Але ж два роки ніхто нічого не робив.

І коли Фіцо каже, що Україна своїми діями ставить під загрозу енергетичну безпеку його країни, це лицемірна маячня. Це він, як прем'єр, ставить під ризик свою країну тим, що за 2 роки війни нічого не зробив для диверсифікації джерел надходження нафти.

В будь-який момент транзит може зупинитись незалежно від бажання України. Нас постійно бомблять, у нас масштабні відключення електроенергії. А нафтопровід працює на електриці. Ми можемо виключити електронасосні станції просто через те, що у нас люди без світла сидять по пів доби.

Окрім політичних, є причини того, що Угорщина та Словаччина так тримаються за російську нафту з "Дружби"?

Угорський бюджет отримує з цього додаткові кошти. Вони ввели додатковий податок на MOL. Він розраховується, як різниця між цінами на нафту марки Brent та Urals. Тобто угорський уряд наповнює бюджет завдяки купівлі дешевшої російської нафти приватною компанією.

Тоді виникає запитання: а чому їм так можна, а нам ні? Чому б нам не ввести додатковий податок на транзит? Якщо ми не можемо зупинити транзит через якісь зобов'язання перед країнами ЄС, ніхто не заважає нам збільшити вартість транзиту. Це було б прозоро і зрозуміло.

Я вже не раз казав про свій план. Враховуючи, що росіяни дуже зацікавлені в подовженні транзиту нафти і газу через Україну, нам треба обміняти його на три речі: деокупація Запорізької АЕС, припинення обстрілів енергетики та збільшення вартості транзиту через введення податку.

Нафтогазтранзит газуогтсутранзит нафти