"Краще бути сумним і живим, аніж веселим і мертвим". Мер Миколаєва про тиск, проблеми з водою і ПДФО

У найважчі часи після початку повномасштабного вторгнення у колись півмільйонному Миколаєві проживало близько 250 000 людей. Сьогодні населення сягає 400 000. Люди повертаються, попри обстріли й відсутність питної води — каже Олександр Сєнкевич.

Міський голова Миколаєва вважає своє місто зразковим прикладом прозорості використання коштів. Його тактика — не торкатися грошей, якщо це можливо. Це він повторює кілька разів упродовж інтерв’ю. 

Так міська влада працює з міжнародними партнерами та грішми з держбюджету: кошти платять безпосередньо виконавцям, а на баланс місту передають уже виконану роботу. А все тому, що мати справу з грішми, як показує досвід колег з інших регіонів, ризиковано.

Як прифронтове місто житиме у 2024 році — сказати важко, адже відібраний ПДФО складав 46% бюджету (2,7 млрд грн). Тож без державних субвенцій не обійтись, як і без скорочень, зокрема й зарплат.

Скільки і як витрачали гроші Миколаєва на потреби військових, чи є конфлікт з Офісом президента і чи боїться кримінальних справ мер міста — в інтерв’ю Олександра Сєнкевича для LIGA.net.

Вода. 170 свердловин і проблеми з іржавими трубами

Без питної води місто живе вже другий рік. Яка зараз ситуація і чи можна її змінити?

Коли вода зникла, ми чекали на звільнення Херсона. Після того, як його звільнили, силами наших підприємств — Миколаївводоканал, Миколаївоблтеплоенерго, Миколаївська ТЕЦ і Миколаївська газопостачальна компанія — ми туди увійшли й буквально за тиждень усе відремонтували й запустили воду. 

Якийсь час у секреті ця вода працювала. З містянами ми домовилися, що нікому не кажемо про відновлене водопостачання. Це тривало десь місяць. Після цього росіяни почали обстрілювати правий берег, де перебували наші війська. Спочатку вони обвалили декілька енергетичних ліній, які давали електрику на наше підприємство. А потім почали його бомбардувати. Наш водозабір було зруйновано. А після підриву Каховської ГЕС — ще й затоплено. Сьогодні будь-якої можливості для відновлення водопостачання з Дніпра немає.

Як сьогодні відбувається водопостачання?

Наразі ми качаємо воду з річок, які течуть поряд. Але є велика проблема, адже ця вода має підвищений рівень солі через близькість до Чорного моря, і через те, що річище замулене, або стоять там ГЕС, або південноукраїнська АЕС.

Зараз є близько 170 точок — це і свердловини, і ті точки, які беруть воду з мережі та її десолонізують методом зворотного осмосу. Ці осмотичні установки ми отримуємо від наших партнерів — від IOM, від IsraAid, від різних організацій ООН і, зокрема, від наших великих партнерів — уряду Данії.

Тобто для того, щоб прийняти душ, помити овочі, посуд і попрати використовується солона вода — вона тече з крана. А для того, щоб пити, вам потрібно вийти на вулицю і безплатно набрати в пластикову пляшку питної води.

Люди старшого віку, які живуть у п'ятиповерхівках, де немає ліфта, мають ходити набирати цю воду, нести собі її на п'ятий поверх.

Скільки грошей витратили на свердловини?

Ми не рахуємо. Є свердловини, які нам свердлять наші міжнародні партнери, вони оплачують усе й передають її нам на обслуговування.

Для того, щоб не було історії з "розкраданням гуманітарки", ми її просто не чіпали.

Донорам це підходить?

Донори знаходять своїх підрядників, вони самі проводять закупівлю, контроль якості, ми лише отримуємо на баланс. Їм це підходить.

Чи можна якось виправити ситуацію з водою, доки лівий берег окупований? Що для цього потрібно?

У Радянському Союзі могли багато чого зробити, але чомусь обрали цей спосіб — протягнути дві здоровезні  труби. Кажуть, що росіяни їх підірвали, бо думали, що українці по цих трубах зайдуть у Херсон. Ілон Маск робив гіперлуп, а українці вже його побудували, на думку росіян.

У нас є докази того, що вони хотіли підірвати водогін навмисно — коли ми почали ремонтувати ці труби, під ними знайшли ящик тротилу з під'єднаними кабелями. 

Зараз є один проєкт, який ми обговорюємо з Офісом президента і Міністерством інфраструктури. Не можу розголошувати деталі, бо це надсекретний проєкт.

