Обмеження цін не допоможе. Три кроки, щоб зламати нафтову та газову голку Росії

Міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу – G7 – було організовано після нафтової кризи 1973 року для пошуку спільних рішень щодо врегулювання глобальних викликів.

Порядок денний цьогорічного 48-го саміту G7, який відбувся з 26 до 28 червня 2022 року в Німеччині, фактично визнав, що основним викликом для людства є злочинний режим Росії, який має на меті зруйнувати єдність ЄС та НАТО для економічної експансії КНР через війну на європейському континенті, глобальну продовольчу кризу та рецесію.

Лідери Великої сімки продемонстрували єдність не лише у заявах, але й у плані подальшої протидії російській агресії, насамперед в оборонній сфері та масштабній підтримці України.

У частині економічних заходів прозвучала ідея щодо ембарго на продаж російського золота, яке переважно імпортувалось (88% або 206 тонн від усіх постачань у 2021 році) у Велику Британію. 

Від такого санкційного обмеження російські компанії недоотримають орієнтовно $20 млрд.

Також розглядались різні ідеї для обмеження доходів держави-агресорки від продажу нафти й природного газу. 

Уточнення. Відразу зазначу, що будь-яка форма співпраці з агресором є недопустимою і програшною у стратегічному вимірі. Залишається сподіватись, що такий підхід або переглянуть, або він буде короткостроковим і діятиме на період встановлення повної імпортонезалежності від російських вуглеводнів.

Цінові обмеження

Отже, стосовно російського газу розглядається введення цінового обмеження (price-cap) на обсяги, що надходять трубопровідним транспортом на європейський ринок. Водночас постачання через LNG-термінали контрактуватимуться за ринковою ціною. В основу такого концепту покладена гіпотеза, що Росія погодиться на фіксовану ціну збуту через відсутність альтернативних ринків реалізації й це призведе до зменшення обсягів фінансування агресора та часткової стабілізації ціни на спотовому ринку ЄС. 

Як наслідок, усі категорії європейських споживачів мають отримати природний газ за більш доступною ціною, що нібито дозволить уповільнити темпи інфляції та стабілізувати соціальні настрої в частині рівня комунальних платежів.

Насправді Росія ухвалила рішення перейти до активної фази ресурсної війни та найближчим часом повністю зупинити постачання газу на європейський ринок. Тому таку пропозицію агресор проігнорує, а сам факт пропозиції використає проти ЄС. 

Відтак, якщо протидіяти ефективно агресору, то в частині природного газу – це альтернативні джерела постачання та енергоефективне споживання.

Аналогічне цінове обмеження пропонується ввести щодо постачання російської нафти. Гарантом збереження фіксованої ціни мають стати міжнародні страхові компанії, які в іншому випадку втратить ліцензію.

Така санкційна модель також не запрацює з трьох причин:

По-перше, весь російський танкерний флот (80 суден) засертифікований компанією Совкомфлот (найбільша російська судноплавна компанія та один зі світових лідерів у морському транспорті вуглеводнів. – Ред.) в Індійському реєстрі судноплавства (IRClass). При цьому, навряд чи уряд Індії після чергового засідання групи BRICS (Brazil, Russia, India, China, South Africa) піде назустріч партнерам із G7.

По-друге, російська нафта може вже сьогодні безперешкодно відвантажуватись в іноземних портах за ринковою ціною – адже інша частина танкерів агресора переоформлена і ходить під прапорами ОАЕ, Греції та Ліберії. 

Окрім цього, договори купівлі-продажу російської нафти укладають в офшорній зоні Кіпру.

По-третє, Росія очолила сучасне піратство і використовує танкери без реєстрації або вимикає трекери на легальних суднах під час перевалки нафти. 

Загалом це створює загрози для безпечного мореплавства.

Що ж робити

Дієвішим варіантом стримування цін на російську нафту може стати або виключення агресора із формату ОПЕК+ (після цього російська нафта марки Urals коштуватиме менш як $25), або створення картелю семи високорозвинених держав-споживачів нафти, який об’єднуватиме 35% світового попиту. 

Такої ваги споживання G7 буде достатньо для встановлення цінового фарватеру, якого доведеться дотримуватись країнам BRICS.

Три кроки, щоб позбутися залежності

Перший крок по створенню картелю споживачів нафти – це спільна декларація та внесення змін до антимонопольного законодавства США та ЄС. Другий крок – розірвання всіх чинних контрактів на постачання російської нафти та укладання нових – вже з картелем семи високорозвинених держав-споживачів нафти. 

Третій крок – розширення картелю насамперед зі складу країн-учасниць Міжнародної консультативної групи з питань оборони України, що вперше зібралась 26 квітня 2022 року на військовій базі Рамштайн.

На завершення: свобода переможе рабство, зокрема і цінове.