Торгівля на ураження. Куди Україні дівати зерно
Наразі три країни – Польща, Словаччина та Угорщина – наглухо зачинили двері для українського зерна. Гучніше всіх дверима обмежень грюкає Польща. Кожного наступного разу польські політики роблять це все драматичніше. Словаки та угорці на їхньому фоні непомітні. Щобільше, притомні з цих двох дають задню.
Назустріч 15 жовтня
Якщо на початку антизернової кампанії, у квітні, польські урядовці наче вибачалися за запровадження санкцій, то потім вони втратили береги.
"Чую, що на Польщу подадуть до суду за підтримку своїх фермерів. Але це сміховинно", – сказав вранці 19 вересня польській аграрний міністр Роберт Телус.
Президент Польщі пішов далі та порівняв Україну з "потопаючим". "Україна…перебуває в дуже складній ситуації, чіпляється за все що може… Звичайно, ми повинні діяти так, щоб захистити себе від того, щоб потопаючий не завдав нам шкоди", – заявив польський президент Анджей Дуда 19 вересня.
Після цього пролунали неадекватні погрози про біженців та зброю. Залишається сподіватися на те, що ці стендапи закінчаться після 15 жовтня, коли в Польщі пройдуть парламентські вибори.
Здається, пристрасті вже трішки вщухають.
Але зернове ембарго має реальні наслідки. За час запровадження обмежень для України торгівля з Польщею та країнами, що її підтримали, вийшла в мінус.
У 2023 році "посипався" також і торговий баланс зі Словаччиною та Угорщиною.
Яблука без качки
Україна днями дійсно подала до Світової організації торгівлі (СОТ) позови проти Польщі, Словаччини та Угорщини, які запровадили обмеження українського імпорту. Реальних результатів такого кроку слід очікувати, скоріш за все, у 2025 році. Тому що СОТ розглядає торговельні спори роками. Прикладом є "банановий конфлікт" між ЄС та південноамериканськими країнами, що експортують банани. Епічна тяжба тягнулася з 1991-го до 2009 року.
Разом із позовом Україна попередила про введення зустрічних обмежень на польські овочі та фрукти. Заступник міністра економіки Тарас Качка 19 вересня заявив, що Україна застосує ембарго на яблука, цибулю та ще деякі овочі з Польщі. На це Роберт Телус відповів, що удар по яблуках стане проблемою для Польщі, але країна впорається із цим.
Насправді польські яблука та овочі є другорядною статтею імпорту в Україну. З початку року їх ввезено на $58 млн. За весь минулий рік – на $93 млн. Не вражає масштабами також імпорт польської молочної продукції – цього року її закуплено на $63 млн. За минулий рік – на $75 млн.
Для того, щоб удар по польському імпорту був болючішим – а саме застосування симетричних обмежень в грошовому вимірі є найбільш дієвим в торгових війнах – потрібно звернути увагу саме на найбільш значущі статті імпорту з Польщі. Те саме стосується й ефективних обмежень щодо Словаччини та Угорщини.
Навіть експрес-аналізу структури українського імпорту достатньо, щоб зрозуміти, що використання інструментів повноцінної торговельної війни дорого обійдеться Україні. Всі три сусіди-"агрообмежувачі" є провідними постачальниками енергоносіїв. Отже, в разі повноцінного обміну санкціями Україна може отримати дефіцит автомобільного пального, а також проблеми з газом.
Майже всі групи товарів із ТОП-5 імпорту із зазначених країн є значущими для України, особливо в стані війни. Винятком є хіба що побутова електроніка. Але навіть в разі відмови від її імпорту із Словаччини та Угорщини, де її випускають на заводах відомих європейських мультибрендових компаній, слід очікувати просто зміни товарних потоків цієї продукції.
Для прикладу, після запровадження Україною ембарго на угорські праски німецького бренду їх постачатимуть з іспанського заводу того ж бренду. А в Іспанію відправлять угорські. Відповідно, зростання витрат на логістику позначиться на ціні імпортної праски в Україні.
Раціональне зерно. І м’ясо.
Попри обмеження імпорту в сусідні країни, Україна збільшила експорт своєї аграрної продукції в цьому році. Виручив "зерновий коридор", який надав вихід на світові ринки. За даними Державної митної служби (ДМСУ), за січень-серпень за кордон реалізовано сільхозтоварів на $14,6 млрд, що на 9% більше, ніж за цей же період торік.
Таке збільшення – на $1,2 млрд – зіставне із загальними обсягами торгівлі з тією ж Словаччиною. Разом із пальним, газом, автомобілями та зустрічними постачаннями з нашого боку. Як зазначає Ольга Трофімцева, ексміністр агрополітики України, масштаби та можливості українського сільського господарства занадто великі не лише для окремих європейських держав, а й для всього Європейського Союзу.
"Навіть логістика й інфраструктура країн ЄС, як на кордоні, так і в портах, не готова працювати з обсягами української аграрної продукції", – сказала ексміністр для LIGA.net.
Вал українського експорту дав стимул для розвитку польського свинарства, але це призвело до певного дисбалансу на глобальному ринку ЄС.
М’яка сила або коридори виходу
Мінагрополітики України 19 вересня повідомило, що готова нова процедура експорту санкційного агро (пщениця, кукурудза, ріпак та соняшник) в сусідні країни. Мова про надання ліцензій на експорт певним компаніям із погодженням їх країнами-приймачами. Саме такі вимоги висунула Єврокомісія. Хоча Польща та її поплічники вже показали своє ставлення до точки зору ЄК – вони її просто ігнорують.
Тому на найближчий час українським агроекспортерам прийдеться забути про ринки країн-сусідів. Вони занадто малі для українських масштабів навіть воєнних часів – наше зерно може просто пустити на дно тисячі польських, словацьких та угорських фермерів, що вирощують збіжжя. Натомість тамошні свинарі та птахівники не дуже радіють – вони втратили доступ до дешевої та якісної сировини. Які бонуси вони отримали в доембаргові часи – читайте тут.
"80% собівартості м’яса — це зерно. Польща є лідером ЄС з виробництва м’яса птиці й одним з лідерів щодо свинини. Від українського збіжжя ці галузі їхньої економіки отримують вирішальну конкурентну перевагу. Тобто від дешевшого зерна виграють самі поляки, отримуючи доступ до дешевших продуктів. Але, на жаль, голоси місцевих фермерів є організованішими й гучнішими" – каже народний депутат Мар’ян Заблоцький, ексголова Української аграрної асоціації.
Отже, замість вв’язуватись у сумнівну торговельну війну, вигідніше рухатися альтернативними шляхами, яких декілька.
По-перше, це відновлення маршрутів експорту аграрної продукції через Чорне море.
По-друге, це розвиток внутрішнього перероблювання аграрної сировини. Наприклад, це перероблювання кукурудзи та цукрових культур для виробництва біоетанолу, причому з перспективами його експорту. Ще один варіант – розвиток м’ясної галузі. Бізнес із вирощування великої рогатої худоби або свиней – це перероблювання збіжжя в продукцію із доданою вартістю, яка має попит. LIGA.net писала про те, що через брак пропозиції дефіцит м'яса в Україні зріс до 30% від річного споживання. Наразі його закривають постачанням із тих же країн-сусідок. На додачу на зовнішніх ринках також зростає попит на м’ясо.