Дарк-туризм, або поїздки до місць перемоги. Що це та як допоможе Україні після війни

Щороку мільйони туристів у всьому світі відвідують одні з колись найжахливіших місць на Землі: колишні зони бойових дій, аварій, катаклізмів і злочинів проти людства. Від Освенцима до Чорнобиля, від будинку Анни Франк до тюрми Алькатрас, меморіалів у пам’ять 11 вересня та геноциду в Кігалі. Бажання побачити на власні очі трагічні чи драматичні події – не нове для історії. Це явище називається дарк-туризмом, і хоч подекуди він порушує норми етики, йому сотні років.

Війна, як би це не звучало цинічно, створює у цій галузі також можливості для України. Вже сьогодні, за словами СЕО Visit Ukraine Антона Тараненка, в Україні є гіди, які організовують супроводи для журналістів і волонтерів деокупованими селищами та містами.

Що таке дарк-туризм і скільки Україна може заробити на ньому після війни – розбір LIGA.net.

Від Майдану до Чорнобаївки

О пʼятій ранку 24 лютого співзасновник турагентства "ХерсОн" Павло Білецький мав пірнати у море. Він готував новий напрям для свого спільного з братом Олексієм бізнесу. На додаток до турів Україною, він планував організовувати дайвінг-тури в Єгипті. Павло закинув спорядження до машини та разом із підрядниками виїхав на узбережжя. Втім, усі бізнес-плани несподівано обірвала війна – РФ розпочала своє вторгнення та йшла у напрямку його міста Херсона.

Забувши про дайвінг, Павло насамперед зв'язався з рідними, що залишилися у Херсоні, та почав шукати можливості повернутися до України. У місті на той момент залишалися його брат, батьки та вагітна дружина. У квітні зрештою його рідним вдалося залишити окупований обласний центр, а сам підприємець поставив бізнес на паузу та став волонтером. 

Саме як волонтерство, за словами Білецького, й зародилася у нього ідея створення туру до Чорнобаївки – селища, яке стало мемом і одним із символів українського спротиву країні-агресору. На його думку, це місце має бути музеєфіковано для збереження пам'яті про страшну війну, а наявність цього продукту на сайті його компанії – це форма збору донатів на потреби ЗСУ та населення на деокупованих територіях. "Через сайт ми вже зібрали приблизно $3 000", – розповів співзасновник турагентства "ХерсОн" LIGA.net.

Це не єдиний в Україні приклад майбутньої локації з дарк-туризму. Ще у 2013-2014 роках туроператор "Чорнобиль-тур", окрім поїздок до зони відчуження, також організовував волонтерські виїзди на Майдан під час Революції гідності та до зони АТО. Цією можливістю, як каже співзасновник компанії Ярослав Ємельяненко, скористалося кількасот іноземців.

"Це був один з інструментів допомоги", – говорить співзасновник Чорнобиль-туру, наголошуючи, що це не був дарк-туризм. Так, на його думку, у людей виникала можливість краще, зокрема зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки – чому розпочався Майдан, що спровокував конфлікт на Сході України. "Якщо людина хотіла допомогти ЗСУ, ми їй надавали список необхідного для армії – броники, каски, радіостанції. Вони це збирали, і ми вирушали з волонтерами на передок. Тур коштував туристам до $1 000 за добу", – додає він і підкреслює, що компанія на цих поїздках не заробляла.  

Розвага, що сягає корінням у дні гладіаторів

Для історії дарк-туризм – не ноу-хау, пояснює у своїх лекціях на цю тему засновник агентства "Тудой-сюдой" Олександр Бабіч. Як приклад він наводить американського письменника Семюеля Клеменса, більш відомого як Марк Твен. Він був одним із туристів, які 1867 року відвідали південь сучасної України, щоб подивитися на місця боїв у Кримській війні під Севастополем. Ще один приклад – екскурсії у XIX ст. місцями боїв часів Громадянської війни у США або тури на публічні повішення в Англії від Томаса Кука, батька туристичного бізнесу.

"Відтоді як люди почали подорожувати, вони їздять, щоб спостерігати за смертю, трупами та реліквіями, – пише географ Тоні Джонстон у книжці "Географія танатуризму". – Римські гладіаторські битви збирали натовпи з усієї Імперії. Середньовічні європейські паломництва до християнських місць смерті були буденністю. А в XIX ст. туристи та місцеві жителі Франції відвідували паризькі морги, які могли приймати до 40 000 відвідувачів на день".

