Зміст:
  1. Про найскладніший опалювальний сезон, імпорт електроенергії та 700 російських дронів і ракет
  2. Про будинки, яким пощастило, порушення обленерго та відкладені на весну реформи
  3. Про енергосистему майбутнього, LED-лампи та мініелектростанції на газі 

Журналіст LIGA.net зустрівся з народним депутатом Андрієм Герусом 26 січня, через кілька годин після завершення 13-ї масованої атаки країни-агресора на українську енергосистему. Попри це голова комітету Верховної Ради з питань енергетики та ЖКП, намагається випромінювати оптимізм. І в нього є причини для цього.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

"Ситуація складна, але могло б бути гірше. Через три тижні – весна, світловий день стане довший і це зіграє на нашу користь", – говорить нардеп. За підрахунками Геруса, за останні чотири місяці Росія випустила по енергетичних об'єктах України близько 700 ракет і дронів-камікадзе Shahed-136. Утім, попри пошкодження 50% енергетичної інфраструктури Кремль, зрештою, так і не зміг занурити Україну в суцільну пітьму. 

Навряд чи з цього можна зробити висновок, що найгірші часи вже позаду. До кінця опалювального сезону два місяці, а перед урядом і чиновниками стоїть ще безліч інших важливих завдань. Попри дефіцит електроенергії, в країні також є проблеми з її ефективним використанням. Навіть у робочому кабінеті Андрія Геруса можна було побачити до недавнього часу так звані лампи розжарювання. І це на тлі закликів уряду до населення переходити на LED-лампи.

У великому інтерв’ю LIGA.net нардеп розповів, як Україна планує перебудувати свою енергосистему, яку роль в цьому виконуватимуть маленькі газові електростанції та чи вистачить країні газу й вугілля, щоб закінчити опалювальний сезон без проблем. 

На запитання, які стосувалися ситуації з електроенергією в областях, Андрій Герус відповів додатково письмово під час узгодження інтерв’ю 6 лютого.

Про найскладніший опалювальний сезон, імпорт електроенергії та 700 російських дронів і ракет

26 січня Росія здійснила чергову атаку на нашу енергетичну систему. Які їх наслідки та як ви оцінюєте першу половину опалювального сезону?

– Загалом ситуація не настільки погана, як того хотів Путін і Російська Федерація. Більша частина нашої енергосистеми працює стабільно. Ми бачимо, що скільки б не було ракетних атак на об’єкти енергетичної інфраструктури – російські окупанти не можуть її зруйнувати. По-різному, але українці знаходять способи, як залишатися з електроенергією.

Це вже статистика останніх атак: наша ППО збиває близько 90% випущених російських ракет, а інші 10% – або не влучають, або не завдають тих критичних пошкоджень системі, що були у жовтні-листопаді. Звісно, система працює не ідеально, але хто взагалі міг би подумати, що вона втримається після 15 масованих обстрілів? 

З 10 жовтня Росія випустила по нашій енергосистемі близько 700 дронів і ракет. Звісно, сукупно ці атаки створили нам серйозні проблеми: десь є проблеми з роботою електростанцій, десь – з інфраструктурою. З кожною атакою надійність енергосистеми, звичайно, не покращується, тому, як наслідок, виникає потреба в обмеженнях подачі електроенергії. 

– В яких областях ситуація зараз найскладніша?

 – Харківська, Запорізька, Одеська області. Найскладніше – в Одеській області, там була серія російських ракетних атак на підстанції, і у значної частини споживачів більше двох діб немає електроенергії. Проте кожні декілька годин збільшується кількість споживачів, яким відновлена подача електроенергії. Ремонтні роботи тривають цілодобово. 

Енергетики роблять все можливе, аби в українців була електроенергія. Зокрема – ризикують життям. За 2022 рік загинуло під час виконання службових обов'язків 98 енергетиків, поранено – вдвічі більше. Такою є ціна кожного кіловату електроенергії

– Безпосередньо у день обстрілу зазвичай обленерго превентивно відключають споживачам електроенергію. Можете пояснити навіщо?

– Щоб зменшити навантаження на систему та максимально стабілізувати в критичні періоди.

