"Кожна 20 компанія евакуйовується за кордон". Як війна вплинула на український бізнес

О п’ятій ранку співвласник меблевих компаній Арт-Пром та Метролюкс Олександр Бєляєв прокинувся від дзвінка сина. Перше, що він почув 24 лютого 2022 року, – шокований голос дитини: "Тато, Путін з'їхав з глузду. Він оголосив Україні війну".

Ці вісім слів стали для підприємця холодним душем: він до останнього вірив, що найгіршого вдасться уникнути. Всі його сумніви та надії розвіялись остаточно того злощасного ранку, коли над будинком Бєляєва пролетіли дві російські крилаті ракети.

"Було таке відчуття, що вони летять прямо у мій будинок. Саме тоді я зрозумів – це не жарти. Евакуював у безпечне місце сім’ю та поїхав на роботу", – розповідає він. Ухвалювати управлінське рішення треба було дуже швидко: бізнес Бєляєва розгорнутий майже у всіх стратегічних центрах України – у Запорізькій, Дніпропетровській та Київській областях.

Як розвиватимуться події? Що буде з бізнесом? Як врятувати та допомогти своїм співробітникам? Ці думки не залишають Бєляєва й досі. Єдине, у чому він і його бізнес-партнери не мають сумнівів, – під окупацією Росії їх підприємства працювати не будуть: "Так було у Молочанську (Запорізька область. – Ред.), відколи росіяни захопили місто, наша фабрика там не працює".

Щоб врятувати бізнес Бєляєв почав перевозити з-під Дніпра та Запоріжжя на Закарпаття та у Львівську область обладнання своїх компаній та готову продукцію. Його підприємства – одні з 400 компаній, які вже перемістили свої склади та обладнання у рамках держпрограми з релокації бізнесу.

Як держава допомагає перенести своє виробництво якомога далі від війни та з якими проблемами стикаються ті, хто вже переїхав?

Евакуація як спосіб вижити

За підрахунками KSE, за 47 днів війни внаслідок бойових дій пошкоджено, зруйновано або захоплено щонайменше 145 підприємств. Загальна сума задокументованих збитків сягнула $6,25 млрд.

Евакуація – один зі способів зберегти бізнес.

Ще 80 років тому, під час Другої світової війни, радянська влада евакуювала з України в Росію сотні підприємств. Наприклад, на базі Харківського тракторного заводу Радянський Союз побудував 1942 року у Сибіру Алтайський тракторний завод.

За оцінкою міністра економіки Юлії Свириденко, щоб врятувати свої активи на 17 квітня переїхало 400 підприємств, відновили роботу з них – понад 200. "Ми працюємо 24/7", – розповідає нардеп і голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев. На 16 квітня до Мінекономіки надійшло 1630 заявок на евакуацію від підприємств, уточнює він.

Переїжджають бізнеси усіх розмірів, пояснює інспекторка Ради Бізнес-омбудсмена (РБО) Юліана Ревюк. Але найпростіше це зробити малому та середньому бізнесу. "Зрозуміло, що тому ж барбершопу набагато простіше переїхати, ніж великій компанії. Хоча пріоритет – стратегічні підприємства та виробники продуктів харчування", – розповідає представниця РБО.

Географія евакуації різна. Бізнес обирає сам, куди переїхати, але тенденції вже відомі. Співвласник консалтингової компанії Advanter Андрій Длігач розповідає, що переважно бізнес переїжджає на Прикарпаття, Закарпаття та до Вінниці. 

"Можливостей для релокації більше ніж достатньо", – додає він. Погана новина: нерідко бізнес евакуйовується й за кордон. За оцінкою Длігача, кожна 20 компанія евакуйовується за межі України – від креативних агентств до IT та легкої промисловості.

Про виїзд українського бізнесу за кордон говорить і Юліана Ревюк. За словами інспекторки РБО, її організація зараз допомагає виїхати до Польщі одній високотехнологічній компанії та приватному університету з філіями у Києві, Харкові та Одесі. 

Чому бізнес евакуйовується з України? "Основна причина – це не розуміння, коли може закінчитися війна. Щоб врятувати бізнес, вони шукають альтернативу. З іншого боку, деякі компанії сприйняли війну як можливість зробити те, що постійно відкладали на потім", – пояснює Длігач. 

Що про таку тенденцію думають в уряді? Гетманцев переконує: про такі випадки йому поки що невідомо, якщо компанії й покидають країну, то лише своїми силами. "Наша мета - зберегти підприємства для України", – говорить нардеп.

Як держава допомагає бізнесу евакуйовувати підприємства

Держава допомагає бізнесу безкоштовно. "Це стандартний набір послуг. Обладнання можна перевезти залізницею та Укрпоштою. Заявку може подати будь-яке підприємство, якому загрожують бойові дії", – пояснює інспектор РБО Ревюк.

