"Багато бізнесів не зізнаються, що ветеранські, через упередження до них", – ветеран

Ветеран Тарас Лелюх з Полтави – підприємець з майже 10-річним стажем, громадський діяч, активіст. У липні 2024 року демобілізований після поранення.

На російсько-українській війні Лелюх з 2014 року. На фронт пішов добровольцем з посади керівника ІТ-департаменту великої компанії. Під час АТО/ООС спочатку служив у батальйоні "Азов", потім у батальйоні спеціального призначення "Полтава". З 24 лютого 2022 року – в окремому зведеному штурмовому загоні ПРТЦК та СП "Одін", потім у 10-му Армійському Корпусі.

Після демобілізації у листопаді 2015 року через рік заснував аграрне підприємство ТОВ "Деметра Агро-Груп" з побратимом та його дружиною.

В обробітку компанії 700 га сільськогосподарської землі. 95% земельних ділянок, які обробляє підприємство, належать учасникам АТО та членам сімей полеглих бійців. Вирощують кукурудзу, сою, пшеницю, соняшник.

У 2021 році Тарас Лелюх заснував громадську спілку "Бізнес Асоціація Захисників України "Коловорот Ареїв" (ГС "БАЗУКА"), яка допомагає ветеранам заснувати й вести власний бізнес.

В інтерв’ю LIGA.net Тарас Лелюх розповів про те, з якими проблемами стикаються ветерани, які хочуть започаткувати бізнес? Що чекає на військових, які вже мали бізнес до мобілізації? Та чому ветеранам потрібен закон про ветеранське підприємництво?

Чому ви вирішили створити власну громадську спілку? Яка в цьому була необхідність? Чому не доєдналися до вже наявних організацій?

Ми були у ветеранських організаціях. Але у ветеранів різні інтереси. І ми виокремили в одну організацію тих, хто вже мав свій бізнес або збирався його започатковувати. У нас громадська спілка, до якої входять і громадські організації, і фізичні та юридичні особи.

Але ми до спілки не приймаємо усіх без винятку, лише перевірених. Допомагаємо усім, але членами спілки можуть стати лише ті, хто відповідає певним критеріям.

У нас пів року перед вступом діє випробувальний період. Ми придивляємося до людини, як вона працює. Однією з наших умов, наприклад, є обов’язкова наявність зброї. Адже хто її не має, той не зможе захищати державу у разі раптового нападу.

Свою агрофірму ви заснували у 2016 році. Чого на той час ветерани, які хотіли створити бізнес, потребували найбільше? Який запит був?

Найбільшим тоді був страх, що не вийде. Дехто займався підприємництвом неофіційно. Надавали послуги, продавали щось, але не реєструвались. І це, скажімо так, з одного боку, ніби й легше, а з іншого – позбавляє багатьох можливостей.

Ми стали таким побратимам допомагати. На базі вже наявного бізнесу, нашої агрофірми, давали можливість безкоштовно користуватися принтером, офісом. Наш бухгалтер допомагав вести бухгалтерію. І ця підтримка давала можливість принаймні зробити перший крок.

Зараз багато приходить бійців та їхніх дружин, які теж хочуть розпочати власну справу, але бояться. Ми їм допомагаємо, дивимося на їхні можливості, аналізуємо.

Деяким, наприклад, не рекомендуємо одразу відкривати власну справу. Краще влаштуватися на роботу, навчитися, для того, щоб власний проєкт з часом успішніше вистрілив.

Адже "людина готова до бізнесу" і "людина хоче бізнес" – це величезна різниця. Я маю спеціальну освіту, досвід, проходив навчання. Можу за 15 хвилин визначити, чи людина готова до відкриття своєї справи, чи це поки просто бажання. Я під час бесіди ставлю близько 40 запитань, аналізую відповіді, дивлюся, як людина відповідає. І тоді вже зможу дати професійну рекомендацію.

Наприклад, нещодавно ми тестували продукцію – м’ясні джерки – одного ветерана. І я можу з упевненістю сказати, що ця ідея приречена на успіх. По-перше, це краще ніж те, що продається в роздрібній торгівлі. Цей чоловік професіонал своєї справи: він у Бахмуті, в інших містах відкривав великі заклади харчування. Він розуміється на технології приготування, сам дуже системний у роботі, професійний, має три вищі освіти. Тому я впевнений, що це буде дуже успішний проєкт, який швидко масштабується.

З чим сьогодні стикаються ветерани-підприємці та їх родини, які хочуть розпочати власну справу?

Багато підприємців-початківців стикаються з проблемами, які нам зробили законодавці. Найперше – це неможливість отримати кредит у банках. Наразі військові звільнені від сплати штрафів та пені за несвоєчасну сплату платежів за кредитом (ч.15 статті 14 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". – Ред.).