Але можу сказати, що швидкого рішення для цього питання, немає. Найшвидше — це якщо ми вийдемо на правий берег Дніпра, розберемо там завали й відбудуємо за місяць-два.

Труби, по яких тече солона вода, іржавіють. На скільки усе погано? Ви їх замінюєте?

Через те, що вода солона, у нас середня кількість постійних протікань у місті десь 40. Два залатали, два з'явилися. 

Їхня кількість зростала до 80. Ми силами водоканалу не встигали латати ці дірки, тому доводилося наймати підрядників, які допомагали. Це буде тривати, доки ми не замінимо всі труби, які з'їла іржа. Ми вже почали це робити. Деяку кількість труб отримали від Данії. Є державний проєкт — виділили 1,2 мільярда грн. Ми вирішили відмовитися від того, щоб ці гроші надходили нам, передали функції замовника обласній військовій адміністрації, і вони роблять те, що нам треба. Щоб ми не торкалися державних грошей.

Чому? Це настільки ризиковано?

Так, це дуже ризиковано. 

Гроші. Перевіряли всі і всі були задоволені

Скільки грошей міжнародні партнери уже вклали в місто?

На початку наступного року разом з Європейською антикорупційною ініціативою буде запущено вебсайт, на якому ми прозвітуємо про всю допомогу, яку отримали як місто Миколаїв під час війни. Ба більше, ми будемо це робити для того, щоб наші партнери розуміли, що ми найвідкритіше місто в Україні, а наші колеги брали з нас приклад. На сайті будуть не просто цифри, там буде написано, від кого прийшло і де стоїть, і скільки коштує.

Ви вважаєте Миколаїв найвідкритішим містом?

Нас перевіряла поліція, нас перевіряли всі — і всі були дуже задоволені і здивовані, що в нас такий рівень підготовки. 

Який бюджет міста на 2024 рік?

Ми порахували, для того, щоб закрити базові потреби, нам потрібно близько шести мільярдів гривень. Наразі, після вилучення ПДФО військовослужбовців, а ця цифра складає близько 2 мільярдів 600 мільйонів, нам пообіцяли компенсацію за ПДФО військових за 2021 рік, що буде складати близько 419 мільйонів.

Місто Миколаїв і до війни було одним з найбільш мілітаризованих міст України. І ми отримували ПДФО військовослужбовців, який у 2021 був близько 24%. Після початку повномасштабного вторгнення, звичайно, велика кількість платників ПДФО закрилася — наприклад, найбільший платник податків завод "Зорямашпроєкт". Тобто ми перекрили той ПДФО, який у нас зник, тим ПДФО, який отримували від зарплат військовослужбовців. 

Сьогодні ПДФО від 6 мільярдів складає близько 40%. Тобто це те, що вилучили. Нам пообіцяли не забирати реверсну дотацію — це близько 500 мільйонів, і повернути субвенцію 419 мільйонів, щоб вирівняти за 2021 рік — разом 919 мільйонів.

Звичайно, всі забули про інфляцію, про підняття мінімальної заробітної плати. Сьогодні в нас є дірка, що складає майже 1,7 мільярда гривень.

Що це означатиме для міста?

Є так звані захищені статті, які ми не можемо не фінансувати, наприклад, зарплати бюджетної сфери. Ми лише водоканалу щомісячно компенсуємо 25 мільйонів гривень, щоб він міг оплачувати зарплату й електроенергію. Бо люди перестали платити за воду, якою вони користуються, мовляв, це ж вода не тієї якості, за яку нам потрібно платити.

Який борг?

Близькео 240 млн гривень. У 2023-му році ми передали водоканалу близько 300 мільйонів гривень, щоб він забезпечував тією солоною водою, яка в нас є.

Облтеплоенерго, друге комунальне підприємство, що забезпечує теплом 60% усіх споживачів централізованого теплопостачання, запросило в нас на наступний рік близько 300 мільйонів гривень.

А ще компенсація руху електротранспорту, бо ми сплачуємо  гривню за кілометр, ну, і так далі. Транспорт, прибирання міста базове, прибирання листя, вивіз сміття, звалищ стихійних тощо. Миколаїв дуже широке місто — 260 квадратних кілометрів. Дуже незручне з точки зору обслуговування. Ми чекали ухвалення бюджету, щоб побачити цифри, зараз будемо рахувати, різати зарплати.

Миколаїв — сухий порт. Як працює бізнес

Яка частка бізнесу працює зараз у місті?