Андрій Герус: "Ціль номер один для Росії – це погасити Київ, блекаут України – складніший"
Андрій Герус (Комітет ВРУ з питань енергетики та ЖКП/Facebook)

– Зараз стоїть завдання фактично витиснути з нашої енергосистеми все, що можливо. ТЕС і ТЕЦ активно використовують газ під час виробництва електроенергії. Чи вистачить нам за цих умов вугілля та газу на наших складах до кінця опалювального сезону?

– Вистачить. У зиму ми заходили з розрахунковим дефіцитом вугілля, але враховуючи постійні обмеження та пошкодження об’єктів енергосистеми, нам цілком може бути достатньо вугілля та газу, щоб спокійно вийти з опалювального сезону.

У нас є проблеми з фізичним станом наших енергоблоків і фізичним станом підстанцій Укренерго.

З нафтопродуктами, до речі, я також проблем не очікую. Зараз у нас цілком вдосталь дизелю та бензину. І, думаю, що надалі сюрпризів також не буде.

– В Україні довго обговорювалася можливість імпорту електроенергії з Європи. Вивчали, хто це може робити та за чиї гроші. Нещодавно стало відомо, що держкомпанія ЕКУ та приватний холдинг ДТЕК вже імпортують європейську електроенергію. За яким принципом відбувається імпорт – хто сплачує різницю між ціною в Європі та Україні?

– Електроенергія імпортується за гроші споживачів. Це підприємства, де електроенергія в собівартості виробництва не вище ніж 10%. Для них ціна на електроенергію не така критична, як загалом наявність електроенергії. У них цикл виробництва такий, що без електроенергії вони зупиняються та зазнають збитків. Наприклад, молочники. Якщо зупинити завод, у них зіпсується продукція.  

Перші більш-менш об’ємні постачання імпортної електроенергії розпочалися 23 січня – в районі 200-300 МВт. Наскільки мені відомо, серед покупців – маслоекстракційні заводи та металургійні підприємства. 

Якщо бізнес імпортує електроенергію, йому гарантовано не обмежать постачання електрики на ту величину, що він купив на європейському ринку. Проте, звичайно, що це за умови, якщо наявна інфраструктура дозволятиме поставити електроенергію.

– Яка різниця між цінами на електроенергію з Європи та від генератора, що працює на дизелі?

– Собівартість електроенергії на дизелі – 20 грн за кВт-годину, в ЄС електроенергія коштує близько 6 грн за кВт-годину. Втім, якщо бізнес працює на генераторі, він не платить за розподіл електроенергії, а якщо імпортує – платить. Однак навіть з платою за розподіл та передання, кінцева вартість імпортованої електрики все одно мінімум удвічі нижча, ніж з генератора. Та й дизельний генератор фізично не може дати 30 чи 50 МВт, а імпорт – може.

– Як загалом наші підприємства зараз отримують електроенергію? В Метінвесті розповідали, що в підприємств є певні квоти.

– Так, є певні квоти. Укренерго виставляє на кожну область пропорційні ліміти на отримання електроенергії. Бізнес споживає електроенергію згідно з цими лімітами. Але, якщо підприємство добровільно скорочує споживання та зміщує графік роботи на ніч, йому не обмежують постачання електроенергії. Вночі у нас менші проблеми з електроенергією, ніж вдень. 

– Скільки загалом Україні не вистачає електроенергії?

– Приблизно 4-5 ГВт на годину в пікові години доби (ввечері). Усе залежить від погоди та загалом ситуації в енергосистемі. В пік за загальної потреби енергосистеми у понад 17 ГВт наші електростанції виробляють 13-14 ГВт електроенергії на годину.

Я думаю, щойно розпочнеться весна, обмеження постачань електроенергії зменшаться. Збільшиться світловий день, потеплішає й ситуація в енергосистемі покращиться. Обмеження будуть, але трохи менші, хоча у вечірні години все одно спостерігатиметься дефіцит.

Але знову ж таки, все залежить від наслідків наступних атак на нашу енергосистему. А ризики, що вони будуть, досить високі.