Своєю чергою через це жоден банк не хоче видавати кредити. Навіть державні. Ні у ПриватБанку, ні в Ощадбанку неможливо отримати кредит ані військовослужбовцям, ані найближчим членам їх сімей. Навіть якщо ти запевняєш, що будеш платити, маєш заставне майно, банки все одно відмовляють. Бо в разі чого, вони не зможуть ці кошти стягнути.

Ще працівники банків бояться, що боєць загине і його сім’ї не буде чим розрахуватися. Але ж у такому разі держава виплачує 15 мільйонів гривень протягом кількох років. Тобто банкам буде чим "поживитися".

Ми це питання нещодавно порушували на зустрічі з Асоціацією українських банків, де були представники Нацбанку, депутати. Зараз над ним працюють. Бо без кредитів запустити бізнес дуже важко.

Що саме для цього потрібно змінити у законодавстві?

Є два варіанти вирішення проблеми – демократичний і правильний. Правильний варіант – це встановити банкам штрафні санкції за необґрунтовані відмови видавати кредити військовим. Тому що одна справа, коли у людини погана кредитна історія, а інша – що людині відмовляють, бо він чи вона військові.

Демократичний варіант – внести зміни до закону про те, що норма про ненарахування пені та незастосування штрафних санкцій розповсюджується лише на кредити, взяті людиною до мобілізації. Щоб військовий, сидячи в окопі, не переживав, що йому нараховуються відсотки.

Якщо ж кредит береться після мобілізації, ці норми не застосовуються.

З чим тоді стикаються досвідчені підприємці, які вели бізнес до того, як пішли воювати?

Є три основні питання у тих, хто мав бізнес до того, як пішов воювати. По-перше, це поточний стан справ. Згідно із законом, коли тебе мобілізують, твоє підприємство може не сплачувати податки до бюджету. (Підприємець (ФОП) у разі його мобілізації звільняється від сплати Єдиного соціального внеску, Єдиного податку та ПДФО, а також від подання звітності щодо них на весь строк його служби. Розділ 20, підрозділ 10, пункт 25 Податкового Кодексу. – Ред.).

Але ця норма діє лише на словах. Насправді, для того щоб мобілізованого підприємця звільнили від сплати податків, потрібно до податкової подати довідку за формою 6, видану частиною, про те, що боєць перебуває на такій-то посаді у такій-то частині.

Зробити це треба протягом 10 днів після мобілізації. А взяти її дуже важко буває. Особливо, коли ти сидиш в окопі й не знаєш, до кого звертатися. Моєму підприємству, наприклад, нарахували пеню ще за 2022 рік. Зараз вирішую питання з податковою, де мені кажуть іти до суду і в судовому порядку добиватися скасування цих нарахувань.

Ще одна велика проблема – це клієнтська база. Наприклад, з нашої спілки понад тридцят бійців пішли на війну. І поки вони не займалися справами, клієнти пішли до інших. І от коли військовий повертається, хоче перезапустити справу, а клієнти вже чужі, вони звикли купувати в когось іншого.

Держава зробила нерівні умови. Бо сьогодні той, хто відкупився від мобілізації, і ветеран – вони у діаметрально протилежному становищі. Ветерану ще треба час, щоб адаптуватися, згадати, що він робив і як. Він за час служби випав зі своєї справи, може не знати нових тенденцій. Клієнтську базу треба створювати з нуля, а споживачів в Україні залишилось значно менше, бо багато людей виїхало.

Є ще один важливий нюанс, про який сьогодні не надто хочуть говорити. Багато бізнесів не розповідають, що вони ветеранські. Існує якесь таке упередження серед людей, що якщо ти прийдеш за товаром чи послугою до ветеранського бізнесу, то там на тебе чекатиме ТЦК.

Є ще психологічний момент. Ті, хто не воював, автоматично відштовхують все військове, уникають ветеранів. Про це ніхто не хоче казати. Але про це вже треба трубити зараз. Про те, наскільки ось ця вибіркова мобілізація створила велику прірву між цивільними і військовими.

Як складаються стосунки у ветеранів-підприємців із владою на місцях після повернення? Ветерани часто скаржаться на бюрократію.

У нас із місцевою владою склалися хороші відносини. Зараз виконувачкою обов’язків міського голови Полтави є колишня військова Катерина Ямщикова, яка нас розуміє.

Полтавська міська рада надає підтримку ветеранам-підприємцям, які зареєстровані на території громади. Цього року запустили конкурс, і ветерани отримали грошові ваучери на розширення виробництва.

