"Якби ми хотіли поставити вас на коліна, ми б зробили це протягом доби разом з президентом Володимиром Путіним. Ми б перестали постачати вам паливно-мастильні матеріали і завтра на вилах би повиносили і Володимира Зеленського, і всіх інших", – сказав 9 серпня Олександр Лукашенко. – "Ви (Україна. – Ред.) так поводитеся, вибачте, трішки підленько. Ми ніколи підло не поводилися. Роки два тому Володя Зеленський телефонує: "Слухай, нічим урожай прибирати, пального немає". А у нас Мозирський завод як раз у серпні був зупинений на технічне обслуговування. Я заборонив зупиняти завод, розкрутили і поставили вам тисячі тонн ПММ. Це що, не крок назустріч? Все забули..."

Я хочу звернути увагу на два аспекти. Перший: сам факт такої заяви. До вчорашнього дня Олександр Григорович ніколи не зачіпав тему постачання нафтопродуктів в Україну, а в такому тоні й поготів. І знаєте чому? Тому що бізнес любить тишу. Дуже дискусійне питання, хто кого рятує: Білорусь Україну своїми постачаннями палива чи Україна рятує Білорусь, оскільки є єдиним ліквідним експортним ринком?

Спочатку про послуги.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку