Міністр агрополітики Віталій Коваль: "Не треба заграватися в регуляції"

Віталій Коваль очолив Міністерство аграрної політики та продовольства після Миколи Сольського, якого вибили з посади начебто за вказівкою з Офісу Президента. Як би там не було, новий аграрний міністр відразу стикнувся зі стрибком цін на базові продукти та необхідністю відстояти інтереси галузі під час формування державного бюджету на 2025 рік. Які важелі впливу до снаги новому керівнику та у яких напрямків агро найкращі перспективи – читайте в інтерв’ю.

Була офіційна заява представника Мінагрополітики про те, що до кінця року продовжиться подорожчання основних продуктів – молочних, картоплі, хліба. Для цього завжди знаходяться об’єктивні ринкові передумови – обсяги урожаю, витрати на доставлення, перероблення та зберігання, аномальні погодні умови або активність довгоносиків. Як Міністерство аграрної політики та продовольства має реагувати на такі виклики? Як врегулювати подібні коливання?

Ми тримаємо руку на пульсі, щоденно працюємо з аналітикою, розуміємо стан балансів щодо ключових сільгоспкультур, продуктів. Станом на зараз у нас є розуміння причин зростання цін, як і їх зменшення на певних напрямках.

Україна щодо більшості основних продуктів має профіцит – ми вирощуємо, виробляємо більше, ніж споживаємо. Наприклад, щодо зернової групи ми маємо коефіцієнт перевиробництва 3,5 – тобто вирощуємо в 3,5 раза більше, ніж потрібно країні.

Або розглянемо ситуацію із картоплею. Історично її споживання у нас становить 130 кг на рік на душу населення. Цього року ми зберемо 19 млн т картоплі. Це більш ніж достатньо. Ми точно знаємо, що дефіциту картоплі не буде. Щодо причин подорожчання картоплі. Дійсно, підвищилися ціни на дизельне пальне, добрива, насіннєвий матеріал, заробітна плата працівників. Це все складові собівартості. Тобто маємо об'єктивні, ринкові фактори. Водночас завдяки контролю балансу ми чітко бачимо, що загроз продовольчої безпеки країни немає.

Якими будуть ціни на базові продукти – молоко, картопля, хліб – до кінця року? На такі прості відповіді чекають більшість споживачів.

Залежить від декількох факторів. Зокрема від обмінного курсу. Адже він впливає на вартість імпортної складової собівартості. Також на вартість імпортних продуктів, якщо з’явиться потреба у конкуренції. Простими словами, для широкого кола споживачів, скажу так – за деякими групами товарів ціни можуть зростати. За деякими – навпаки, побачимо дефляцію, тобто здешевлення.

Щодо прогнозу ціни на молочні продукти, то наразі спостерігається зростання світових цін на молоко-сировину.

Щодо здешевлення. Виробники свинини, великі підприємства, повідомляють, що зараз вони продають м’ясо в 1,5 раза дешевше, ніж торік. Це сталося через перевиробництво, коли через дешеве зерно за два останні роки багато хто взявся за свинарство. Результат – спалахи африканської чуми свиней (АЧС) у дрібних виробників. Якщо вірус дістанеться до свинокомплексів, то через пів року виникне дефіцит м’яса. Які у вас як міністра є засоби впливу на такі події? Що ви будете використовувати для впливу на ринок?

Моя позиція як міністра – не треба заграватися в регуляції. Так, ми можемо вплинути на баланси, але кращий регулятор – це ринкова економіка. Ринок є ключовим елементом відкритих економік, а ми є країною з відкритою економікою.

Так, міністерством розроблено низку актів, що пов’язані із запобіганням, профілактикою і боротьбою з АЧС (африканською чумою свиней). Держпродспоживслужба забезпечує контроль за їх виконанням. Але одного лише державного регулювання недостатньо. Виробники мають самі розуміти, що їх виконання і забезпечить, а подекуди і унеможливить появу і поширення АЧС на окремих свинокомплексах.

Ніде в Європі немає чудодійної вакцини проти АЧС. Лише постійні, скрупульозні заходи безпеки проти цього захворювання на підприємствах, а подекуди і жорсткі та непопулярні методи дій із тваринами, що захворіли, є дієвими методами боротьби з АЧС.