Погано з цим. Малий і середній бізнес працює, приміром, сфера обслуговування, але виробництво — майже все не працює. Щось переїхало, релокувалося до Києва, до західних областей. Щось закрилося.

Наприклад, Миколаївський Глиноземний завод. Це був завод Дерипаски. Він закрився, багато людей залишилося без зарплати, місто без ПДФО. Державне підприємство "Зорямашпроєкт", яке займалося виробництвом турбін, не працює. Суднобудівний, судноремонтні заводи також не працюють. У Миколаєві дуже багато людей працювало в портовій інфраструктурі, сьогодні порти Миколаєва заблоковані через окупацію в Херсонській області Кінбурнської коси, порти в нас не працюють. 

Але саме через Миколаїв везуть багато товарів?

Власне, Миколаїв працює, як сухий порт. У нього фурами звозять матеріали, а потім через місто вивозять за кордон на машинах.

По-перше, нам руйнують дороги, а по-друге, було дослідження про якість повітря, і місто Миколаїв третє в Україні за забрудненням. Питання, а як це може бути, якщо всі заводи закриті? Хто ж забруднює повітря? Формальдегіди — це якраз вихлопи фур, які цілодобово переміщуються центром міста. У нас немає об'їзного мосту, тобто вони повинні заїхати в місто і проїхати через нього, щоб дістатися з київського напрямку на одеський.

Чи є якась фінансова вигода від цього?

Жодної. 

Втрачене ПДФО. "Дискредитація місцевих рад"?

Повертаючись до ПДФО. У Миколаєві це фактично половина бюджету. Як ви оцінюєте такий крок? В інтерв’ю для нашого видання міський голова Житомира, ваш однопартієць Сергій Сухомлин, сказав, що вважає це правильним рішенням.

Рішення ухвалено й обговорювати його немає сенсу. Я не провидець, але думаю, що всі зовсім не зрадіють тому, що буде відбуватися. І найбільше якраз у прифронтових містах, таких як Харків, Миколаїв, Херсон. Бо насправді, якщо порівнювати Миколаїв зі Львовом, то Миколаїв – це 46%, а Львів – це 10-12%. Тобто, відчуття будуть дуже різні.

З цих 46%  ПДФО скільки витрачали на потреби військових?

За останніми розрахунками, близько 700 мільйонів гривень. Ми зробили окрему програму на 200 мільйонів, за якою давали субвенцію військовим частинам. Тобто я взяв ПДФО військових за 2022 рік. Порахував, скільки кожна військова частина вклала у відсотках. Ми виділили 200 мільйонів і розділити між ними у відсотковому співвідношенні.

Як ви це оформили?

Сесія міськради ухвалила рішення, що ми виділяємо 200 мільйонів гривень на технічне забезпечення. Кожна частина отримує гроші за цією програмою. Вони надають нам перелік обладнання, яке вони хочуть закупити. Ми перевіряємо, щоб ціни були ринковими й передаємо їм субвенцію у вигляді грошей. Ми не закуповуємо для них нічого. Знову ж таки, з тієї ж причини, чому ми не використовуємо грошей партнерів. Я зовсім не хочу, щоб казали, що ми корупціонери, злодії, які на війні наживаються. Ми передали гроші, нехай армія їх витрачає, нехай військова прокуратура перевіряє.

Друга програма — забезпечення житлом військовослужбовців, на яку ми виділили ще 200 мільйонів гривень. І також у відсотковому співвідношенні кожен з них  (військова частина. — Ред.) отримав компенсацію на придбання житла. Тобто, гроші витрачають вони особисто.

За розрахунком Кабміну вони отримують гроші на свою сім'ю. Вони беруть гроші військовослужбовців, рахують скільки можуть на ці гроші купити квартир. Подають цих людей командири частин за погодженням командира гарнізону. Тобто, не ми обираємо, ніхто їх не рухає в черзі. Кого подали, того ми винагородимо.

І знову ж таки принцип відсотковий?

Так. Усе по-чесному. Також ми їм передавали техніку, закуповували автомобілі. Загалом на 700 мільйонів гривень.

Що буде тепер?

Вони вже прийшли з питанням продовження програми на наступний рік. Я сказав: вибачте, друзі. Вони навіть образилися на мене. Але ми будемо намагатися й далі допомагати — залучати допомогу донорів і приватного бізнесу.

Як ви оцінюєте ефективність рішення щодо ПДФО?

Я не хочу це коментувати. Це державна позиція. Треба подивитися, що буде далі з країною. Я на всіх зустрічах, і на останній зустрічі з президентом йому сказав: не йдеться про всі міста, про всі тенденції. Не можна міряти температуру по палаті. В одного температура 49,6, інший уже кімнатної температури, помер. А середня — 36,6.