Також був конкурс серед ветеранів-виробників товарів подвійного призначення. В межах цього конкурсу було виділено близько 10 млн грн. Ветерани, які їх отримали, придбали обладнання. Це все було профінансовано чисто з міського бюджету.

З обласним бюджетом трохи складніше, там ніколи немає грошей. Але співпраця є, розв'язуються питання. Не так успішно, як з міською владою, але результати є.

Водночас бувають випадки, коли ветерани стикаються з тими чиновниками, хто звик сприймати підприємців як овець, яких треба "стригти". Наприклад, для того, щоб поставити вивіску на магазині, треба заплатити 5 тисяч доларів хабаря. Інакше ти її не узакониш, прийдуть, зріжуть і ще й оштрафують.

Але загострене почуття справедливості, яке виникає в учасників бойових дій після захисту України, більшості не дає платити хабарі, з кимось рішати, домовлятися.

Ми спілкуємося з органами влади і намагаємось подібні питання вирішувати. Приміром, була зустріч з керівництвом Податкової служби області. Вирішували питання оподаткування фінансової допомоги, яку ветерани отримують від Ветеранського фонду. Оскільки держава не зробила Міністерство ветеранів податковим агентом, на цю допомогу ветеранам нараховують податки – 19,5% (ПДФО і військовий збір. – Ред.) для ФОПів 1 і 2 групи і 5% для ФОПів третьої групи.

А тепер уявіть: якщо маржинальність бізнесу 5-10%, а податків нараховано 19,5% – то про яку прибутковість можна говорити? Після сотень звернень від ветеранів, наразі, прийняли зміни, що ці кошти від Ветеранського фонду класифікуються не як грант, а як державна фінансова допомога, яка не оподатковується.

Щодо можливостей. Чи знають ветерани, де вони можуть отримати сьогодні допомогу? Чи доходить до них інформація про різні програми, гранти? Чи достатньо мають підтримки, аби написати заявку на той самий грант?

Написати пропозицію – не найбільш складне питання. Написання гранту можна просто замовити і є високі шанси отримати кошти. Але ж мета – не просто отримати грант, а розвиватися, створити робочі місця і прибутково працювати.

Ми для цього проводимо безплатні навчання для ветеранів. Наша спілка орендує приміщення у Полтавському університеті економіки і торгівлі. Ми з навчальним закладом розробили спільні програми. Вже понад 100 ветеранів і їхніх родин пройшли навчання протягом останнього року. З їх числа було отримано понад 80 грантів. І вже відкрилися у нас ветеранські кафешки, виробництва, цехи, агропідприємства.

Сьогодні Полтавська область на першому місці з розвитку ветеранського бізнесу в Україні. Полтавщина отримала найбільше ветеранських грантів від DVV International (Представництво німецької (неурядової) організації "Німецьке об`єднання народних університетів". – Ред.), посідає друге місце після Києва з отримання грантів від Українського ветеранського фонду, перше місце з отримання грантів від єРобота. Ми над цим у спілці активно працюємо кілька років.

Яка ситуація з вашим особистим аграрним бізнесом? В якому стані ви його залишили, коли знову пішли до війська у 2022 році, і в якому стані він зараз?

У 2021 році він був дуже успішним. Обороти були понад 20 мільйонів гривень за рік. Все було чудово. Але у нас більш ніж половина працівників були ветеранами, які з 24 лютого теж пішли на війну.

Плюс ми на потреби військових одразу передали три автомобілі, офісну техніку. Ми розуміли, що якщо сюди дійдуть росіяни, нам нічого цього потрібно не буде.

Ми дуже багато вкинули в перемогу. І останні кілька років, скажу чесно, ледь в нуль виходимо. Ціни на зернові дуже сильно впали, бо зерновий коридор не працював. Пальне подорожчало вдвічі.

Працівники всі мобілізувалися, окрім жінок і ще одного бійця. Він теж є учасником АТО, але у нього троє дітей, дуже погане здоров'я. І тут без нього все повністю завалилося б.

На експорт ми не працюємо, бо не можемо сформувати потрібних за обсягом партій. У нас є свої ангари для зберігання зернових, які здаємо на елеватори у Полтавській області.

Лише зараз ми починаємо виходити на прибуток. Я вже 4 місяці як цивільний, то більше часу можу займатись підприємством. Ми хотіли розвивати садівництво, планували почати з осені 2022 року. Але, як бачите, плани трішки змінилися.

Щодо законопроєкту №10258 про ветеранське підприємництво, у чому його необхідність? Що він дає ветеранам?

Я був у робочій групі зі створення цього законопроєкту. В ході роботи ми стикнулися з величезною протидією, великою кількістю дурних правок. Були спроби ставити палиці в колеса на всіх етапах. Навіть у визначенні, що потрібно для того, аби підприємство стало ветеранським.

