Зміст:
  1. Про роботу в підпіллі, допомогу ЗСУ та втрату Шебелинського ГПЗ
  2. Про повільний Нафтогаз, проблеми з електроенергією та видобуток у 2023 році
  3. Про собівартість видобутку, російські диверсії та газову революцію за $1-2 млрд
    1. Про викликли, ренту та тихий конкурс від АРМА

Ім'я Олександра Романюка навряд чи відомо широкому колу людей. Утім, він добре знаний у своєму професійному середовищі. За плечима 46-річного менеджера різні управлінські посади в компанії "Укргазвидобування", "дочки" НАК "Нафтогаз України". УГВ, як скорочено називає її сам Романюк, – видобуває 70% українського газу. За оцінкою Романюка, навіть в умовах війни ринкова вартість Укргазвидобування з її родовищами та ліцензіями – до $10 млрд.

Читайте про бізнес без політики на каналі LIGA.Бізнес

У січні Олександра Романюка було звільнено. Так закінчилася його семимісячна каденція на посаді т. в.о. гендиректора Укргазвидобування, яка почалася в травні 2022 року. Сам Романюк стверджує, що пішов із компанії за власним бажанням. Це сталося через три місяці, як замість Юрія Вітренка Нафтогаз очолив колишній міністр Олексій Чернишов.

Журналіст LIGA.net зустрівся з Олександром Романюком в одній із кав’ярень Києва. Ініціатором зустрічі був сам Романюк. І хоч менеджер майже нічого не розповів про причини власного звільнення, Романюк не приховує своє критичне ставлення до Нафтогазу. Якщо при згадці про Укргазвидобування у нього виникають епітети "патріотична" та "професійна", то, згадуючи Нафтогаз, асоціації менеджера не надто ласкаві: "повільний" і "неефективний". 

Відмінність у поглядах пояснити не складно. З одного боку, він понад сім років свого життя віддав найбільшому нафтогазовому гіганту країни, брав участь у його трансформації, пройшов із ним усі поразки та перемоги. З іншого – він із середини знає всі недоліки роботи в державній компанії: з її бюрократією, скандалами та кулуарною боротьбою.

У інтерв'ю LIGA.net Романюк в деталях розповідає про невідомі до цього події: як 40 родовищ Укргазвидобування пережили окупацію, як її співробітники підпільно видобували газ у тилу росіян і як, попри війну, проблеми з електроенергією та обстріли РФ з артилерії, компанія планує збільшити видобування газу у 2023 році. 

Про роботу в підпіллі, допомогу ЗСУ та втрату Шебелинського ГПЗ

- Країна пережила шок у перші дні вторгнення Росії. Що в той момент відбувалося в стінах Укргазвидобування? Чи готувалися ви до того, що активи компанії опиняться на лінії фронту та стануть цілями російських ракет?

- Ще за пів року до повномасштабного вторгнення було створено мобілізаційний департамент. За його організацію відповідав генерал запасу ЗСУ. Ми готувалися до різних сценаріїв, зокрема до найгіршого. А найгірший сценарій – це коли зникає електрика та зв'язок. Втрата зв'язку – це втрата керованості, втрата електрики, по суті зупинка видобутку газу.

Найгіршого вдалося уникнути. 

- Як швидко ваші родовища та активи опинилися на лінії фронту?

- В перший тиждень ворог захопив Балаклію. А це за 20 кілометрів від центрального офісу філії Шебелинкагазвидобування. Це означало, що під окупацію потрапило близько 40 наших родовищ – з людьми, транспортом, буровим та іншим обладнанням.

Основними завданнями для нас було на той момент – врятувати людей, допомогти ЗСУ і втримати видобуток. Нашим працівникам доводилося керувати об’єктами та ремонтувати електромережі під постійними обстрілами. Буквально під кулями наші хлопці заправляли військову техніку на наших заправках, видобували газ на окупованих територіях і перенаправляли його на підконтрольну.

Хлопці тоді сильно ризикували. На жаль, деякі з них за це поплатилися. Коли їх знайшли зрадники та вороги, – там були тортури й все що завгодно. Слава Богу, що вижили. Всі вони – справжні герої

- Багато вдалося евакуювати своїх працівників?

- Тисячі. Ми в принципі не дивилися, "наші" чи це "не наші". Евакуйовували, кого могли – працівників, їхні сім’ї, інших громадян. Заселяли на свої бази відпочинку під Києвом, на заході Україні, допомагали жінками виїхати з дітьми за кордон.