Андрій Герус: "Ціль номер один для Росії – це погасити Київ, блекаут України – складніший"
Андрій Герус (Комітет ВРУ з питань енергетики та ЖКП/Facebook)

Про будинки, яким пощастило, порушення обленерго та відкладені на весну реформи

– В грудні Держенергонагляд виявив понад 300 порушень із боку обленерго, які стосувалися графіків відключень електроенергії. Яке покарання за це їм передбачено та чи можна за нинішньої ситуації в енергосистемі зробити графіки більш точними?

– У системі така ситуація, що виконувати всі норми первинного чи вторинного законодавства інколи неможливо. Правила порушуються як державними органами влади, так і енергокомпаніями. Законодавство не створювалося під умови, що в країні будуть проходити бойові дії. Тому формальні порушення можна знайти скрізь. 

Єдине – ці порушення не повинні бути систематичними та мати спекулятивний характер. Якщо це порушення від безвиході або якийсь людський фактор – це одне, якщо це зловживання своїм становищем – зовсім інше. 

– Стосовно критичної інфраструктури. Нерідко трапляється, що ті чи інші будинки не відключають від електроенергії, бо вони живляться від критичної інфраструктури. Чи проводився аудит, скільки в Україні реально критичної інфраструктури?

– Таким будинкам, можна сказати, пощастило. З погляду енергосистеми, вони споживають відносно мізерний обсяг електроенергії. Щоб їх відключити потрібен окремий виїзд бригади, і буває, що постає дилема – виїхати бригаді, щоб заживити декілька вулиць чи їхати в другий кінець міста відключати один окремий будинок. Очевидно, що фокус більше на тому, що може дати більший позитивний ефект.

Дійсно, були випадки, коли хтось намагався внести в список критичної інфраструктури те, що нею не є. Це дуже ризиковано, це легко перевіряється. Затвердження переліку критичної інфраструктури – це компетенція голів обласних військових адміністрацій і операторів системи розподілу електроенергії (обленерго). Голови ОВА і проводять такий аудит у своїх областях.

– Понад 50% енергосистеми пошкоджено, ледве не кожна електростанція пережила обстріли. Щодня щось пошкоджується, щось ремонтується. Очевидно, що довго так тривати не може. На ваш погляд, ринок і його гравці зараз потребують фінансових вливань?

– Безумовно. Інфраструктура Донецької та Херсонської області практично розбита. Та сама історія – Луганська та Харківська області. Великі проблеми також у Київській, Чернігівській, Сумській та Одеській областях. Як результат, в обленерго складна фінансова ситуація.

Ворог прицільно б’є по підстанціях Укренерго та нашій тепловій генерації. Найбільші прямі збитки від бойових дій – у компанії Укренерго та ДТЕК. Також прилітало по гідроелектростанціях. Постраждали й наші сонячні електростанції, більшість вітроелектростанцій – під окупацією. Тому так – ринок потребує фінансових вливань. 

Якісь рішення вже ухвалені, якісь ще можуть бути ухвалені, десь іде допомога від західних партнерів.

В якому вигляді вони можуть бути? Це репарації, вливання з бюджету, підвищення ціни на електроенергію?

– Перш за все – всі споживачі мають сплачувати за спожиті комунальні послуги: електроенергія, вода, газ чи тепло. Є деякі прецеденти, коли в певних областях сильно падала платіжна дисципліна. Це неправильно. Плата за електроенергію використовується для закупівлі пального, фінансування ремонтів та відновлення подачі електроенергії. 

Також є міжнародна підтримка. Це або передання нам від міжнародних партнерів обладнання, або формування грошових фондів, за які потім це обладнання закуповується. Воно розподіляється між усіма енергетичними компаніями. І тут немає різниці, яка форма власності – вона належить державні чи приватному акціонеру. Ми всі зараз перебуваємо в одному човні.

Ще один механізм – вливання коштів із бюджету. Ситуація з бюджетом теж непроста, але законодавчі можливості для цього вже створені. Рано чи пізно уряд скористається цією можливістю, щоб врегулювати борги між учасниками ринку та підвищити їхню ліквідність. Але коли це станеться, мені поки що складно сказати.