Адже до цього у нас взагалі не було визначення, що таке ветеранський бізнес. І от від Міністерства економіки була пропозиція взяти за основу критерій: якщо у підприємства 20% працівників є учасниками бойових дій, то його відносять до ветеранського бізнесу.

Ми виступили абсолютно проти. Бо ж відомо, як це робиться у нас: більшість працівників на підприємствах не працевлаштовані офіційно. Або працевлаштовані як ФОПи, щоб зменшити податкове навантаження. І от на фірмі, наприклад, працює 100 осіб. З них оформлені як наймані працівники 10. Керівник бере на роботу двох ветеранів – і все: це – ветеранський бізнес, можна користуватися всіма пільгами. Ми дуже жорстко проти цього виступили і не дали це ухвалити.

Нам вдалося домогтися, щоб до кінцевої редакції увійшло визначення, що ветеранським підприємством, якщо це ФОП, можна вважати підприємство, засноване ветераном або членом його сім’ї. Наприклад, дружиною.

Якщо засновується ТОВ, то у власності учасників бойових дій або членів їх родин має бути не менше 60% підприємства.

Чим допоможе визначення "ветеранський бізнес" ветеранам?

Це спростить отримання різного роду допомоги. Наприклад, є гранти від єРобота. Їх можуть отримувати і цивільні, і ветерани. Нам вдалося спільними зусиллями прописати умови так, що цивільні можуть отримати 250 тисяч гривень, а ветеран – 500 тисяч. Ось уже перевага.

Також є програми для ветеранів, де відшкодовується частина відсотків за кредитом. Або держава виступає гарантодавцем заставного майна, якого може не бути у ветерана.

Також я виступав проти того, щоб ветеранів позбавляти сплати всіх податків. По-перше, це суперечить нашому договору з МВФ, який забороняє це робити. І з такою нормою цей закон просто не ухвалили б.

По-друге, податки повинні платити всі, бо це гроші, які йдуть на ЗСУ. Але ветеранам мають надавати більше можливостей для отримання кредитів, грантів.

Є ще один момент, який у багатьох країнах реалізований, і ми це також прописали в законі – щодо обов'язкового відсотка закупівель у ветеранських підприємств.

Наприклад, якщо ОДА або міська рада на мільярд на рік закуповує для своєї діяльності товари та послуги, то 20% з них мають бути придбані у ветеранських підприємств. Якщо ветеранські підприємства не мають можливості або не хочуть співпрацювати, тільки тоді можуть бути здійснені закупівлі в інших підприємствах. Така норма є в багатьох країнах, і це дуже допомагає.

Тоді зрозуміло, чому багато бізнесів хотіли б мати статус ветеранського. Це гарантовані закупівлі.

Так. Крім того, ми зараз розглядаємо можливість введення так званої ветеранської монополії. Нам у цьому дуже допомагає Міністерство ветеранів. Монополія взагалі – це погано. Це дуже погано. Але на перехідний етап, умовно кажучи, починаючи з теперішнього часу і ще п'ять років після закінчення війни, можна поставити умову, аби надавати певні послуги або проводити певні роботи могли виключно ветерани.

Це можуть бути, наприклад, охоронні фірми. Треба надати можливість, охороняти всі комунальні, обласні, державні заклади виключно ветеранським охоронним фірмам. Окрім закладів підвищеної секретності, які мають охоронятися державною службою охорони.

До речі, в Полтаві є три ветеранські охоронні фірми, які навіть без цього закону успішні. Просто необхідно трохи допомогти. Не треба сильно балувати ветеранів. Бізнес – це конкуренція. І багато бізнесменів, зокрема ветеранів, прогорять. Треба це розуміти. Але ми можемо максимально зменшити цей відсоток шляхом створення спільноти підтримки.

Тому наша спілка надає різні види допомоги: з розвитку бізнесу, навчання, отримання грантів, створення бізнес-зв’язків, виходу на нові ринки, спільних закупівель. Головним гаслом нашої організації є – свій до свого, зі своїм по своє. Щоб гроші крутилися між ветеранами, щоб ми один в одного замовляли послуги, продавали продукцію. Щоб максимально залучатися і підтримувати своїх.

Які перспективи ухвалення законопроєкту, коли це може статися?

Можливо, і до кінця року. Але тут головне не поспішити, а правильно ухвалити. Можна одну кому не там поставити, яка вплине на весь розділ. Дуже важливо контролювати, які зміни будуть вноситись. Нам потрібен результат – щоб це дійсно допомагало ветеранам, їхнім сім’ям, а не просто відзвітувати, що затвердили закон для ветеранів. Ми для себе ухвалюємо цей закон, для себе його пишемо.