Я казав, що потрібно розібратися. Я був у міністра фінансів, передав йому наші видатки на наступний рік. І з їх дескрипцією, де, що, коли. Всього там було на наше півмільйонне місто 45 позицій. Разом з зарплатами, внесками в статутні фонди комунальних підприємств і так далі. Ми домовилися, що ми йому підготуємо в розрізі кожного рядка ще додатковий опис і порівняння з 21-им роком. Ми готували цю інформацію, але за цей час уже проголосували бюджет. Гроші на ЗСУ? Добре, гроші на ЗСУ. Але як буде виживати місто? Подивимось.

Але вам відповідати перед місцевою громадою.

Міський голова – це людина, яка відповідальна за все. Але я не Ісус Христос, щоб брати на себе всі гріхи світу. Щоб громада могла зробити висновки, люди повинні мати об'єктивну інформацію. Я її озвучую.

Стосунки з центральною владою

Які у вас стосунки з обласною адміністрацією?

Дуже гарні. Вони поліпшились під час війни. З першого дня війни ми постійно були в синхронізації, обмінювалися інформацією. У нас гарні ділові стосунки з Кімом. Немає дружніх, але це, мабуть, і добре.

На початку війни він був людиною, яка постійно розповідала: не переживайте, все буде добре. А я весь час занурював людей у реальність і отримав статус зануди. Але насправді коли з Миколаєва поїхали половина жителів, то це врятувало багатьом життя. У нас приклад є — ракета влучає і знищує під'їзд, гине три людини. А якби в кожній квартирі хоча б одна людина була, то було б 20.

Сьогодні можна констатувати, що за час війни в Миколаєві загинуло 159 цивільних від обстрілів Росією. А ця цифра могла б бути набагато більшою. І нехай мене вважають песимістом, але це врятувало багатьом життя. І я думаю, що коли мені казали, от ми послухали вас, і зараз живемо в Німеччині — нам тут так сумно.

А що з Офісом президента? Мера Чернігова відсторонили на рік, мер Полтави отримав 5 років умовно, САП відкрив провадження щодо міського голови Тернополя. Усі справи корупційні. Ви відчуваєте загрозу для себе?

Робота міського голови – це постійна загроза. Коли тебе один раз лякають — ти боїшся, другий раз — ти звикаєш, третій – не зважаєш. Тобто ці загрози постійно є. Країна еволюціонує, але методи впливу можновладців не міняються. Ці "папочки" правоохоронних органів — їх можна завжди назбирати, бо щоразу, коли ви ставите підпис, який тягне за собою витрати, ви одразу підпадаєте під ризик. 

У мене немає конфлікту з Офісом президента. Мало того, коли президент приїжджає до Миколаєва, то ми маємо прямий контакт.

А по-друге, коли він запитав, чи все у нас добре, і я йому розповів про наші проблеми. Тому коли б він приїхав наступного разу і побачив проблеми, він би мене запитав – а чому ти мені раніше про це не казав? Тому сьогодні я йому пояснив наслідки, проблеми. Ми трошки посперечалися. Але врешті всі вийшли, потиснули один одному руки й почали думати, як цю проблему розв'язати. Власне, мій візит до міністра фінансів – це наслідок зустрічі з президентом.

Ви на початку нашої розмови сказали, що є дискредитаційна кампанія. Від кого?

Я не хочу казати з боку кого. Можете висновки самі зробити. Сьогодні багато людей отримує інформацію з телеграм-каналів. Ми знаємо, хто володіє деякими з них. І ми бачимо ці тренди з дискредитації місцевої влади — мовляв, ці чиновники-корупціонери наживаються на війні, кладуть бруківку і таке інше.

Це, по-перше, суперечить тому, що Україна декларує публічно, що ми країна, яка перевела всі закупівлі в онлайн, і тим самим позбулася корупції. Тобто ви самі кажете на всіх зустрічах публічно, що ми позбулися корупції, тому що у нас усе прозоро. А тут же кажете, що міські голови, які торгують на Прозоро, — корупціонери. Де тут логіка? Це підхоплюють люди, які не хочуть аналізувати інформацію, вони її споживають, підхоплюють і починається: скоріше б вибори, нехай буде хто завгодно, якби не вони.

Багато хто думає, що особисто для мене влада — це ціль. Це для мене інструмент. Але зовсім не обов'язково, що мені захочеться йти міським головою працювати після виборів.