-  Ви оцінювали суму збитків через війну?

- Загальна сума збитків – приблизно $1 млрд. Це якщо враховувати втрати видобутку, знищені об’єкти інфраструктури й обладнання. 

Прильоти по наших об’єктах почалися з другого тижня вторгнення, коли були захоплені Балаклія та Куп’янськ. Також росіяни їх регулярно знеструмлювали, обстрілюючи з артилерії. Лінії, які дають електроенергію нашим об’єктам, їм точно були відомі. 

На жаль, оркам (росіянам. – Ред.) зрештою вдалося знищити один із мегакритичних для Укргазвидобування об’єктів – Шебелинський ГПЗ. Тільки за літо по заводу прилетіло приблизно 50 мін, снарядів і ракет. Він знаходився за 13 км від ворога.

- Багато працівників Укргазвидобування постраждало з початку війни?

- На початок 2023 року у нас було 13 загиблих. 10 із них – у лавах Збройних Сил України. Поранених – понад 40.

Нафтогаз, збитки на $1 млрд і окупація 40 родовищ. Інтерв’ю з екс-СЕО Укргазвидобування
Олександр Романюк (фото: пресслужба Укргазвидобування)

Про повільний Нафтогаз, проблеми з електроенергією та видобуток у 2023 році

- З початку осені Україна переживає серйозні проблеми з електроенергією. Як це вплинуло на роботу Укргазвидобування? 

- Критично. Але до кінця 2022 року ми закрили всі критичні об’єкти дизельними генераторами. Найбільші об'єкти ми закрили власними силами, з меншими – нам допомогли наші іноземні партнери.

- Як працюють об’єкти Укргазвидобування під час повітряної тривоги? Продовжуєте видобувати газ чи зупиняєтеся?

- Найцінніше – не куби, а життя. Ми досить швидко організували біля кожного об'єкту тимчасові підземні укриття. Коли лунає тривога, об'єкт переводиться на дизельний генератор чи відключається, якщо немає можливості автоматичного переключення. Відключили – сховалися в бомбосховище. Відбій – включили та працюємо далі. 

- У 2022 році видобуток УГВ впав на 3%, а у приватних компаній, історично ефективніших, – на 15%. Як це пояснити?

- Перше та головне – це професійний та патріотичний колектив, друге – це керованість компанією. Ми працювали минулого року з максимальною автономією. Якщо мені як керівнику потрібно було щось узгодити з акціонером (НАК "Нафтогаз України". – Ред.), всі узгодження я отримував швидко. Так ми домовилися з Юрієм Вітренком на початку війни.

Я підсилив ключові технічні напрямки досвідченими фахівцями, кризовими менеджерами та створив координаційну групу. Також надав автономію керівникам філій. Ніхто в Києві краще не розуміє, що відбувається на Харківщині, Полтавщині чи Львівщині, ніж керівники на місцях. 

Нафтогаз не втручався в цей процес чотири місяці. І це також дало результат 

З березня ми першими в країні почали відновлювати буріння та інші сервісні операції на Полтавщині та Харківщині. У другому півріччі Укрбургаз бурив понад 30 000 метрів на місяць – такі швидкості й обсяги УГВ не бачили десятиліттями.

- Тобто прогноз, що у 2023 році Україна, попри війну, зможе збільшити видобуток на 1 млрд кубів, - це реальний сценарій?

- Фахівці Укргазвидобування спрогнозували, що у 2023-му видобуток газу може зрости на 700 млн – до 13,2 млрд кубів товарного газу за рік. Щоб це стало реальністю, потрібно вчасно виконати всі заплановані 2000 операцій і вирішити ще багато питань, головним із яких є повернення керованості в Укргазвидобування. 

- Що ви маєте на увазі?

- На жаль, багаторічна "трансформація" Нафтогазу, яка мала б підвищити ефективність компанії, не стала успішною. На практиці кожна з "дочок" Нафтогазу була поділена на дивізіони та корпоративні функції. І керівники цих дивізіонів підпорядковуються не генеральним директорам компанії, а десятьом різним менеджерам із Нафтогазу. Генеральний директор не може їх ані звільнити, ані зібрати на зустріч. Йому взагалі не підпорядкована жодна з корпоративних функцій підприємства.