Ситуація зі свининою – це краща ілюстрація того, як збільшення пропозиції знижує ціну. Так, водночас виробники м'яса почувають себе не дуже добре. Так, вони цього року втратять. Особливість аграрного ринку в тому, що тут немає низки стабільно прибуткових років. Можна отримувати два роки поспіль прибуток на одній культурі, на третій мінус, наступний рік позитивний, потім знову збитки.

Агросектор – це завжди циклічність. Тому аграрії звикли до цього. Наше завдання як міністерства чітко відслідковувати баланси. Якщо ми маємо, наприклад, неврожай продовольчої пшениці, то працюємо з трейдерами, готуємо меморандум для того, щоб утримати ту кількість зерна, яка потрібна на внутрішньому ринку.

Аналітична служба міністерства працює дуже чітко. Ми кожного ранку маємо звіти щодо обсягів експорту, який перетнув кордон. Бачимо, які товари в яку країну направлені, тому маємо уяву про залишки – тиждень до тижня, місяць до місяця.

Експорт зростає? У вас є грошова оцінка?

Так, динаміка позитивна. Цього року зростання становить 4%. Це приріст на майже мільярд доларів США – 800 млн, якщо бути точним.

Якби не блокада кордону польськими фермерами, сума була б ще більшою. Про що ви розмовляли з аграрним міністром Польщі? Буде чергова блокада?

Я вже провів зустрічі з міністрами 14 європейських держав. Моя позиція наступна – доводити будь-кому в Європі посил про те, що з нами ви стаєте сильнішими. Завдяки Україні ЄС може піднятися з четвертої позиції в світовому аграрному експорті на друге місце. Нам достатньо бути прогнозованими та передбачуваними.

Що є особливістю цьогорічного експорту?

На світовому ринку вторинних продуктів перероблення олійних, наприклад, шрот, Україна витісняє з ринків російську продукцію.

Це лише одна з ілюстрацій того, що в експорті все більше частка перероблювання.

В цьому треба віддати належне аграрному бізнесу України – він перебудовувався відповідно до нових умов. Ми бачимо інтенсифікацію виробництва, як технології роблять урожай більш контрольованим. Вже немає сподівань, надій на урожай – є чітке розуміння, як його забезпечити. Все більше зрошувальних систем, все частіше переходять із відкритих ґрунтів у закриті теплиці. Тобто фактично український бізнес переходить у модель індустріального, інтенсивного виробництва.

Багато в чому це сталося завдяки програмі державного кредитування 5%-7%-9%. Що з нею буде далі?

Я відверто захоплений авторами програми 5%-7%-9% та фахівцями, які її впроваджують. Можливо, ви будете здивовані, але, на мою думку, найкраще, що дала ця програма – це відбілення бізнесу. Тобто виведення його з тіні. Щоб отримати кредит за програмою 5%-7%-9%, треба відповідати певним критеріям. Наприклад, треба платити працівникам вище, ніж середня заробітна плата. Потрібно показувати прибуткову діяльність і показати джерела доходів бізнесу. Підприємці зрозуміли, що завдяки отриманому ресурсу під зменшену процентну ставку вони отримають більше, ніж будуть платити зарплату в конвертах і приховувати прибутки. Це перше.

Друге – широкий доступ до дешевого фінансового ресурсу. Цього року більш ніж 10 000 підприємств отримали пільгові кредити. Це 10 млрд грн, які підтримують розвиток економіки. Сьогодні в аграрній галузі є декілька десятків масштабних проєктів, які вже завершуються завдяки програмі 5-7-9%.

Можете сказати, про які саме проєкти мова?

Нагадаю, що за цією програмою був збільшений ліміт до 100 млн грн у разі створення переробних виробництв. Якщо звичайний аграрний бізнес може отримати до 20 млн грн, то все, що пов’язане з перероблюванням, доданою вартістю – до 100 млн грн. Тепер ми бачимо зростання кількості тваринницьких ферм, будівництво тваринницьких комплексів. Є приклади створення сироварен, є модернізація молокозаводів.

Разом із цим є проєкти з перероблювання пшениці, кукурудзи. Бізнес зрозумів, що ми маємо перейти в агроіндустріальну модель, а не просто аграрну. Експорт сировини – це не те, чим має пишатися країна. Зараз, навіть у такий важкий період, як війна, відбувається перехід від сировинної моделі до моделі доданої вартості.