Якщо глибше занурюватися в історію дарк-туризму, стає зрозуміло, що в Україні насправді чимало кейсів щодо цього напрямку. Личаківський цвинтар, Чорнобильська зона, Тюрма на Лонцького та Бабин Яр. Це одні з багатьох класичних локацій із дарк-туризму, які згадує у своїх лекціях Бабіч. Інші локації – це місця, пов’язані з Другою світовою війною, а також культом "Великої Вітчизняної війни", що стрімко набував популярності на теренах СРСР.

"Ця історія була настільки потужною, що організовували навіть туристичні поїзди, що їздили по місцях Другої світової війни", – згадує Бабіч. Утім, це робив не тільки СРСР. Мабуть, найбільш відомими у світі прикладами дарк-туризму є музей Аушвіц-Біркенау біля міста Освенцим, тюрма Алькатрас, дім Анни Франк в Амстердамі та Хіросімський меморіал миру.

Загалом, згідно з дослідженням організації Future Market Insight, минулого року світовий ринок дарк-туризму вимірювався у $30 млрд. Європа, Америка, Азія, Африка – онлайн-путівник, створений туристом Пітером Гогенгаузом, містить понад 1000 місць у 116 країнах, які вважаються локаціями з дарк-туризму. Наприклад, в Ізраїлі є тури, що пропонують відчути себе бійцем ЦАХАЛу, в США – можна відвідати військову частину, а в Польщі Фабрика Шиндлера пропонує "поринути в історію мешканців Кракова під нацистською окупацією".

Не виключно, що з часом подібних проєктів стане ще більше. За прогнозами Future Market Insight, до 2036 року, розмір ринку дарк-туризму може збільшитися на 20%. Попит пожвавлюють війни, політичні події та навіть кіно. Для прикладу, після виходу серіалу "Чорнобиль" на HBO, попит на тури в Зону відчуження зріс на 30-40%. 2019 року, за даними Ємельяненка, Чорнобиль відвідало 124 000 людей, 80% із них – іноземці.

Питання не тільки у грошах

Після війни, на думку Білецького, український туризм відродиться, і в іноземці залишиться  інтерес до України. "Ця жахлива війна є катастрофою світового масштабу. Зараз весь світ допомагає Україні, а після нашої перемоги важливо зберегти пам'ять про цю війну. Важливо правдиво та дуже обережно розказувати й показувати, що тут відбувалося", – вважає вінЗацікавленість Україною підтверджує й опитування 900 громадян США, на яке посилається The New Your Times. Близько 30% із них сказали, що хотіли б приїхати після війни до Маріуполя і подивитися на зруйнований завод Азовсталь.

Вже сьогодні, за інформацією СЕО компанії Visit Ukraine Антона Тараненка, в Україні є гіди, які організовують тури для іноземних журналістів деокупованими селищами та містами. Також у країні дедалі більше стає різних проєктів, що пропонують онлайн-тури до Бучі, Гостомеля та інших місць колишніх бойових дій. З’являються й більш предметні проєкти. Один із них – це солідарний туризм, який, за словами Ярослава Ємельяненка, підтримує агентство USAID.  

"Ми так їздили у Мощун. Солідарний туризм – це коли людина приїжджає в Україну не заради розваг, а щоб чимось допомогти – розібрати завали тощо. Це хороший проєкт, ми вже шість місяців над ним працюємо. На жаль, держава, як завжди, каже, що це не на часі", – додає він. За словами Ємельяненка, держоргани, як правило, так само реагували на їхні спроби організувати тури в Чорнобиль.

Водночас досвід Visit Ukraine показує, що реалізовувати серйозні проєкти з дарк-туризму без підтримки населення та держави не вийде. В серпні, за словами Тараненка, компанія планувала організовувати туристичні тури деокупованими містами. Однак через суспільну критику компанія була змушена цю ідею відкласти на потім. "Сама ідея право на життя має, але, ймовірно, пізніше. Після війни, після нашої перемоги, якщо люди та місцева влада будуть не проти, якщо гіди організують безпечні та доречні локації", – додає CEO Visit Ukraine.

Утім, що Бабіч, що Білецький, Тараненко та Ємельянено переконані: головною ідеєю післявоєнних проєктів із дарк-туризму мають бути не гроші, а меседж іноземним туристам про те, яке горе принесла війна у домівки громадян України. Через це Бабіч радить не нищити всі пошкоджені житлові будинки, а деякі з них залишити на знак пам'яті про минулі події. Як приклад Бабіч наводить Хіросімський меморіал миру, – руїну будинку, поруч із яким США скинули атомну бомбу в серпні 1945-му. 

"Я категорично проти, щоб поїздки до України сприймали як дарк-туризм. Це будуть поїздки до місць перемоги. До тих місць, що демонструватимуть усьому світові, як українці не втекли, як боролися за свою землю, і як увесь світ нам у цьому допомогав", – погоджується Ємельяненко.