Чому відчуження Укрнафти, Укртатнафти та інших компаній не минеться державі

Акції приватних компаній ПАТ "Укрнафта", ПАТ "Укртатнафта", АТ "Мотор Січ", ПрАт "АвтоКрАЗ", ПрАТ "Запоріжтрансформатор", повʼязані з Костянтином Жеваго, Ігорем Коломойським, В'ячеславом Богуслаєвим та Костянтином Григоришиним, тепер у власності держави Україна. Рішення про передання державі цих компаній було ухвалено на засіданні Ставки верховного головнокомандувача. За словами президента України Володимира Зеленського, такий крок був необхідним для забезпечення нагальних потреб сектору оборони.

Вилучені активи набули статусу воєнного майна, їхнє управління передано Міністерству оборони України.

До суті справи

Не пишіть, будь ласка, про "націоналізацію збитків". 

Перше, що важливо розуміти: Мотор Січ, Запоріжтрансформатор та особливо Укрнафта – це привабливі активи, що можуть генерувати значні прибутки. Укртатнафта втратила свій ключовий актив – Кременчуцький нафтопереробний завод (у травні вивели з ладу російські ракетні обстріли). Але компанія все одно має цінність. 

Лише АвтоКрАЗ, що виготовляє великовантажні автомобілі, входить в групу "Фінанси та кредит" Костянтина Жеваго, на сьогодні є проблемним активом у стані банкрутства.

Примусове відчуження активів, як і будь-яке інше порушення права приватної власності, яке не можна прямо і законно обґрунтувати протидією російській агресії чи компенсацією втрат від неї, – це удар по інвестиційному клімату, який не проходить без сліду.

Примусове відчуження Мотор Січі та АвтоКрАЗу в обставинах війни зрозуміле – ці підприємства є важливими виконавцями оборонних замовлень. Водночас акціонер Мотор Січі – В'ячеслав Богуслаєв – був затриманий за підозрою у державній зраді, а власник АвтоКрАЗу – Костянтин Жеваго – перебуває у міжнародному розшуку, поки сама компанія знаходиться у стані банкрутства. Запоріжтрансформатор є виробником обладнання для критичної інфраструктури, але необхідність саме відчуження цього підприємства – під питанням.

Вилучення ж у державну власність Укртатнафти та пакету акцій Укрнафти обґрунтувати безпековими потребами буде ще складніше, і ці дії держави напевне будуть оскаржені в судах.

Окрім того, акції Укрнафти та Мотор Січі (до накладеного раніше арешту через наявність порушень, зокрема щодо дотримання останньою компанією антимонопольного законодавства) знаходилися у вільному обігу, тому від націоналізації постраждали й дрібні міноритарні інвестори.

Наслідки відчуження

Якщо говорити про прямі наслідки в короткій-середній перспективі, то у випадку з Мотор Січчю та АвтоКрАЗом можна очікувати, що у разі швидкого призначення якісних управлінців та незалежних наглядових рад ці підприємства будуть ефективніше виконувати оборонні замовлення. Хоча АвтоКрАЗ – проблемний актив, який потребуватиме певних зусиль та вкладень для "перезапуску".

Щодо Укрнафти – Ігор Коломойський, маючи 42% акцій Укрнафти, блокував збори акціонерів і не давав державі контролювати компанію (державі  Україна в особі НАК "Нафтогаз України" до відчуження компанії належали 50% плюс одна акція). Вже сама можливість нарешті провести збори акціонерів та ухвалити, наприклад, рішення, що дозволять перенести центри прибутку назад в Укрнафту, створює значну цінність для держави.

У руках Міноборони 

Передача відчужених акцій на депозитарний рахунок Міністерства оборони України – сумнівний крок. Це виглядає, як бажання прикритися високим рівнем довіри до МОУ та скористатися винятками з процедур, які забезпечують підконтрольність та прозорість рішень влади. Також це несе репутаційні ризики для міністерства та створює додаткове адміністративне навантаження, яке відвертатиме ресурс від забезпечення армії.

А можна було інакше?

У держави були законні інструменти для того, щоб взяти ці підприємства під контроль на час воєнного стану і без відчуження акцій.

Подальша стратегія держави має бути різною для різних активів. Призначення якісних управлінців та наглядових рад є необхідністю, інакше позитивного ефекту від відчуження може не бути. 

Відкрите питання: яким чином будуть розраховуватися і виплачуватися компенсації за примусове відчуження, передбачені законом. І вочевидь, у переліку відчужених активів є кандидати на приватизацію. Або й на повернення їх попереднім власникам після війни, хоча правові позасудові механізми для такого повернення – під питанням.