До того ж є ще одна опція, і вона певною мірою зараз також працює, – це вливання в компанію приватних акціонерів. 

Андрій Герус: "Ціль номер один для Росії – це погасити Київ, блекаут України – складніший"
Андрій Герус (Фото: пресслужба Слуги народу/Facebook)

– Ще восени, наскільки мені відомо, в урядових кабінетах обговорювалася можливість підвищити price-cap (максимально можлива ціна на електроенергію для бізнесу) на електроенергію. Що зараз з ідеєю, чи можна сказати, що її сховали в шухляду?

– Я би сказав не так. Обговорювалася можливість не просто підняти price-cap, обговорювалася лібералізація ринку. Є price-cap на різних сегментах ринку. Є верхні price-cap, є нижні price-cap тощо. Можливо, весною з цього приводу вже будуть ухвалені певні рішення. Лібералізація, на мій погляд, може допомогти ринку – так буде легше ремонтувати інфраструктуру, залучати інвестиції, будувати нову генерацію. 

– Тарифів для населення ці рішення не стосуватимуться? 

– Мені важко це запитання коментувати. Ніяких рішень із цього приводу немає. Ні готових, ні навіть проєктів.

Хоча, враховуючи, що інфляція в Україні за 2022 рік склала майже 27%, мабуть, підвищення тарифу хоча б на якусь частину інфляції, не стало б критичним навантаженням для певних категорій населення. В Україні точно є споживачі, які можуть платити за електроенергію більше, – власники приватних котеджів, басейнів з підігрівом, саун, – тобто ті, чиє місячне споживання перевищує 500 кВт-годину (без електроопалення).

На мій погляд, держава має субсидувати не все населення, а тільки ті верстви, які цього потребують. Якщо у людини є гроші на басейн з підігрівом, значить потенційно у неї є можливість платити за електроенергію більше

Але я ще раз підкреслю: ніяких рішень із цього приводу зараз немає. Сьогодні держава, навіть у такий важкий час, субсидує всі верстви населення, адже реальна собівартість електроенергії, враховуючи затрати на паливо, на обслуговування мереж і на ремонти, суттєво вища, аніж 1,44 грн за кВт-годину.

Про енергосистему майбутнього, LED-лампи та мініелектростанції на газі 

– Зараз часто говорять, що наша енергосистема у майбутньому має бути децентралізована. Як вона працюватиме? Від якої генерації ми відмовляємося, на яку робимо акцент?

– По-перше, ми ні від чого не відмовляємося. Якби сьогодні у нас не було дефіциту потужності, то, щоб щось нове збудувати, потрібно було б від чого відмовитися. Але, оскільки у нас дефіцит, ми будуватимемо нове, не відмовляючись від старого.

У нас є пошкоджені електростанції. Їх буде складно відновити, деякі, можливо, навіть неможливо. Перш за все, така ситуація на сході України. Тому нам потрібна нова генерація. Нам потрібно відновлювати все, що можливо та будувати щось нове.

По-друге, у нас відкрите вікно експорту електроенергії в Європу. Якщо раніше, у нас за профіциту електроенергії дуже сильно просідала ціна, то зараз за профіциту ми зможемо експортувати надлишкову електроенергію за кордон.

Так наша система буде більш-менш збалансованою та не буде таких сильних просадок цін, як було влітку-восени до 2022 року.

– А якою буде архітектура енергосистеми?

– У нас є біля 15 об’єктів, на які зав’язана половина нашої енергетики. Тобто є 15 цілей, які Росія може атакувати та завдати нам найбільшої шкоди. А коли у нас з’явиться ще сотня малих електростанцій, то Росії буде складніше дестабілізувати нашу енергосистему.

Наведу приклад. Навіщо країна-терорист атакує об’єкти енергосистеми Києва? Щоб його "потушити". Ціль номер один для Росії – це погасити Київ. Відправити всю Україну в блекаут можливо, але складніше. Тому це їхня ціль номер два.