Загалом, охочим переїхати пропонують локації у дев'яти областях на заході України – на Закарпатті та Прикарпатті. Проте вибору набагато більше. Віднедавна, словами засновника Unit.City Василя Хмельницького, евакуювати свій бізнес можна навіть під Київ. Він особисто просив представників уряду розширити список областей на евакуацію.

Це дозволило підприємцю заселити у свій індустріальний парк у Білій Церкві підприємство бізнесменів із Харкова. "Вони мали вибір – переїжджати до Польщі або залишитися в Україні. Дозволити собі переїзд за власний кошт на Київщину до нас вони об'єктивно не могли – шалені збитки через війну", – заявляє Хмельницький.

В умовах війни бізнесу допомагає ціла команда – від податкового комітету Ради до Мініекономіки та Військово-цивільних адміністрацій, розповідає Гетманцев. "Це своєрідний кол-центр, який з'єднує бізнес із перевізником, допомагає з пошуком складів, житла та промислових майданчиків, – уточнює він.

Показовий приклад – історія Станіслава Петіна, співвласника компанії Пеле Тім. Вона спеціалізується на обробленні металів. Як розповів підприємець, його компанія за  сприяння Львівської ОДА переїхала з-під Києва до Богуслава майже за тиждень. Єдиний нюанс – переїзд залізницею його не влаштовував, тому довелося евакуйовуватися самотужки.   

"Наше обладнання – це фрезерні та токарні верстати ЧПК. Їх складно перевозити, вони важкі (4-5 тонн) та мають електронні блоки керування, які необхідно захистити від вологи та бруду. Також не рекомендується вплив вібрації. Тому ми відмовились від залізниці та розглядали лише вантажівки з напівпричепом", – додає Петін.

Ще один приклад – розповідь Олександра Бєляєва, співвласника компаній Арт-Пром і Метролюкс. За його словами Львівська ОДА надала його компаніям резервні склади, куди він перевіз частину своїх товарів із Павлограда: "Склади, звичайно, старенькі, їх потрібно модернізувати, але на безоплатній основі, для тимчасового зберігання підходять".

Держава намагається допомогти кожному, хто звернувся по допомогу, запевняє Гетманцев. Єдина умова – це гарантії для безпеки, тому в зоні бойових дій релокація неможлива. А це одна із проблем, яка ускладнює життя для всіх – як бізнесу, що хоче працювати в безпечному місці, так і уряду, який хоче підтримати економіку.

"Одного разу ми не змогли вивезти підприємство з Чернігова. Водії не захотіли туди їхати, бо там стріляли. Схожа ситуація була у колег у Рубіжному, тому ми виходимо з наших можливостей і пріоритетів", – пояснює Гетманцев. 

Проблеми та перспективи

Який економічний ефект матиме релокація підприємств на захід України? Це питання поки не має відповіді. Відповідний запит від LIGA.net у пресслужбі Міністерства економіки проігнорували. На думку Гетманцева, ситуація залежатиме від розвитку та географії бойових дій.

"Нам важливе кожне підприємство. Не дай Боже, війна затягнеться хоча б на декілька місяців, безперечно, ця програма стане основою для розбудови й розвитку нової української економіки", – каже нардеп. Однак першочергове завдання уряду – повернути людей на роботу, підтримати бізнес і економіку.

З цим є певні проблеми.

Підприємці-співрозмовники LIGA.net та чиновники зазначають: державна програма має свої недоліки, а вони ускладнюють процес евакуації бізнесу. Мова йде про шість таких проблем:

• різке зростання цін на оренду промислових майданчиків та складів;
• склади та промислові площі не модернізовані та вимагають ремонту;
• мала кількість в Україні вже готових і індустріальних парків, що працюють;
• дефіцит вантажних фургонів;
• проблеми з пошуком житла для своїх співробітників;
• страх за ключових співробітників, які будуть мобілізовані.

Поступово ці проблеми вирішуються, переконує Гетманцев. "Ми допомагаємо не лише із переїздом, але й шукаємо житло для працівників. Звичайно, це не будуть якісь VIP-умови. Безперечно даються гуртожитки. Якщо мова йде про кращі умови, люди самі собі щось шукають", – додає він.

Очевидно, що коли війна закінчиться, підприємства можуть повернутися або щонайменше залишити на західній Україні філію, прогнозує Ревюк. Таку ймовірність не виключає й Олександр Бєляєв. Він допустив, що одне чи два його підприємства можуть залишитись на Закарпатті після війни, щоб спростити логістику.  

"Головне – щоб у країні відбувалися реформи та була знищена монопольно-олігархічна система. Саме вона нас і послабила та дозволила на нас напасти. Ми маємо вийти із війни сильнішими", – додає бізнесмен.