Наше завдання зберегти цей рух. До кінця березня 2025 року програма діє. Ми вже працюємо над тим, щоб вона була подовжена.

Переробники молока повідомляють, що молока все менше. Воно як сировина дорожчає майже щотижня. Зменшується поголів’я корів. Ще щось, крім проєктів, які генерує 5-7-9%, робиться на цьому напрямку?

Нам дійсно не вистачає молока. А молоко завжди йде поруч із м'ясом. Червоного м'яса ми також споживаємо менше, ніж рекомендовано ВООЗ. Україна має шанс посісти провідне місце експортера м'яса і молока саме за природні умови нижчої собівартості. Ми можемо дійсно конкурувати на рівних із такими країнами, як Нова Зеландія, яка вважається чемпіоном за собівартістю.

Ми подали пропозиції до проєкту закону про Державний бюджет на 2025 рік щодо дотацій від держави для господарств, які мають від трьох до 100 корів. Щоб наступного року вони отримали 7000 грн на кожну. А також дотацію для вирощування овець – 2000 грн на кожну.

Для розуміння, раніше в Україні було 20 млн овець. Тепер – 2 млн. Треба вирівнювати ситуацію.

Те ж саме стосується наших пропозицій до бюджету на 2025 рік щодо закупівлі фермерами якісного племінного матеріалу, який буде покращувати продуктивність.

Мова про підтримку лише невеликих ферм?

Тваринництво – наш пріоритет. В цьому ми знаходимо розуміння навіть з асоціаціями, які захищають інтереси рослинницьких галузей. Адже тваринництво тягне за собою правильну сівозміну. І коли буде правильна сівозміна, у нас навіть буде більше продовольчої пшениці, наприклад.

Для нас важливо домовитися, щоб у бюджет потрапив такий напрямок підтримки, як компенсація витрат на купівлю породистих нетелей. Зараз шукаємо порозуміння щодо того, яка це доля від таких витрат. Це має стимулювати приріст стада. Також працюємо над тим, щоб була передбачена компенсація витрат на будівництво тваринницьких комплексів – до 25% вартості без ПДВ.

Ці стимули ми хочемо захистити, тому що є чимало релокованих тваринницьких підприємств, які перейшли від районів, де точаться бойові дії, в інші регіони. Вони потребують підтримки, щоб побудувати сучасні комплекси.

На посаді голови ФДМУ ви активно просували проєкт конкурсної суборенди державної землі. Ви робили розрахунки, як це вплине на ціни на землю? Адже площі ділянок, що виставлені на суборенду – а це довгостроковий термін, від 14 до 25 років – співставні з річним обігом землі, яку продають.

По-перше, головне в проєкті "Земельний банк" – це легалізація, відбілювання аграрного ринку загалом. Зараз на відкритих торгах і малі фермери, і великі агрокорпорації мають рівні можливості взяти державні с/г землі в оренду. Якщо земля оцифрована, ми розуміємо, хто на ній господарює, яку оренду сплачено – то це база для побудови однакових для всіх правил на ринку. Раніше великі чорні плями землі оброблялись нелегально, і вирощена на ній продукція породжувала виникнення розрахунків за "формою 2" – тобто готівкою. А це інші ціни, інші податки – або навіть їх відсутність.

Тепер кожний гектар землі, який переданий у суборенду на відкритому аукціоні, – це додаткові десятки центнерів легального зерна, шлях якого зрозумілий та простежуваний. А це умова доступу до європейських ринків.

По-друге, в фокусі проєкту саме ринок оренди землі, отже він впливає на рівень орендної плати. У нас торгується 1-2% землі. Водночас мільйони власників земельних паїв здають їх в оренду. Аукціони на суборенду державної землі в межах проєкту "Земельний банк" проведені із середнім показником 39 000 грн за га.

Раніше такі кошти осідали в кишенях недобросовісних менеджерів і ділків, які грабували країну. А сьогодні ми констатуємо детінізацію ринку землі, коли державний та місцеві бюджети отримуватимуть додаткові кошти. Це і є ті внутрішні резерви України, які вкрай необхідні для держави, що воює.