А якщо біля Києва поставити хоча б з десяток маленьких електростанцій, то навіть, якщо РФ зможе якісь із них пошкодити, інші все одно вироблятимуть електроенергію та живитимуть критичну інфраструктуру міста: котельні, садочки, лікарні. Тому потрібно якомога більше будувати маленьких електростанцій навколо всіх міст України. Це набагато зменшить вразливість країни.

– Якомога більше – це скільки?

Це сотні. Якщо будувати [поступово] по одній станції потужністю від 1 МВт і більше, то це реально. Це підйомно навіть за кошти обласних центрів. Вартість однієї малої електростанції – €400 000-800 000 за МВт. Ціна залежить від комплектації, складності монтажу, технології. Одні такі станції можуть "підніматися" (виходити на визначену потужність. – Ред.) за 2 хвилини, інші – за 5 хвилин. Є різні.

Андрій Герус: "Ціль номер один для Росії – це погасити Київ, блекаут України – складніший"
Газова мініелектростанція в Ірпіні (Фото: Андрій Герус)

– Яка економіка таких станцій?

– Їх економіка залежить від їхнього фізичного стану та ціни газу. Що старшою є електростанція, то більше вона витрачає палива під час виробництва. Витрати можуть складати 250 кубів газу на виробництво однієї мегават-години.

Умовно, за ціни газу 20 000 грн за тисячу кубометрів, собівартість електроенергії на маленьких електростанціях – 5000 грн за МВт-годину. Якщо ціна на газ вища, то й вартість електроенергії відповідно також.

– Як швидко можуть окупитися інвестиції в ці мініелектростанції?

-  На це може піти до 10 років. Тому зараза всі подібні проєкти в Україні будуються за кошти міжнародної допомоги або підприємствами для власного споживання. Загалом – зо два десятки електростанцій у різних областях. Під Києвом, у Сумській, Полтавській, Чернігівській, Вінницькій і Дніпропетровській областях зокрема. Це ті, де є перспектива, що їх добудують у найближчі пів року.

Також, наскільки мені відомо, зараз приглядається до газової генерації й бізнес. Я знаю, що бізнес готовий вкладати кошти, щоб потім забезпечувати себе власною ж електроенергією.

І тут, до речі, можна не зупинятися на одних газових електростанціях. Сонячні та вітроелектростанції також приносять користь енергосистемі. Тільки не ті, що великі, а маленькі – на 1-20 МВт. В тих областях, де стоять мініСЕС і мініВЕС, набагато менша потреба відключати від електрики споживачів. Фактично, вони нівелюють дефіцит на локальному рівні.

– Чи це не означає, що з розворотом у бік газових мініелектростанцій Україна поступово відмовиться від вугільної генерації?

- Якщо дивитися дуже і дуже вперед, то чисто теоретично, – так. Але з огляду на те, що зараз у нас дефіцит потужності і відкрите вікно для експорту, то в найближчі роки місця на цьому ринку вистачить усім – і вугільним, і газовим, і атомним, і навіть "зеленим" електростанціям. 

І знову ж таки, ми хочемо це реалізувати не тому, що плануємо відмовитися від вугільної генерації, а тому, що хочемо децентралізувати нашу енергосистему. Це стане хорошим у майбутньому запобіжником від масованих ракетних обстрілів нашої енергетики.

Щось подібне ми вже проходили з нафтопродуктами.

Коли все наше пальне зберігалося на великих нафтобазах, Росія активно намагалася їх обстрілювати. А щойно ми диверсифікували зберігання пального, обстріли припинилися. Вони не мали вже сенсу 

– Стартувала програма з масштабної заміни LED-ламп. 30 млн лампочок Україні наддасть Євросоюз, інші 20 млн – має забезпечити Україна. Чи планується до цієї програми залучати українських виробників лампочок?

Для нас найважливіше два критерії – ціна та якість. Якщо українські виробники зможуть виграти у конкурентів якістю та ціною – так, потрібно купувати лампочки в українських виробників.

Ба більше, якщо раніше європейці нам допомагали товарами власного виробництва, то зараз вони вже надають пріоритет українським компаніям. І це правильно. Це друга форма підтримки.

З одного боку, вони дають кредити та гранти, а з іншого – допомагають українському бізнесу. А він – дає людям роботу та сплачує податки.