Війна, про яку всі говорять, якщо і почнеться, то не з ракет. Спочатку Україні перекриють паливний кран

З 7 лютого до України припинилося постачання литовських нафтопродуктів. Це є наслідком конфлікту між Білоруссю та Литвою: на виконання санкцій США та Євросоюзу прибалти заблокували транзит та перевалку білоруських калійних добрив – один із найпотужніших каналів експортної виручки республіки. 

Мінськ чекав недовго і завдав у відповідь удару, наслідки якого відчує й Україна.

Литва є невеликим, але стабільним джерелом постачання нафтопродуктів до України. У 2021 році на імпорт з Литви припало 9% постачань дизпального (690 000 т), 11% бензину (265 000 т) і 16% ринку авіагасу (57 000 т). 

Цінність цього напрямку імпорту для нас була також у тому, що у кризові та форс-мажорні періоди литовський НПЗ компанії Orlen Lietuva у м. Мажейкяй завжди першим приходив на допомогу, відправляючи додаткові обсяги пального. 

Але це віконце закривається. Це критично для України?

Ринок зможе замістити ці обсяги, тим паче наразі маємо сезонний мінімум споживання й високі запаси у трейдерів та виробників. 

Це також убезпечить ринок від цінових коливань у гурті. 

Щодо колонок, то рівень цін на них з травня минулого року визначається урядом на основі зовнішніх котирувань. (На жаль, гарних новин звідти давно не було. Й поки не очікується.)

Головним компенсатором литовських обсягів стануть білоруські НПЗ, які зокрема через санкції мають профіцит усіх марок пального. 

Можна спрогнозувати, що білоруси заберуть мінімум половину литовських обсягів або десь пів мільйона тонн. Це стане для них невеликою сатисфакцією за "калійні" проблеми.

Зросте також навантаження на російський напрямок постачання дизпального.

Має відчути на собі додатковий попит і кременчуцька Укртатнафта. 

Чимало трейдерів, особливо власники мереж АЗС, розглядають пальне українського виробництва як альтернативу імпорту. За останні роки ринок "розсмакував" якість цього продукту та позбувся старих стереотипів.

Щодо окремих гравців, то найбільший дискомфорт відчують мережі, які у своєму маркетингу зробили ставку на литовський продукт, що у 90-х та нульових був для водіїв промінцем надії. Зокрема, доведеться шукати заміну пального з Литви мережам Socar, Shell, а також декільком регіональним компаніям, які торгували виключно "Литвою" для конкуренції з потужними національними гравцями.

Не виключено, що очікуваний багатьма форс-мажор насправді змусить польський найпотужніший у Східній Європі нафтовий концерт Orlen нарешті повернутися до питання відновлення прямих постачань пального з Польщі до України. Експорт звідти було припинено декілька років тому, всю роботу було зосереджено у Литві. Відомо, що минулого року поляки навіть зробили тестові постачання литовського продукту через Польщу до України, але втрати на такий маршрут значно вищі. 

З іншого боку, вочевидь, "українські" обсяги з Мажейкяя підуть до Польщі, яка своєю чергою зможе переорієнтувати частину своїх ресурсів із заводів у Плоцьку та Гданську в Україну.

Наразі позиція Orlen щодо України загалом незрозуміла: на словах концерн зацікавлений у розвитку в нашій країні, хоча практика цього поки що не підтверджує. 

Не виключено, що польський гігант до останнього часу був зосереджений на поглинанні свого ключового конкурента, концерну Lotos, і після нещодавнього завершення цього процесу зможе повернутися до українського питання. Тим паче новому мегаконцерну буде затісно у наявній географії бізнесу. 

То все добре? Ні.

Вирішеність питання із заміщенням литовських обсягів не має заспокоювати. Фактично ми втратили один із небагатьох напрямків імпорту пального, що автоматично призведе до додаткового зростання впливу Росії та Білорусі. 

2021 року ці напрямки забезпечили 72% імпорту дизельного пального, а з урахуванням останніх новин ця частка виросте більш ніж до 85%. Частка Білорусі в імпорті бензину сягне 100%, а на ринку загалом – до 55-60%.

Маємо дуже небезпечну ситуацію, на яку треба терміново реагувати. Внутрішнє виробництво можна збільшити вдвічі, перевалку пального в українських портах – мінімум утричі. Це дасть змогу збалансувати джерела постачання і запобігти небажаним сценаріям з дестабілізацією постачання пального з Росії та Білорусі. 

У цьому Україна вкрай залежна, це треба визнати та мінімізувати ризики. Війна, про яку всі говорять, якщо і почнеться, то не з ракет. Спочатку нам перекриють паливний кран.