У Нафтогазу є повноваження операційно втручатися у внутрішні процеси дочірніх компаній. І це дуже шкодить ефективності роботи – швидкості та якості ухвалення рішень. Складно показувати результат, якщо понад 50% часу ти мусиш узгоджувати кожен свій крок із людьми з Нафтогазу, у яких цілі та завдання відрізняються від твоїх. За видобуток відповідає одна людина, а рішення, необхідні для виконання планів із видобутку, ухвалюють інші. Водночас вони не несуть за це відповідальність, а їхня винагорода ніяк не залежить від обсягів видобутку. 

- Це означає, що Нафтогаз потрібно розформувати чи послабити його повноваження?

- На мій погляд, Нафтогаз зараз неефективна надбудова. Він повільний і не розуміє всіх процесів видобування, транспортування та зберігання газу. Водночас продовжує в ручному режимі керувати Укргазвидобуванням та іншими "дочками".  І це – найбільша проблема.

У моєму розумінні, Нафтогаз має бути акціонером. Він має погоджувати з керівництвом дочірніх компаній цілі, бюджети, корпоративні політики та стандарти щодо кожної функції. А керівники дочірніх компаній мають їх дотримуватися та виконувати. Вони повинні самостійно підбирати команду, організувати бізнес-процеси та ухвалювати рішення. 

Нафтогаз, збитки на $1 млрд і окупація 40 родовищ. Інтерв’ю з екс-СЕО Укргазвидобування
Олександр Романюк (фото: пресслужба Укргазвидобування)

- Чому вас звільнили? 

- В Нафтогаз прийшла нова команда (Олексія Чернишова. – Ред.). У неї своє бачення, свої підходи до управління бізнесом. Я вибрав звільнення.

- Що плануєте робити далі?  

- Планую перезавантажитися і далі працювати на перемогу. Є декілька пропозицій із приватного та державного сектору.

- За останні сім років Нафтогаз пережив декілька корпоративних реформ і зміну команд. Як за цей час змінилося Укргазвидобування?

- Більшість позитивних змін було втілено з 2015 до 2019 року, коли в Нафтогазі діяла ефективніша операційна модель. Укргазвидобування перетворилося із закритої пострадянської компанії із застарілим обладнанням і відсутнім програмним забезпеченням на сучасну та високотехнологічну. УГВ оперує своїми виснаженими родовищами на рівні міжнародних нафтогазових компаній.

Ви здивуєтеся, у 2015-му з 18 000 працівників Укргазвидобування англійською говорила тільки одна людина. Для зовнішнього світу це була повністю закрита компанія. А зараз – це компанія, у якої є багато міжнародних партнерів і яка розмовляє однією мовою з усім світом. 

Ще одна не менш важлива подія – ми зупинили квазіприватизацію 25% долі Укргазвидобування за $4 млн. На сьогодні, для порівняння: Укргазвидобування коштує до $10 млрд, але, використовуючи розвідку нетрадиційних покладів газу, її вартість може зрости вдвічі. 

- Приватизацію Укргазвидобування?

- Це історія спільної діяльності (СД) Укргазвидобування з Карпатигаз. $4 млн – це сума, яку вніс приватний інвестор, що контролював українську юрособу "Карпатигаз" (компанія Misen Enterprises AB. – Ред.).

Це найбільша СД, яка де-факто взяла під контроль половину видобутку Укргазвидобування. І оскільки у приватників у Карпатигаз був 51%, фактично вони володіли чвертю видобутку УГВ. Хоча плани в них були більші. 

За п'ять років ми розірвали цей договір у Стокгольмському арбітражі. 

- Хто стояв за приватним власником Карпатигаз?

- Неофіційна інформація – керівники УГВ часів Януковича. Але на це питання мають відповідати правоохоронні органи. 

Про собівартість видобутку, російські диверсії та газову революцію за $1-2 млрд

- Два роки тому колишній виконавчий директор Нафтогазу Отто Ватерландер казав, що в Україні собівартість видобутку – 1 грн за кубометр. А яка собівартість зараз?

- У кожного родовища своя собівартість, тому середньої суми немає. Старі та виснажені родовища – це одна цифра, а нетрадиційні поклади, за якими майбутнє, – інша.

На старих родовищах низька, тому що всі ключові витрати вже зроблено та замортизовано – розвідка, сейсміка, буріння та будівництво інфраструктури. Фактично там є тільки операційні витрати, але якщо ми говоримо про нове буріння, про пошук, розвідку, сейсміку – собівартість набагато більша. Особливо, якщо це нетрадиційні поклади газу.

У будь-якому разі, навіть, якщо собівартість дорівнюватиме ринковій ціні імпортного газу, однаково потрібно інвестувати у власний видобуток. Це краще, ніж імпортувати газ і вкладати кошти в економіку інших країн. Хоч у Нафтогазі за останні сім років такий погляд поділяли не завжди.

- Що таке поклади нетрадиційного газу?

- Газ, що в традиційних, що й у нетрадиційних покладах, однаковий. Якщо спростити, то традиційні поклади – це легковидобувні запаси газу, які ми видобуваємо, використовуючи традиційні технології – вертикальне буріння. Нетрадиційні – це важковидобувні запаси. Спрощено – газ запечатаний у міцний камінь. Там потрібно бурити горизонтальні свердловини та робити гідророзриви пласта.

На сьогодні Укргазвидобування оперує родовищами, переважна більшість з яких була відкрита за радянських часів. Вони виснажені на понад 80%. Залишкові підтверджені та ймовірні запаси – 242 млрд кубів. Це велика цифра, враховуючи річне споживання газу в країні. Втім, у світі на великих виснажених родовищах видобувається щонайбільше 3% від залишкових запасів на рік, тому тільки відкриття нових покладів може компенсувати природне падіння видобутку на виснажених родовищах (Укргазвидобування – Ред.). А це – близько 7% від річного видобутку компанії. 

За оцінкою Укргазвидобування, на родовищах УГВ є нетрадиційні поклади, схожі за своїми характеристиками на поклади найбільших родовищ у Техасі. Оцінка перспективних запасів більша, ніж залишкові запаси традиційного газу. І це тільки родовища УГВ. Взагалі ж всі нетрадиційні поклади в Україні оцінюються від 500 млрд до 1 трлн кубів газу. 

Нафтогаз, збитки на $1 млрд і окупація 40 родовищ. Інтерв’ю з екс-СЕО Укргазвидобування
Олександр Романюк (фото: пресслужба Нафтогазу)

- А де ці нетрадиційні ресурси розташовані?

- Саме там, де знаходяться наші традиційні поклади – в Дніпровсько-Донецькій западині. Це територія між річками Дніпро та Донець. У цій западині формувалися поклади газу мільйони років – як традиційні, так і нетрадиційні, які до "сланцевої революції" у США вважалися невидобувними. Але щоб вони стали видобувними у нас, потрібні сучасні  технології та інвестиції, а ними володіють насамперед американські компанії. 

- Тобто якщо повторити в Україні "сланцеву революцію", вона стане європейським Техасом?

- Наші нетрадиційні поклади – це не сланцевий газ, це газ щільних колекторів, хоча технології видобутку подібні. Водночас наші поклади в середньому залягають на 1-2 кілометри глибше за американські.

На суходолі в Україні будуть найбільші запаси газу в Європі. Якщо залучити іноземних партнерів, є можливість збільшити видобування газу в рази. 

Навіть якщо ми досягнемо третини від американського рівня ефективності, то щоб збільшити поточний добовий видобуток УГВ на 50%, потрібно буде пробурити 55 успішних свердловин і зробити до 30 гідророзривів у кожній.

- Це дорого коштуватиме?

- Кожна з таких свердловин коштуватиме на початку по $25 млн. Ми говоримо про інвестиції в $1-2 млрд. 

Укргазвидобування, до речі, цього року готується до забурення декількох пілотних горизонтальних свердловин власними верстатами. Технологічним партнером буде американська нафтосервісна компанія Halliburton. Це дозволить протестувати концепцію та має сприяти залученню інвестиційного партнера.

- Я чув, що росіяни нам заважали проводити сейсміку в Чорному морі. Що на так званих "вишках Бойка" стояли системи, які глушили сигнал, як тільки бачили, що проводяться певні роботи. Тому нам доводилося залучати до цього процесу приватні судна, які підпільно проводили сейсміку. Можете розказати, як це було?

- Це було восени 2021 року, коли в інформаційному просторі почалися розмови про вторгнення РФ в Україну. Сейсміку проводила норвезька компанія, одна з найкращих у світі. Це був контракт на дослідження всього Чорноморського шельфу. Ми почали з мілкого внутрішнього шельфу та зробили 5000 квадратних кілометрів до кінця 2021 року. Декілька раз підрядник фіксував втрату сигналу, що було неможливо на новітньому обладнанні, яким вони працювали. 

Потім росіяни почали військові навчання в Чорному морі та спробували підійти до судна. Підрядник попередив їх рацією про небезпеку пошкодження їхнього морського обладнання. Росіяни тоді відійшли, але заявили, що у тому квадраті проходитимуть військові навчання, що цивільним суднам вхід заборонено. Ситуацію вдалося вирішити завдяки спільній роботі нашої команди та Військово-морських сил України. 

