Бери, але не плати: нафтове ембарго Росії – не дуже хороше рішення. Є кращий метод

Найшвидший спосіб зупинити війну Росії проти України, окрім відкритого застосування військ НАТО на полі бою, – це вичерпання ресурсів РФ для фінансування війни. 

Близько 60% російських доходів – це продаж енергоресурсів: нафти, газу та вугілля, і Євросоюз готується запровадити ембарго на російську нафту.

Це непопулярний, але необхідний крок, який боляче вдарить по промисловості та потенційно може позбавити роботи мільйони європейців. Ці втрати безумовно варті виграшу – миру та добробуту на європейському континенті. Але чи це справді найкращий та єдиний вибір? Ми думаємо, що ні, та пропонуємо альтернативу – просто припинити платити.

Значний, але тимчасовий захід

Якщо Європа запровадить ембарго, це буде значний, але тимчасовий захід – його впровадження на постійній основі буде пострілом собі в ногу.

В ідеалі ембарго має виснажити фінанси Росії та тривати принаймні, поки вона не виведе усі свої війська з України. Навіть без додаткового тиску, це має статися, за різними оцінками, протягом 2-7 місяців, тобто швидше, ніж відбудеться повне запровадження ембарго.

Після цього ембарго потрібно скасувати – перш за все, щоб допомогти економіці Європи, а по-друге, щоб перетворити частину російських експортних доходів на репарації, які можна використати для відбудови України.

Тим часом Росія отримає потужні стимули для перенаправлення потоку нафти на схід, насамперед до Китаю, який наразі купує близько ⅓ російських експортних енергоносіїв, хоча й зі знижкою 30%.

На час дії ембарго Росія може збільшити цю знижку до 50% або навіть продавати за собівартістю. Коли ж ембарго врешті буде скасовано і експорт нафти до Європи відновиться, його обсяги не повернуться до довоєнного рівня. Це не лише зменшить розмір можливих репарацій, а й зробить Росію незалежнішою від України та колективного Заходу.

Є кращий варіант

Захід продовжує купувати російську нафту, як і раніше. Однак до кінця війни платежі накопичуватимуться на спеціальному рахунку в Європейському центральному банку. Але на відміну від механізму репарацій, у такому разі Росія взагалі не отримує доступу до цього рахунку до закінчення бойових дій та виведення своїх військ з України.

Такий підхід має багато переваг, оскільки означає значно менші витрати (економічні та політичні) для Європи та забезпечує кращі перспективи для України та Заходу.

Справді, між перенаправленням своєї нафти до Китаю зі знижкою 50% або продовженням її продажу до Європи за повною ціною з відтермінованою (на кілька місяців) оплатою, Росія може вибрати останнє. Особливо з огляду на те, що перший варіант передбачає значні фіксовані витрати. Це також створить додаткові стимули для Росії якнайшвидше вивести свої війська, оскільки $500 млн, які щодня потраплятимуть на рахунок до ЄЦБ, – доволі значна сума, щоб її можна було ігнорувати.

Сценарій з ембарго не містить такого додаткового стимулу, а він, безперечно, вигідний також і Україні. Водночас європейські платники податків та бізнес не побачать злету цін на газ до небес, оскільки імпорт нафти триватиме. 

Звісно, завжди існує ненульовий шанс, що Росія відмовиться від угоди, спалить мости та припинить експорт на Захід. В такому разі ми повертаємося до описаного вище варіанту ембарго. Різниця лише в тому, що тепер рішення ухвалить Росія, а не Європа.

Такий ворожий крок згуртує, а не розділить, європейських платників податків, що з політичної точки зору має переваги над ембарго, накладеним Європою, а також буде прийнятним варіантом для євроскептиків на кшталт Угорщини.

Такий сценарій безперечно можливий, однак його ймовірність не є стовідсотковою. Тож, хоча Європа досі має бути економічно готовою до ембарго, їй не слід запроваджувати його самій.

Колонка написана у співавторстві з Франком Гантером, професором Університету Ліхая, надана Вокс Україна