Після внутрішнього шельфу (до 50 метрів) підрядник мав наприкінці зими почати досліджувати зовнішній шельф (до 100 метрів) і глибокі води (понад 2000 метрів). Але на початку зими норвезький уряд рекомендував підряднику не виходити на проведення цих досліджень. Був ризик, що з дня на день Росія розпочне вторгнення.

Утім, це ж не єдина їхня спроба завадити нам здобути енергетичну незалежність. Вони своєю підлістю та шантажем блокували наш розвиток десятиліттями. Наприклад, у нульових вони заважали нам вивчати спільні морські об'єкти в зоні Керченського півострова, а в 2013-му – завадили компанії Shell видобувати нетрадиційний газ на Донбасі.

Росія шантажем змусила Shell покинути Україну

- Які перспективи ви знайшли в Чорному морі?

- Вважаю що на шельфі у нас не набагато менші перспективи, ніж у Туреччини, яка відкрила в Чорному морі великі поклади газу. Зараз, до проведення сейсмічних досліджень, ми оцінюємо ресурси на наших ділянках у Чорному морі в близько 300 млрд кубів газу. Але шельф – це дуже дорогий проєкт, без партнерств з іншими нафтогазовими компаніями Україна його реалізувати не зможе. Це – від 5-7 років і від $10 млрд. Одна тільки пошукова свердловина на глибокому шельфі може коштувати до $100 млн.

Зараз триває обробка та інтерпретація сейсміки внутрішнього шельфу. І проміжні результати перевищують наші очікування. Якщо раніше ми думали, що на мілкому шельфі знаходиться до 30 млрд кубів газу, то сьогодні мова вже йде про цифри в рази більші. Вже визначені перші точки для закладання розвідувальних свердловин. Ми навіть знайшли потенційного інвестора з Азії, який до війни був готовий на партнерство.

Нафтогаз, збитки на $1 млрд і окупація 40 родовищ. Інтерв’ю з екс-СЕО Укргазвидобування
3D-зображення Західно-Соснівського газоконденсатного родовища (фото: пресслужба Нафтогазу)

Про викликли, ренту та тихий конкурс від АРМА

- З початком війни багато нафтогазових компаній знову звернули свою увагу на захід України, де нафтогазові родовища виснажені. Наскільки цей напрямок перспективний з точки зору видобування газу? 

- За оцінкою фахівців Укргазвидобування, на заході України ще є до 60 млрд кубів. Нюанс тільки в тому, що там ніхто ще не робив повноцінних сейсмічних досліджень. Минулого року УГВ розпочало в Карпатах сейсмічні роботи, тому у перспективі запаси газу в Карпатському регіоні можуть бути ще більшими. 

- Які виклики стоять перед галуззю у 2023 році?

- Зараз найголовніший виклик для галузі – це війна.

Лінія фронту має просуватися на схід. Це критично для енергетичної безпеки країни

 - Влітку суд заарештував і передав АРМА активи білоруських компаній: БНК, Сервіс Оїл, які активно брали участь у підрядах Укргазвидобування. Вам їх не передавали?

- В УГВ на той час були окуповані 4 бурових верстати, а у Сервіс Оїл також були заарештовані 4 верстати. Ми неодноразово зверталися і проводили зустрічі з представниками АРМА, але нас не почули. Хоча це обладнання нам було дуже потрібно. 

Потім виявилося, що це обладнання викупила чи отримала в управління приватна компанія. За чутками – ДТЕК. Конкурс був проведений тихо. УГВ про нього дізналося вже після того, як АРМА провело конкурс і обрало переможця.

- У вересні минулого року уряд змінив формулу ренти: замість прив’язки до цін на газ у Європі Кабмін прив’язав ренту на видобування газу до внутрішніх цін. Як це вплинуло на cash flow Укргазвидобування?

- Позитивно. Минулого року, коли Укргазвидобування змушено було сплачувати ренту з прив’язкою до цін у Європі, ситуація доходила до абсурду. Коли в Європі ціни на газ досягали $2000 за тисячу кубометрів, Укргазвидобування змушене було продавати газ за ціною меншою, ніж сплачувана рента. У 2022 так тривало два перших місяці.

Утім, – і це досить важливо, – Укргазвидобування отримало прибуток у 2022 році. Попри війну, інфляцію та прогнозовані збитки. Це велике досягнення команди.